Рішення

від 04.11.2019 по справі 915/183/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 915/183/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, Миколаївська область, місто Миколаїв, Заводський район, вулиця Галини Петрової, будинок 2-А; ідентифікаційний код 25878206)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" (03057, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 33-А; ідентифікаційний код 39994993)

про стягнення 27 597,36 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" про стягнення 27 597,36 грн, з яких 16 436,53 грн - пеня, 11 160,83 грн - штраф за прострочення виконання робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 15/2017 від 13.05.2017 в частині повного та своєчасного виконання обумовлених зазначеним договором третього-восьмого етапів робіт з розроблення поректної документації та капітального ремонту автомобільної дороги.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2019 матеріали вказаної позовної заяви з додатками передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 915/183/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів чинного процесуального законодавства ухвала суду від 27.02.2019 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам судового процесу та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача 04.03.2019, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103049794219 та № 0103049794227.

14.03.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.03.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив.

Приймаючи до уваги, що відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2017 між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - позивач, Служба) в якості замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" (далі - відповідач, Товариство) в якості виконавця було укладено Договір № 15/2017 від 13.05.2017 (далі - Договір) відповідно до умов якого виконавець зобов`язався у порядку та на умовах, визначених Договором, власними та/або залученими силами та засобами, на власний ризик виконати роботи з розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дорогги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 75+500 - км 77+500, Миколаївська область (713110000-1 Консультаційні послуги у галузі цивільного будівництва) (далі - Роботи) в обумовлений Догговором термін, а замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти закінчені роботи та оплатити виконавцю вартість виконаних робіт (пункт 1.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.09.2017).

У пункті 1.3 Договору сторони погодили, що термін виконання робіт визначається Календарним планом робіт (Додаток 2 до Договору). У зв`язку з відсутністю фінансування Календарний план під час виконання Договору змінювався за погодженням сторін додатковими угодами № 3 від 29.12.2107, № 4 від 16.04.2018, № 5 від 31.07.2018 та № 8 від 26.12.2018. Відповідно до останньої Додаткової угоди сторонами було визначено наступні строки виконання Робіт за Договором:

- 1й етап - з травня по липень 2017 року (Топографо-геодезичні роботи. Обстеження мосту. Економічні вишукування);

- 2й етап - з травня по липень 2017 року (Інженерно-географічні вишукування);

- 3й етап - жовтень 2018 року (Топографо-геодезичні роботи (додаткові роботи);

- 4й етап - жовтень 2018 року (Інженерно-географічні вишукування (додаткові роботи);

- 5й етап - жовтень 2018 року (Проектні роботи. Дорожня частина. Проектні роботи. Малі мости);

- 6й етап - жовтень 2018 року (Оцінка впливів на навколишнє середовище);

- 7й етап - жовтень 2018 року (Зовнішнє освітлення. Очисні споруди);

- 8й етап - жовтень 2018 року (Науково-технічний супровід проектування об`єкту);

- 9й етап - квітень 2019 року (Експертиза проекту будівництва).

Ціна Договору, погоджена сторонами в пункті 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 16.10.2018, складає 926 638,80 грн, вартість кожного окремого етапу робіт визначена в Календарному плані.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, якщо календарним планом передбачено виконання і здачу робіт поетапно замовник розраховується з виконавцем за кожний етап окремо при наявності бюджетних коштів на рахунку замовника на ці цілі.

Відповідно до Календарного плану в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами № 7 від 16.10.2018 та № 8 від 26.12.2018 роботи, передбачені третім-восьмим етапами календарного плану мали бути виконані у Жовтні 2018 року.

По завершенню робіт Замовнику передається по акту здачі-приймання виконаних робіт по накладній проектна документація на паперових та електронному носіях (пункт 5.1 Договору).

Обов`язок виконавця в обумовлений Договором строк виконати роботи і передати замовнику їх результати закріплено в пункті 6.1.1 Договору.

Відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору погоджена сторонами у розділі 7 Договору. Зокрема, за невиконання положень пункту 1.3 Договору виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущення порушення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було сплачено 592 881,60 грн за 3-8 етапи здійснення робіт на підставі виставленого відповідачем окремого рахунку на оплату від 20.12.2018 № 425, що підтверджується випискою по рахунку Служби за 26.12.2018).

Зазначені акт та накладні були складені сторонами після направлення претензії № 2623/ЮР-06 від 08.11.2018, в якій позивач звернувся до відповідача з вимогою негайного вжити дії по передачі Службі виконаних та належним чином оформлених результатів робіт за Договором та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання умов Договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Акту № 425 від 20.12.2018 та накладних № 146 від 22.11.2018 та № 166/1 від 17.12.2018, складених на виконання пункту 5.1 Договору, результати виконання третього-п`ятого та сьомого етапів направлені відповідачем позивачу 22.11.2018, а результати шостого та восьмого етапів - 17.12.2018.

Відповіді на претензію в частині сплати штрафних санкцій, за твердженням позивача, станом на момент звернення останнього до суду, не надходило.

Враховуючи викладене вище позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з вимогою про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 15/2017 від 13.05.2017 за своє правовою природою є договором на проведення проектних та пошукових робіт, а тому правовідносини між сторонами регулюються Главою 62 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Підрядник, відповідно до положень статті 890 ЦК України, зобов`язаний зокрема виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором та передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Договором встановлено поетапне виконання робіт, строки виконання кожного з етапів погоджено сторонами у Календарному плані в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами № 7 від 16.10.2018 та № 8 від 26.12.2018.

За змістом статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У Календарному плані в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами № 7 від 16.10.2018 та № 8 від 26.12.2018, складеному на виконання пункту 1.3 Договору, сторони погодили терміни виконання робіт, зокрема спірні етапи з третього по восьмий мали бути виконані відповідачем у Жовтні 2018 року.

Обов`язок замовника передачі робіт закріплено сторонами у пункті 5.1 Договору

Результати виконання третього-п`ятого та сьомого етапів направлені відповідачем позивачу 22.11.2018, а результати шостого та восьмого етапів - 17.12.2018, що підтверджено наявними в матеріалах справи Актом № 425 від 20.12.2018 та накладними № 146 від 22.11.2018 та № 166/1 від 17.12.2018, складеними на виконання пункту 5.1 Договору,

У відзиві відповідач зазначив, що умовами Договору, на його думку, обумовлено передачу робіт, а саме завершеної проектної документації після відповідного завершення робіт в повному обсязі, поетапна передача робіт умовами Договору або Календарного плану не визначена, а визначення періодів виконання робіт не свідчить про обов`язок виконавця їх передання після кожного етапу замовнику.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача оскільки у пункті 4.4. Договору сторони встановили поетапну оплату робіт (за наявності бюджетних коштів та рахунку замовника на ці цілі), якщо Календарним планом передбачено виконання і здачу робіт поетапно.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оскаржено факт здійснення позивачем та прийняття відповідачем поетапної оплати за виконані роботи.

З огляду на наведене вище, суд вважає хибними твердження відповідача щодо відсутності визначення та погодження поетапної передачі робіт за Договором.

Беручи до уваги вказане вище, а також той факт, що сторони підписавши Акт та накладні фактично погодили поетапне виконання та передачу робіт за Договором.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що позивачем належними та допустимими доказами доведений, а відповідачем не спростовано порушення Товариством обов`язку виконати та передати результати робіт за Договором у терміни, визначені у Календарному плані в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами № 7 від 16.10.2018 та № 8 від 26.12.2018.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про порушення відповідачем строків (термінів) виконання та передачі робіт, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що за невиконання положень 1.3 Договору виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Беручи до уваги встановлені вище обставини щодо строку виконання обов`язку з боку відповідача в частині оплати виконаних та прийнятих робіт, судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені та встановлено, що за визначений позивачем період стягненню з відповідача підлягає 16 436,53 грн пені за порушення термінів виконання та здачі робіт за Договором (етапи третій-восьмий).

Також судом встановлено, що позивачем здійснено вірний розрахунок заявленого до стягнення штрафу за порушення виконання шостого та восьмого етапів виконання робіт на термін понад 30 днів, та стягненню з відповідача підлягає 11 160,83 грн штрафу.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 16 436,53 грн та 11 160,83 грн 7% штрафу за визначені позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" про стягнення 27 597,36 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" (03057, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 33-А; ідентифікаційний код 39994993) на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, Миколаївська область, місто Миколаїв, Заводський район, вулиця Галини Петрової, будинок 2-А; ідентифікаційний код 25878206) 16 436,53 грн (шістнадцять тисяч чотириста тридцять шість гривень 53 копійки) пені, 11 160,83 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят гривень 83 копійки) 7% штрафу та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ