Рішення

від 31.01.2019 по справі 910/6277/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2019Справа № 910/6277/16 За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"

про стягнення 55517,03 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від прокуратури - Винник О.О.

від позивача - не прибули

від відповідача - Лисий В.І.

В судовому засіданні 31.01.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з позовом до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення з відповідача 55517,03 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

02.06.2016 рішенням Господарського суду міста Києва в позові відмовлено. 12.01.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 № 910/6277/16 касаційну скаргу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/6277/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

На підставі розпорядження від 05.07.2018 № 05-23/1100 протоколом автоматизованого розподілу судових справи між суддями справу № 910/6277/16 передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 10.07.2018 справу прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.08.2018.

30.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним не вирубувались дерева, а законом не встановлено, які саме заходи ним як землекористувачем мають вчинятись для захисту лісових насаджень. Відповідач зазначає на відсутності всіх елементів правопорушення, які є обов'язковими для можливості застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (відсутні докази злочинної поведінки відповідача). Відповідач вказує, що він звернувся до правоохоронних органі після виявлення незаконної вирубки і це є саме тим заходом, який він мав вчинити для захисту лісових насаджень.

Ухвалою суду від 02.08.2018 провадження у справі №910/6277/16 зупинено до винесення Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду рішення у справі № 909/976/16 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" про стягнення 563 248,50 грн. шкоди.

Ухвалою суду від 27.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 31.01.2019.

В судове засідання 31.01.2019 представники позивача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 31.01.2019 представник прокуратури підтримав обставини, викладені в заява по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в заявах по суті справи в спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник прокуратури підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд відзначає, що згідно рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.08.2016 "Про добровільне об'єднання територіальних громад" було вирішено Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області об'єднатися з територіальними громадами сіл, в тому числі селами Кархівка, Леньків Круг Кархівської сільської ради. Вказане рішення долучено до касаційної скарги, поданої у даній справі.

Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття рішення Кархівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області знаходиться з 15.02.2017 за рішенням засновників в стані припинення. Запис про припинення вказаної юридичної особи до реєстру не внесено.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, то відсутній запис, що вона є правонаступником прав та обов'язків Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

З огляду на вищезазначене, в зв'язку з відсутністю доказів припинення позивача та відсутністю доказів правонаступництва Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області прав та обов'язків Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у суду відсутні підстави для заміни позивача його правонаступником у даній справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За даними управління Держгеокадастру у Чернігівському районі (лист від 01.03.2016 №10-28-99.3-2093/2-16) площа земель, які перебувають у постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") на території Кархівської сільської ради Чернігівського району, становить 169,1871 га та посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою площею 169,1671 га та площею 0,02 га, які видано на підставі розпоряджень Чернігівської районної державної адміністрації від 08.06.2010 №190, від 12.11.2010 №398 та від 09.03.2005 №89, відповідно.

09.12.2014 лісовою охороною відокремленого підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" виявлено самовільну порубку 11 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме - в захисних насадженнях на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії та складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 09.12.2014. Переліково-оціночною відомістю № 201 визначено кількість вирубаної деревини

05.03.2015 за фактом незаконної порубки 11 дерев в захисних лісонасадженнях залізниці на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за статтею 246 Кримінального кодексу України. Водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Дане кримінальне провадження 28.07.2015 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665, Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області розраховано збитки, завдані державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір яких становить 55517,03 грн. Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом у відповідності до п.п 4.2, 6.11 Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 12.12.2011 № 136.

Відповідно до 2.2 Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом № 343-Н від 24.06.2011, основними напрямками діяльності підрозділу є: створення нових, збереження, експлуатація та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, ґрунтозахисних, загороджувальних та озеленювальних лісонасаджень; проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісо порушень.

Також до матеріалів справи долучено посадову інструкцію начальника дільниці, затвердженої начальником відокремленого підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та посадової інструкції лісника, відповідно до яких вказані особи організують і контролюють заходи з охорони лісів від самовільних порубок, складають протоколи про лісо порушення та подають їх керівництву підприємства; припиняють незаконну рубку і інші види лісо порушень; несуть відповідальність за збереження захисних лісонасаджень від самовільних порубок.

Відповідно до ст. 1, 4 Лісового Кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Статтями 5 , 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно з статтею 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Спір у даній справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки 11 дерев на території, переданій відповідачу під охорону, та покладанням відповідальності за незаконну порубку.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев невстановленими особами.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину.

Оскільки як зазначалось прокурором при поданні позову і встановлено судами усіх інстанцій, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача шкоди у розмірі 55517,03 грн.

Суд зазначає, що системний аналіз статей 19 , 63 , 64 ЛК України свідчить, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Вказана позиція в тому числі викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 № 927/1096/16, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 № 909/976/17.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності всіх елементів правопорушення необхідних для стягнення збитків, зокрема відсутність протиправної поведінки відповідача, суд зазначає, що протиправною може бути не лише поведінка, а й бездіяльність особи. А вона вбачається з тієї обставини, що відповідач не належним чином виконував покладені на нього як землекористувача обов'язки по збереженню лісових насадження, оскільки, дерева були вирубані. Повідомлення правоохоронних органів про незаконну вирубку не є превентивними діями, покликаними на запобігання незаконній вирубці та збереженню лісового фонду, а тому не є заходами щодо захисту зелених насаджень, оскільки, дії по зверненню до поліції були вчинені після вчинення правопорушення та завдання збитків.

Щодо розміру шкоди та щодо прав Кархівської сільської ради бути позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідач не довів, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівників, відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами дерев, на земельній ділянці, на якій постійним землекористувачем є відповідач.

Суд вважає обґрунтованим розрахунок шкоди здійснений на підставі такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами: незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, оскільки, в її тексті відсутнє застереження про застосування її положень лише до осіб, які безпосередньо вчиняють незаконну вирубку.

Відповідно до ст. 1 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до ст. 5, 15 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції: ї) здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п.7 ч.3 ст. 29 , п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України , які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%.

Отже позивач наділений повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Крім того, оскільки, розподіл стягнутої шкоди здійснюється на підставі положень Бюджетного Кодексу України і стягнення здійснюється в тому числі на рахунки спеціального фонду місцевих бюджетів заперечення відповідача не спростовує обов'язку лісокористувача відшкодовувати шкоду, завдану його бездіяльністю. У розрахунку вартості шкоди спричиненої вирубкою лісових насаджень вказано, що вирубка здійснена на землях Кархівської сільської ради, доказів зворотного відповідачем суду не надано. Також у листі Держгеокадастру Чернігівської області лист від 01.03.2016 №10-28-99.3-2093/2-16 та в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 376209 від 17.12.2010 зазначено, що відповідачу передано землі на території Кархівської сільської ради площею 169,1871 га, що підтверджує належність сільради як позивача у даній справі.

Обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України , покладено на постійних лісокористувачів. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, в підтвердження здійснення ним як постійним лісокористувачем заходів, щодо запобігання незаконній вирубці зелених насаджень та щодо охорони лісових насаджень, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та не спростованими належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, суд розподіляє судовий збір, сплачений у даній справі за подання апеляційної та касаційної скарги, який покладається на відповідача у повному обсязі та стягується на користь осіб, що його сплатили.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) 55517 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн 03 коп. шкоди завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 16655 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України; 11103 (одинадцять тисяч сто три) грн 41 ком до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 27758 (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 52 коп на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (15551, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Кархівка, вул. Тракторна, будинок 6; ідентифікаційний код 04411823).

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114) р/р 35218001006008 ГУДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592 судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп.

5. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 50, ідентифікаційний код 04412509) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн 60 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 05.02.2019

Суддя І.В.Усатенко