Ухвала

від 31.01.2019 по справі 915/706/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

31 січня 2019 року Справа № 915/706/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

при секретарі Говоріній А.Е.

за участі ліквідатора банкрута Козлова В.О.

без участі представників кредиторів, які не з'явилися в засідання;

розглянувши справу, в якій

кредитори:

1) публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033;

2) Головне управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001;

банкрут: товариство з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН",

вул.7-а Поперечна, 1, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 37104966;

ліквідатор: Козлов В.О.,

АДРЕСА_1;

суть справи: про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН"

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/706/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СК-РЕГІОН".

Ліквідатором банкрута Козловим В.О. подано суду звіт від 02.07.2018 № 02-01/1873 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, з урахуванням до нього уточнень від 04.09.2018 № 02-01/1938, від 05.10.2018 № 02-01/1961, від 29.11.2018 № 02-01/1988, від 18.01.2019 № 02-01/2028, в якому ліквідатор просить суд про затвердження за період 26.12.2017-22.01.2019 грошової винагороди ліквідатора в сумі 96513 грн. 70 коп. та витрат ліквідатора в сумі 579 грн.

Крім того, ліквідатором подано суду клопотання від 04.09.2018 № 02-01/1940, з урахуванням до нього уточнень від 05.10.2018 № 02-01/1962, від 29.11.2018 № 02-01/1987, від 18.01.2019 № 02-01/2027, від 28.01.2019 № 02-01/2038, про стягнення на його користь: 1) з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") - грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 96475 грн. 09 коп. та витрат, понесених ліквідатором при виконанні своїх повноважень, в сумі 578 грн. 77 коп.; 2) з Головного управління (ГУ) ДФС у Миколаївській області - грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 38 грн. 61 коп. та витрат, понесених ліквідатором при виконанні своїх повноважень, в сумі 0 грн. 23 коп.

ПАТ "ДПЗКУ" в запереченнях від 24.09.2018 № 130-7-21/5851 просило відмовити в задоволенні указаного клопотання ліквідатора в частині стягнення з ПАТ "ДПЗКУ" на користь Козлова В.О. грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат, понесених при виконанні зазначених повноважень, зазначивши, що законодавством не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів та застосування принципу пропорційності такого стягнення. Крім того, кредитор-1 зазначив, що суд не затверджував джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора кошти кредиторів і комітетом кредиторів не утворювався фонд для авансування відповідної оплати.

Від кредиторів, належним чином повідомлених про час та місце проведення судового засідання, представники не з'явилися.

Вислухавши ліквідатора, який просив суд затвердити вищевказаний звіт, з урахуванням уточнень до нього, та задовольнити клопотання про стягнення з кредиторів грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат, понесених при виконанні цих повноважень, з урахуванням уточнень до нього, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

1. Кредитор публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") звернувся в Господарський суд Миколаївської області з заявою від 07.07.2017 № 130-2-21/3894 про порушення справи про банкрутство боржника ТОВ "СК-РЕГІОН", і ухвалою від 24.07.2017 зазначену заяву прийнято до розгляду судом.

Ухвалою від 28.08.2017, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК-РЕГІОН" за загальним порядком провадження у справі про банкрутство, передбаченим ст.ст. 11, 12, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон); визнано вимоги кредитора ПАТ "ДПЗКУ" в сумі 16686613 грн. 92 коп.; введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Віскунова О.В.

З метою виявлення усіх кредиторів 28.08.2017 здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 45537 про порушення справи про банкрутство ТОВ "СК-РЕГІОН" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет із зазначенням граничного строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника - 30 днів від дня оприлюднення цього оголошення (т. 1 а.с. 125).

У зазначений вище строк до суду з заявами про визнання грошових вимог звернулися кредитори:

- ПАТ "ДПЗКУ" - з заявою про визнання додаткових вимог у загальній сумі 9291493 грн. 76 коп., із якої: 1) 9250521 грн. - заборгованість за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 у справі № 915/1638/15; 2) 40972 грн. 76 коп. - заборгованість за договором від 31.10.2014 № 12 складського зберігання зерна, з якої: 21053 грн. 67 коп. - основний борг; 1728 грн. 71 коп. - 3 % річних; 16716 грн. 62 коп. - інфляційні втрати; 1473 грн. 76 коп. - 7 % штрафу;

- Головне управління (ГУ) ДФС у Миколаївській області - з заявою про визнання грошових вимог у сумі 8500 грн. - податкової заборгованості за податком на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Ухвалами від 04.12.2017 указані вимоги кредиторів визнані у повному обсязі.

Ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 визнані: додаткові грошові вимоги ПАТ "ДПЗКУ" в сумах: 3200 грн. (1-а черга), 9290020 грн. (4-а черга), 1473 грн. 76 коп. (6-а черга); грошові вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області в сумах: 3200 грн. (1-а черга), 8500 грн. (6-а черга).

Іншою ухвалою від 04.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 26009007 грн. 68 коп.

Ухвалою від 18.12.2017 затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат в процедурі розпорядження майном у даній справі; затверджено грошову винагороду розпорядника майна Віскунова О.В. у сумі 23741 грн. 92 коп. та понесені витрати у сумі 2458 грн. 37 коп.; стягнуто з ПАТ "ДПЗКУ" на користь арбітражного керуючого Віскунова О.В. грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у даній справі в сумі 23741 грн. 92 коп., і в подальшому видано Віскунову О.В. відповідний наказ від 02.01.2018.

Постановою від 26.12.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлова В.О.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, 27.12.2017 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "СК-РЕГІОН" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 48259 (т. 2 а.с. 154); після оприлюднення указаного повідомлення заяви про визнання кредиторських вимог до банкрута в суд не надходили.

Ухвалою від 20.03.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута станом на 07.03.2018 на загальну суму 26009007 грн. 68 коп.

Ліквідатором під час здійснення визначених Законом повноважень не виявлено будь-яких активів банкрута.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вкладене кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 Закону, згідно яких провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (ч. 6 ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ст. 115 Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.ч. 1, 3-7 ст. 115 Закону).

У відповідності до п. 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" (зі змінами), в разі неотримання керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять місяців його роботи, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Керуючий санацією і ліквідатор має право, зокрема, на основну грошову винагороду, максимальний розмір якої не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат на місяць.

Ліквідатор у звіті пояснює, що у зв'язку з відсутністю даних щодо розміру нарахувань заробітної плати керівнику боржника, основну грошову винагороду арбітражного керуючого визначено з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута.

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута.

3. Ліквідатор просить суд про затвердження за період 26.12.2017-22.01.2019 грошової винагороди ліквідатора в сумі 96513 грн. 70 коп. та витрат ліквідатора в сумі 579 грн.

У відповідності до ст. 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та "Про Державний бюджет України на 2019 рік", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала з 1 січня 2017 року - 3200 грн.; 2018 року - 3723 грн.; 2019 року - 4173 грн.

Суд визнає, що заявлена ліквідатором сума відповідає визначеному ст. 115 Закону мінімальному розміру оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов'язків ліквідатора у справі, та погоджується з поданим Козловим В.О. розрахунком грошової винагороди останнього за виконання повноважень ліквідатора банкрута у період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 96513 грн. 70 коп.

Суд також визнає вірною визначену ліквідатором суму організаційно-технічних витрат, понесених за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в даній справі (26.12.2017-22.01.2019), яка становить 579 грн., та складається з витрат ліквідатора на направлення поштової кореспонденції та отримання в ході ліквідпроцедури інформаційних витягів щодо банкрута. На підтвердження понесення витрат у вищевказаній сумі ліквідатором подано суду копії поштових квитанцій на загальну суму 410 грн. та квитанцій з національного платіжного сервісу www.uapay.ua, якими оплачені інформаційні витяги з Державного реєстру речових прав та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на загальну суму 169 грн. (т. 2, а.с. 197-201, т. 3, а.с. 7-12, 131, 146, 176-178).

4. Щодо клопотання ліквідатора про стягнення на його користь грошової винагороди та витрат з кредиторів, суд приходить до такого.

Ліквідатор у звіті зазначає, що на даний час винагорода арбітражного керуючого не сплачена, відшкодування витрат не проводилося; фонд для авансування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого-ліквідатора банкрута не створювався.

Скарг або заперечень на дії ліквідатора до суду не надходило.

Із змісту протоколів зборів комітету кредиторів банкрута від 08.06.2018 № 2/18, від 03.09.2018 № 3/18 та від 14.01.2019 № 3/18 випливає, що комітетом враховано звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, з урахуванням змін до цього звіту.

Законом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника майна останнього, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 04.10.2018 у справі 916/1503/17.

Законодавець також не ставить питання оплати послуг ліквідатора у залежність від затвердження судом джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора коштів кредиторів і утворення комітетом кредиторів фонду для авансування відповідної оплати.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє твердження ПАТ "ДПЗКУ" про безпідставність клопотання ліквідатора через те, що законодавством не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів та застосування принципу пропорційності такого стягнення; суд не затверджував джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора кошти кредиторів і комітетом кредиторів не утворювався фонд для авансування відповідної оплати.

Отже, клопотання ліквідатора про стягнення вищевказаних грошової винагороди та витрат з кредиторів є обґрунтованим та узгоджується з приписами законодавства, а тому підлягає задоволенню.

5. Ухвалою від 20.03.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута станом на 07.03.2018 на загальну суму 26009007 грн. 68 коп., згідно якого загальна сума визнаних вимог ПАТ "ДПЗКУ" складає 25997307 грн. 68 коп., а ГУ ДФС у Миколаївській області - 11700 грн.

Ліквідатором здійснено розрахунок, згідно якого вимоги ПАТ "ДПЗКУ" від загальної суми визнаних вимог складають 99,96 %, а вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області - 0,04 %.

Зазначений розрахунок суд визнає вірним, а тому оплата грошової винагороди та витрат ліквідатора має здійснюватися кредиторами в наступних розмірах:

1) за рахунок кредитора ПАТ "ДПЗКУ" належить виплатити ліквідатору грошову винагороду в сумі 96475 грн. 09 коп. (96513 грн. 70 коп. * 99,96 %) та витрати ліквідатора в сумі 578 грн. 77 коп. (579 грн. * 99,96%);

2) за рахунок кредитора ГУ ДФС у Миколаївській області належить виплатити ліквідатору грошову винагороду в сумі 38 грн. 61 коп. (96513 грн. 70 коп. * 0,04%) та витрати ліквідатора в сумі 0 грн. 23 коп. (579 грн. * 0,04%).

Ураховуючи викладене, звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період 26.12.2017-22.01.2019, з урахуванням уточнень до нього, - підлягає затвердженню судом, а клопотання ліквідатора про стягнення на його користь грошової винагороди та витрат з кредиторів - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Козлова В.О. від 04.09.2018 № 02-01/1940, з урахуванням уточнень до нього - задовольнити.

2. Затвердити звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Козлова В.О. від 02.07.2018 № 02-01/1873, з урахуванням уточнень до нього, про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період 26.12.2017-22.01.2019, а саме в сумах: 96513 грн. 70 коп. - грошова винагорода та 579 грн. - витрати, понесені у зв'язку з виконанням повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН".

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 37243279, на користь арбітражного керуючого Козлова Вячеслава Олександровича, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Кредобанк" м. Львів, МФО 325365, грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі № 915/706/17 за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 96475 (дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 09 коп. та витрати, понесені у зв'язку з виконанням повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" в сумі 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 77 коп.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277, на користь арбітражного керуючого Козлова Вячеслава Олександровича, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Кредобанк" м. Львів, МФО 325365, грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі № 915/706/17 за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 38 (тридцять вісім) грн. 61 коп. та витрати, понесені у зв'язку з виконанням повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" в сумі 0 (нуль) грн. 23 коп.

5. На виконання даної ухвали видати відповідні накази.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.02.2019.

Суддя Т.М. Давченко