Постанова

від 29.05.2019 по справі 6/363

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 6/363

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Комлєв С.В.,

відповідача - Барда С.Ю. ,

третіх осіб: 1. не з`явилися, 2. не з`явились,

прокурора - Яговдік С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019

(головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Буравльов С.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019

(суддя Грєхова О.А.)

у справі № 6/363

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін"

до Міністерства оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1. Державне казначейство України, 2. Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" (далі - ТОВ "Грін Коін") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 6 521 666,67 грн основного боргу, 6 879 378,42 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 807 154,65 грн - 3 % річних, 7 601 136,84 грн втрат від інфляції.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з інвестиційним договором про спільну діяльність і договором про компенсацію пайової участі (паю) позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн за викуп паю Міністерства оборони України. У подальшому судовими рішеннями зазначені договори було визнано недійсними, з огляду на що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача отриманих ним грошових коштів у сумі 6 521 666,67 грн.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Грін Коін" відмовлено повністю.

2.2. Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 скасовано зазначені вище судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 6 621 666,67 грн та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Грін Коін" 6 621 666,67 грн.

Судові рішення в частині стягнення з відповідача 1 807 154,65 грн - 3 % річних та 7 601 136,84 грн інфляційних збитків скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У решті (в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 879 378,42 грн) рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 6/363 залишено без змін.

2.3. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Грін Коін" 3% річних у сумі 1 860 551,10 грн та інфляційні втрати у сумі 9 785 898,65 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 149 550,90 грн відмовлено.

2.3.1. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, починаючи з 08.04.2009, є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення коштів у розмірі 6 521 666,67 грн. Обов`язок з повернення зазначеної суми грошових коштів встановлено постановою Верховного Суду від 04.09.2018.

Водночас, за висновком судів, позивач під час розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних допустив помилку. А саме, позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог визначив період їх нарахування з 02.07.2008 по 08.10.2018, тоді як нарахування слід здійснювати з 08.04.2009.

2.3.2. Суди здійснили перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 08.04.2009 по 08.10.2019 та встановили, що сума інфляційних втрат за вказаний період становить більшу суму, ніж заявив позивач, а правильна сума 3% річних складає 1 860 551,10 грн.

2.3.3. Суди відхилили посилання відповідача на те, що лише з 04.09.2018 слід нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки обов`язок повернути позивачу грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн виник у відповідача саме з дати визнання недійсними Інвестиційного договору та Договору про компенсацію пайової участі, в той час як постановою Верховного Суду від 04.09.2018 у цій справі лише підтверджено наявність такого обов`язку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Міністерство оборони України звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат повністю.

3.1.1. Скаржник вважає, що законодавство чітко розмежовує поняття повернення отриманого за недійсним правочином у порядку реституції та грошове зобов`язання. Зазначені поняття не є тотожними та чинним законодавством не визначено порядку заміни зазначених понять одне одним. Відтак до виконання обов`язку щодо повернення отриманого за правочином, який визнано недійсним у судовому порядку, положення ст.625 ЦК України про нарахування 3% річних та інфляційних втрат не застосовуються.

3.1.2. Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 у цій справі вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 6 521 666,67 грн основного боргу. Отже, саме з 04.09.2018 між сторонами існує грошове зобов`язання.

3.1.3. Скаржник також звертає увагу, що під час розгляду справи №15/34-08-725 встановлено, що між ТОВ "Грін Коін" та ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" 03.10.2007 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ "Грін Коін" продало, а ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" купило нежитлові будівлі загальною площею 5 995,5 кв.м, що входять до складу військового містечка №216. Під час розгляду справи №6/363 позивачем не надано жодних доказів стосовно повернення сплачених йому ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" грошових коштів за придбане майно. Тобто, на думку скаржника, позивач з 03.10.2007 по 28.01.2019 не був позбавлений можливості отримувати прибуток із зазначеної суми коштів, відповідно не можна стверджувати, що він зазнав інфляційних втрат.

Натомість відповідач, отримавши від позивача спірних 6 521 666,67 грн, використав їх на будівництво житла для військовослужбовців згідно з розподілом від 18.12.2007. Тобто з цієї дати Міністерство оборони України було позбавлено можливості користуватись зазначеними грошовими коштами, тобто використовувати їх під час здійснення господарської діяльності.

3.2. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надійшли.

3.3. У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача заявив усне клопотання про виключення з числа учасників справи прокурора. Зазначене клопотання залишено Судом без задоволення з підстав його безпідставності. Питання участі прокурора у справі вирішено на стадії розгляду справи судами попередніх інстанцій і на етапі розгляду справи у Верховному Суді процесуальні можливості повернутися до його розгляду відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення та постанова судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

4.2.2. Верховний Суд, розглядаючи цю справу, у постанові від 04.09.2018 зазначив, що оскільки інвестиційний договір, договір про компенсацію пайової участі і додаткову угоду до нього визнано недійсними у судовому порядку, грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн є безпідставно збереженими відповідачем і підлягають поверненню позивачу на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання визначені у ст.625 ЦК України. Зокрема, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що обов`язок повернути позивачу грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн виник у відповідача саме з дати визнання недійсними Інвестиційного договору та Договору про компенсацію пайової участі, в той час як постановою Верховного Суду від 04.09.2018 у цій справі лише підтверджено наявність такого обов`язку. Отже, доводи скаржника, про які йшлося у п.3.1.2 цієї постанови, відхиляються Судом як помилкові.

4.2.3. У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі №910/10156/1,7 у постанові від 16.05.2018 з таким висновком погодилась. Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що у разі прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Тобто положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Аналогічні висновки відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Отже, доводи скаржника, зазначені у п.3.1.1 цієї постанови, є безпідставними, оскільки здійснені внаслідок власного помилкового тлумачення норм чинного законодавства.

4.2.4. Скасовуючи рішення та постанову судів в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 зазначив, що суди повинні з`ясувати обставини, пов`язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, та надати оцінку доказам, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Як зазначено вище у п.2.3.2 постанови, суди попередніх інстанцій перевірили правильність здійсненого позивачем розрахунку та встановили, що позивач під час розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних допустив помилку. А саме, позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог визначив період їх нарахування з 02.07.2008 по 08.10.2018, тоді як нарахування слід здійснювати з 08.04.2019.

Суди самостійно здійснили перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 08.04.2009 по 08.10.2019 та встановили, що сума інфляційних втрат за вказаний період становить більшу суму ніж заявив позивач, тому задовольнили позовні вимоги в цій частині на суму 9 785 898,65 грн, а правильна сума 3% річних складає 1 860 551,10 грн.

По суті касаційна скарга не містить обґрунтувань помилковості здійсненого судами розрахунку, оскільки позиція відповідача зведена до необхідності ухвалення нового рішення, яким слід повністю відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат на користь позивача. Аргументи, на яких ґрунтується така позиція скаржника, відхилені Судом вище.

4.2.5. Водночас, Верховний Суд вважає безпідставними доводи Міністерства оборони України про необхідність встановлення у цій справі обставин повернення позивачем сплачених йому ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" грошових коштів за придбане майно. Зазначені доводи не є предметом спору у цій справі та не впливають на правильність здійсненої судами оцінки правовідносин, що склалися між сторонами спору. Обов`язок відповідача сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно з приписами ст.625 ЦК України не поставлений у залежність від умов та можливостей ведення позивачем підприємницької діяльності у спірних період, за який здійснено нарахування.

Безпідставними і є доводи скаржника про використання отриманих від позивача 6 521 666,67 грн на будівництво житла для військовослужбовців, оскільки, як правильно вказав апеляційний господарський суд, ст.625 ЦК України не встановлює обов`язковою умовою для її застосування саме фактичне користування боржником грошима. Такою умовою є виключно факт прострочення грошового зобов`язання.

4.2.6. Отже, переглянувши у касаційному порядку рішення та постанову судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Грін Коін" про стягнення з Міністерства оборони України 3% річних та інфляційних втрат, Суд вважає, що суди правильно кваліфікували спірні правовідносини, що склалися між сторонами спору, з правильним застосуванням до них норм матеріального та процесуального права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі № 6/363 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді І. Кондратова

О. Кролевець