Постанова

від 31.05.2019 по справі 910/6277/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2019 р. Справа№ 910/6277/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 31.01.2019, повний текст якого складений 05.02.2019,

у справі № 910/6277/16 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

до Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця

про стягнення 55 517,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 55 517,03 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки дерев, шляхом їх перерахування одержувачам: 16 655,10 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 11 103,41 грн. - до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету, 27 758,52 грн. - на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, у справі № 910/6277/16 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача була завдана шкода навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної порубки дерев.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 910/6277/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/6277/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції послався на те, що:

- системний аналіз статей 19, 63, 64 Лісового кодексу України свідчить, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16);

- відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивачем не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, а також не доведений причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і завданою шкодою, з огляду на що суди дійшли висновків про відсутність повного складу цивільного правопорушення та необґрунтованість вимог прокурора;

- однак судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення положень статті 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не надано належної оцінки доводам позивача, що відповідач є постійним лісокористувачем на земельній ділянці, на території якої було зафіксовано незаконну порубку дерев, не досліджено, які обов`язки в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень покладено на Бахмацьку дистанцію захисних лісонасаджень як відокремлений підрозділ ДТГО Південно-Західна залізниця , не встановлено, чи наявний склад цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, що є підставою для покладення на ДТГО Південно-Західна залізниця відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Судами також не враховано при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови положення статті 1166 ЦК України, положень статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019, повний текст якого складений 05.02.2019, у справі № 910/6277/16 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев невстановленими особами;

- для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину;

- системний аналіз статей 19, 63, 64 Лісового кодексу України свідчить, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності всіх елементів правопорушення, необхідних для стягнення збитків, зокрема відсутність протиправної поведінки відповідача, суд першої інстанції зазначив про те, що протиправною може бути не лише поведінка, а й бездіяльність особи, яка вбачається з тієї обставини, що відповідач неналежним чином виконував покладені на нього як землекористувача обов`язки по збереженню лісових насаджень, оскільки, дерева були вирубані.

Не погоджуючись з рішенням, 11.03.2019 Державне територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 (відповідачем помилково зазначено рішення від 31.01.2018 у справі № 910/1896/18 - примітка суду) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 1166 ЦК України та Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що нормами Лісового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, якою затверджено Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а відповідати за незаконну вирубку лісів має саме особа, яка визнана винною у незаконній вирубці лісу, в той час як стягнення такої шкоди з обох осіб (лісокористувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила вирубку лісу), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, а по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 справа № 910/6277/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Розпорядженням № 09.1-08/737/19 від 26.03.2019, у зв`язку перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6277/16.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 справа № 910/6277/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що підтверджується Актом № 62/19 від 12.03.2019, складеним Господарським судом міста Києва.

За таких обставин, ухвалою від 26.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз`яснено, що:

1. він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 2 067,00 грн.

2. в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

3. відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

03.04.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення № 1681078 від 15.03.2019 про сплату судового збору в сумі 2 067,00 грн.

Ухвалою від 08.04.2019:

- Державному територіально-галузевому об`єднанню Південно-західна залізниця поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 24.04.2019;

- сторонами роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16;

- учасникам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

18.04.2019 до суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура, з посиланням на те, що відповідно до вимог законодавства до обов`язків відповідача як постійного землекористувача віднесено здійснення та організація забезпечення охорони та захисту лісів, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та оспорюване рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням № 09.1-08/1499/19 від 28.05.2019, у зв`язку призначенням судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), суддею Верховного Суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6277/16.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 справа № 910/6277/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою від 28.05.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 прийнято до свого провадження.

Станом на 31.05.2019 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 192 100 грн. (1 921 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/6277/16 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 відкрите 08.04.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 23.04.2019, апеляційна скарга має бути розглянута в строк по 07.06.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

За даними управління Держгеокадастру у Чернігівському районі (лист від 01.03.2016 №10-28-99.3-2093/2-16 (а.с. 26 т. 1)), площа земель, які перебувають у постійному користуванні відповідача на території Кархівської сільської ради Чернігівського району, становить 169,1871 га та посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою площею 169,1671 га та площею 0,02 га, які видано на підставі розпоряджень Чернігівської районної державної адміністрації від 08.06.2010 № 190 та від 12.11.2010 № 398, від 09.03.2005 № 89, відповідно (а.с. 27-28 т. 1).

09.12.2014 лісовою охороною відокремленого підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень відповідача виявлено самовільну порубку 11 дерев (дуба ростущого) в межах смуги відведення залізниці, а саме - в захисних насадженнях на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії, та складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 09.12.2014 (а.с. 16 т. 1).

Переліково-оціночною відомістю № 201 (а.с. 17 т. 1) визначено кількість вирубаної деревини.

05.03.2015 за фактом незаконної порубки 11 дерев в захисних лісонасадженнях залізниці на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за статтею 246 КК України, проте особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені, а вказане кримінальне провадження 28.07.2015 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а відтак, з огляду на те, що суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просить стягнути з відповідача як землекористувача земельної ділянки, на якій було вчинено самовільну порубку дерев, 55 517,03 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу вказаної порубки дерев.

Розмір заявленої до стягнення суми шкоди розраховано Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області виходячи з Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про відсутність у нього як землекористувача обов`язку відшкодовувати шкоду, спричинену не його діями, оскільки відповідати за незаконну вирубку лісів має саме особа, яка визнана винною у незаконній вирубці лісу, в той час як стягнення такої шкоди з обох осіб (лісокористувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила вирубку лісу), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, а по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу та об`єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 4 Лісового кодексу України (далі ЛК України) усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

До обов`язків постійних лісокористувачів, серед іншого, віднесений обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку (п. 1 ч. 2 ст. 19 ЛК України).

За змістом ст. 63 ЛК України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 105 ЛК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

Згідно зі ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Водночас порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 № 927/1096/16, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 № 909/976/17.

Спір у даній справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки 11 дерев дуба на території, переданій відповідачу під охорону, та покладанням відповідальності за незаконну вирубку.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину.

Оскільки відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд першої інтанції дійшов обґрунтованого висновку про про стягнення з відповідача 55 517,03 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки дерев.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності всіх елементів правопорушення, необхідних для стягнення збитків, зокрема відсутність протиправної поведінки відповідача, то, як вірно встановлено судом першої інстанції, протиправною може бути не лише поведінка, а й бездіяльність особи, яка вбачається з тієї обставини, що відповідач неналежним чином виконував покладені на нього як землекористувача обов`язки по збереженню лісових насадження, оскільки дерева були вирубані.

Вірним є й висновок суду першої інстанції про правомірність розрахунку заявленої до стягнення шкоди на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, оскільки в постанові відсутнє застереження про застосування Такс положень лише до осіб, які безпосередньо вчиняють незаконну вирубку.

Виходячи з положень Бюджетного кодексу України:

- джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч. 3 ст. 29);

- до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 ст. 69-1).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 30% із заявленої до стягнення суми, а саме 16 665,10 грн., до спеціального фонду Державного бюджету України, 50 % із заявленої до стягнення суми, а саме 27 758,52 грн., до фонду охорони навколишнього природного середовища Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та 20% із заявленої до стягнення суми, а саме 11 03,41 грн., до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-західна залізниця на рішення Господарського міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/6277/16

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6277/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк