Ухвала

від 04.02.2019 по справі 915/183/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

04 лютого 2019 року Справа № 915/183/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1 автомобільних доріг у Миколаївській області, вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 25878206)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва , вул. Дегтярівська, 33-а, м. Київ, 03057 (код ЄДРПОУ 39994993)

про стягнення грошових коштів в сумі 27 597, 36 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась ОСОБА_1 автомобільних доріг у Миколаївській області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва штрафні санкції за прострочення виконання робіт третього-восьмого етапів Календарного плану до договору № 15/2017 від 13.05.2017 року у сумі 27 597, 36 грн., в тому числі: пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо строків виконання робіт в сумі 16 436, 53 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів у сумі 11 160, 83 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з ТзОВ "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" (м. Київ) на користь позивача ОСОБА_1 автомобільних доріг у Миколаївській області (м. Миколаїв) штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за договором № 15/2017 від 13.05.2017 року, укладеним між сторонами.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за вищевказаним договором № 15/2017 від 13.05.2017 року, предметом якого є виконання робіт з розроблення проектної документації.

Позовна заява подана до господарського суду Миколаївської області з посиланням на положення ст. 20 ГПК України та, зокрема, з тих мотивів, що умовами договору № 15/2017 від 13.05.2017 року, укладеному між сторонами, передбачено договірну підсудність, а саме: п. 7.8 договору передбачено наступне: "Якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в господарському суді Миколаївської області".

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом .

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача , якщо інше не встановлено цим Кодексом .

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2019 місцезнаходженням юридичної особи відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва є: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-а.

Судом також враховано наступне. Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа , належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці. Як вбачається із матеріалів позовної заяви, умовами договору № 15/2017 від 13.05.2017 року не врегульовано питання щодо місця виконання зобов'язання. Зобов'язання з оплати штрафних санкцій по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Враховуючи викладене та те, що особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи повинна визначатись за загальними правилами підсудності.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.

Аналогічне положення передбачено ч. 1 ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 23 ГПК України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Таким чином, приписами ГПК України прямо передбачено право сторін на підставі угоди передати спір на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу), а у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - на вирішення суду іншої держави. При цьому, ГПК України не передбачено права сторін визначати господарський суд (підсудність) на підставі угоди.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України «Про міжнародне приватне право", приписами ст. 76 якого визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Проте, в даному випадку сторони є юридичними особами, які створені та здійснюють свою діяльність за законодавством України, та не є іноземним елементом в розумінні вищевказаних норм законодавства.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 автомобільних доріг у Миколаївській області, скориставшись своїм правом на пред'явлення позову, не дотрималась правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб'єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі (договірної підсудності) названим Кодексом не передбачено.

Посилання позивача в спірному випадку на приписи ст. 20 ГПК України суд вважає неправильним, оскільки даною нормою визначається предметна та суб'єктна юрисдикція.

Враховуючи, що положеннями ГПК України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам, зобов'язання з оплати штрафних санкцій не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), а також враховуючи те, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва» згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-а, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду м. Києва.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати позовну заяву ОСОБА_1 автомобільних доріг у Миколаївській області (вх. № 1428/19 від 29.01.2019 року) до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва про стягнення грошових коштів в сумі 27 597, 36 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду м. Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, м. Київ, 01030).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.02.2019 року

Суддя Е. М. Олейняш