Постанова

від 15.05.2019 по справі 915/706/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/706/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Філінюка І.Г., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - адвокат Джулай Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019

по справі №915/706/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН", введено процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН", призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича, тощо.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" на загальну суму 26 009 007,68 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Віскунова О.В., визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Козлова В`ячеслава Олександровича

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 31.01.2019 задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Козлова В.О. від 04.09.2018 № 02-01/1940, з урахуванням уточнень до нього, затверджено звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" арбітражного керуючого Козлова В.О. від 02.07.2018 № 02-01/1873, з урахуванням уточнень до нього, про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період 26.12.2017-22.01.2019, а саме в сумах: 96513 грн. 70 коп. - грошова винагорода та 579 грн. - витрати, понесені у зв`язку з виконанням повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН", стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", на користь арбітражного керуючого Козлова В`ячеслава Олександровича грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі № 915/706/17 за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 96475 грн. 09 коп. та витрати, понесені у зв`язку з виконанням повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕГІОН" в сумі 578 грн. 77 коп.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування арбітражним керуючим основної грошової винагороди з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута та зазначив, що заявлена ліквідатором сума відповідає визначеному ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мінімальному розміру оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора у справі. Судом першої інстанції також визнано вірною визначену ліквідатором суму організаційно-технічних витрат, понесених за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в даній та складається з витрат ліквідатора на направлення поштової кореспонденції та отримання в ході ліквідпроцедури інформаційних витягів щодо банкрута.

Щодо стягнення на користь ліквідатора грошової винагороди та витрат з кредиторів, місцевий господарський суд зазначив, що у випадку коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

З огляду на що Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про стягнення грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора з кредиторів, пропорційно їх грошовим вимогам до боржника.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ ДПЗКУ ) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2018 у справі №915/706/17.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норм матеріального права та порушено норми процесуального права, з огляду на наступне.

Так посилаючись на приписи ст.ст. 26, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт зазначає, що правовий аналіз вказаних статей свідчить про те, що джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора та покриття його витрат є наявні кошти у боржника, одержані від продажу його майна, вирішення питання щодо джерела оплати грошової винагороди ліквідатора є компетенцією комітету кредиторів, створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є правом, а не обов`язком кредиторів.

Однак, як стверджує скаржник місцевим господарським судом не правильно застосовано вищевказані норми матеріального права та не надано належної правової оцінки усім обставинам справи, зокрема на зборах комітету кредиторів боржника апелянтом звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди не затверджувалися, у поданих запереченнях на клопотання апелянт наголошував на тому, що джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора та покриття його витрат мають бути виключно наявні кошти у боржника, одержані від продажу його майна, у ході ліквідаційної процедури грошові вимоги апелянта до боржника залишились непогашеними.

Скаржник також наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що ПАТ ДПЗКУ створене як державне підприємство, є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України та є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/706/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 призначено справу до розгляду на 15.05.2019.

15.04.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Козлова В.О. в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги арбітражний керуючий Козлов В.О. відзначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства та усталеній судовій практиці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 задоволено клопотання ПАТ ДПЗКУ про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та доручено Касаційному адміністративному суду Верховного суду забезпечити проведення судового засідання у справі №915/706/17, розгляд якої призначено на 15 травня 2019 об 11:00 в режимі відеоконференції в приміщенні Касаційного адміністративного суду Верховного суду.

Під час судового засіданні від 15.05.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Інші представники учасників провадження у справі у судове засідання не з`явились.

Враховуючи законодавчо визначений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у справах про банкрутство, а також те, що явка сторін судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає, що нез`явлення у судове засідання інших представників учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ ДПЗКУ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК-РЕГІОН" за загальним порядком провадження у справі про банкрутство, передбаченим ст.ст. 11, 12, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнано вимоги кредитора ПАТ "ДПЗКУ" в сумі 16686613 грн. 92 коп.; введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Віскунова О.В.

З метою виявлення усіх кредиторів 28.08.2017 здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 45537 про порушення справи про банкрутство ТОВ "СК-РЕГІОН" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет із зазначенням граничного строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника - 30 днів від дня оприлюднення цього оголошення.

У зазначений вище строк до суду з заявами про визнання грошових вимог звернулися кредитори, зокрема, ПАТ "ДПЗКУ" - з заявою про визнання додаткових вимог у загальній сумі 9291493 грн. 76 коп., із якої: 1) 9250521 грн. - заборгованість за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 у справі № 915/1638/15; 2) 40972 грн. 76 коп. - заборгованість за договором від 31.10.2014 № 12 складського зберігання зерна, з якої: 21053 грн. 67 коп. - основний борг; 1728 грн. 71 коп. - 3 % річних; 16716 грн. 62 коп. - інфляційні втрати; 1473 грн. 76 коп. - 7 % штрафу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 указані вимоги ПАТ "ДПЗКУ" визнані у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 визнані: додаткові грошові вимоги ПАТ "ДПЗКУ" в сумах: 3200 грн. (1-а черга), 9290020 грн. (4-а черга), 1473 грн. 76 коп. (6-а черга).

Також, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 26009007 грн. 68 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2017 затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат в процедурі розпорядження майном у даній справі; затверджено грошову винагороду розпорядника майна Віскунова О.В. у сумі 23741 грн. 92 коп. та понесені витрати у сумі 2458 грн. 37 коп.; стягнуто з ПАТ "ДПЗКУ" на користь арбітражного керуючого Віскунова О.В. грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у даній справі в сумі 23741 грн. 92 коп., і в подальшому видано Віскунову О.В . відповідний наказ від 02.01.2018.

Постановою від 26.12.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлова В.О.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, 27.12.2017 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "СК-РЕГІОН" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 48259, після оприлюднення указаного повідомлення заяви про визнання кредиторських вимог до банкрута в суд не надходили.

Ухвалою від 20.03.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута станом на 07.03.2018 на загальну суму 26009007 грн. 68 коп.

Ліквідатором під час здійснення визначених Законом повноважень не виявлено будь-яких активів банкрута.

Ліквідатором банкрута Козловим В.О. подано суду першої інстанції звіт від 02.07.2018 № 02-01/1873 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, з урахуванням до нього уточнень від 04.09.2018 № 02-01/1938, від 05.10.2018 № 02-01/1961, від 29.11.2018 № 02-01/1988, від 18.01.2019 № 02-01/2028, в якому ліквідатор просив суд затвердити за період 26.12.2017-22.01.2019 грошову винагороду ліквідатора в сумі 96513 грн. 70 коп. та витрати ліквідатора в сумі 579 грн.

Крім того, ліквідатором подано суду клопотання від 04.09.2018 № 02-01/1940, з урахуванням до нього уточнень від 05.10.2018 № 02-01/1962, від 29.11.2018 № 02-01/1987, від 18.01.2019 № 02-01/2027, від 28.01.2019 № 02-01/2038, про стягнення на його користь: 1) з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") - грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 96475 грн. 09 коп. та витрат, понесених ліквідатором при виконанні своїх повноважень, в сумі 578 грн. 77 коп.; 2) з Головного управління (ГУ) ДФС у Миколаївській області - грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період 26.12.2017-22.01.2019 в сумі 38 грн. 61 коп. та витрат, понесених ліквідатором при виконанні своїх повноважень, в сумі 0 грн. 23 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого арбітражним керуючим Козловим В.О. клопотання про стягнення на його користь затвердженої судом грошової винагороди.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), разом з тим Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів, є правомірним.

Судова колегія також відзначає, що ПАТ "ДПЗКУ" є ініціюючим кредитором у справі, що підтверджується заявою останнього про порушення провадження у справі про банкрутство та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2018 у даній справі.

Так, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/32824/15).

Вищенаведене спростовує твердження апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст.ст. 26, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Козлова В.О. за виконання обов`язків ліквідатора боржника з кредиторів пропорційно їх грошових вимог.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що ПАТ ДПЗКУ створене як державне підприємство, є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України та є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства.

Так, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (правова позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16., від 04.10.2018 по справі №916/1503/17 та від 30.01.2019 по справі №910/32824/15).

Отже порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, на які посилається апелянт, не знайшли свого підтвердження, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019 у справі №915/706/17.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019 р. у справі №915/706/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.