Ухвала

від 04.02.2019 по справі 5024/1416/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 5024/1416/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на постанову Одеського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 15.01.2015

за позовом прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "ХЕРСОНТУРИСТ",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Марін",

4. Приватного підприємства "Власта-Агро",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України,

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" звернулася до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №5024/1416/2011.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019 року у справі №5024/1416/2011 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Міщенко І.С., Мачульський Г.М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" в своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 5024/1416/2011 повністю, рішення Господарського суду Херсонської області від 11.09.2014 у справі № 5024/1416/2011 залишити без змін.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.09.2014 у справі № 5024/1416/2011 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що спірне майно станом на час проголошення незалежності України не було власністю загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 5024/1416/2011 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, позов задоволено; визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на спірне майно та витребувано його з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі № 5024/1416/2011 за наслідками розгляду касаційної скарги Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "ХЕРСОНТУРИСТ" залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015.

Отже, оскаржуване судове рішення вже було предметом перегляду Вищого господарського суду України, за результатами якого було прийнято постанову касаційної інстанції, а Господарським процесуальним кодексом України можливість повторного касаційного перегляду одного і того ж судового актастаном на момент прийняття оскаржуваного судового акту не передбачалося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2010 по справі № 3-5816кс09.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України:

"В Україні визнається і діє принцип верховенства права."

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним . Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws) , які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності."

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03., п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі .

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №5024/1416/2011 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на постанову Одеського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 15.01.2015.

Керуючись статтею 234, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на постанову Одеського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №5024/1416/2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Міщенко

Г. Мачульський