Рішення

від 05.02.2019 по справі 182/5666/18

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5666/18

Провадження № 2/0182/1049/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

05.02.2019 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Ромашка-95" про зміну формулювання звільнення, відшкодування завданої моральної шкоди, завданої приниженням честі та гідності, ділової репутації.

Заяви по суті справи:

Позивач звернулась до суду із позовними вимогами до ОСББ „Ромашка-95" і просить визнати формулювання причини її звільнення з посади керівника ОСББ „Ромашка-95" по п.9 ст. 36 КЗпП невірною, змінити формулювання причини її звільнення на п.5 статті 41 КЗпП, оскільки для її звільнення з посади відсутні підстави, передбачені іншими законами, а тому вірним буде звільнення її з посади за п.5 статті 41 КЗпП - припинення повноважень посадової особи. Однак на її зауваження не відреагували та змінювати запис у формулюванні причин звільнення відмовили, письмових відповідей на її звернення правління ОСББ не надає. Внаслідок незаконного формулювання причини її звільнення вона позбавлена на отримання соціального захисту, отримання вихідної допомоги та отримання статусу безробітного, отримання матеріальної допомоги на випадок безробіття. Через такі дії відповідачем порушені її права та завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10 000 грн.. Моральна шкода полягає у тому, що вона втратила заробіток у розмірі 4200 грн. за шість місяців до закінчення контракту з іншим ОСББ „Рідний дім-96" через неправдиву інформацію посадових осіб ОСББ „Ромашка-95", є багатодітною матір'ю та навчається. Зазначає, що нею були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі звернення до психотерапевта. Через поширення про неї пліток та неправдивої інформації посадовими особами ОСББ „Ромашка-95" підірвана її професійна та ділова репутація, що потягло за собою дострокове розірвання трудового договору із іншим ОСББ „Рідний дім - 96"(а.с. 31-33)

Відповідач відзиву на позов не подав.

Інших заяв по суті справи сторонами не подавалось.

Процесуальні дії у справі .

Ухвалою суду від 07.08.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків (а.с. 26)

08.10.2018 року по справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 56-57)

Ухвалою суду від 05.02.2019 року постановлено розглянути справу заочно на підставі наявних доказів.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань суду учасники справи не подавали.

Судом встановлено.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді керівника ОСББ „Ромашка-95" з 01.07.2016 року за сумісництвом на неповний робочий день згідно накзу№1 від 25.06.2016 року, що прийнято на підставі рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а.с.36)

25.02.2018 року загальними зборами ОСББ „Ромашка-95" прийнято рішення звільнити з посади керуючого ОСББ „Ромашка-95" ОСОБА_1 з 01.04.2018 року(а.с.40-42) Головою правління обрано ОСОБА_2 та обрано новий склад правління ОСББ.

10.03.2018 року на засіданні правління вирішено питання про звільнення з посади керівника ОСББ „Ромашка-95" ОСОБА_1(а.с.37-39)

Наказом №4 від 17.05.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади керівника ОСББ „Ромашка-95", згідно рішення загальних зборів співвласників багатоповерхового будинку АДРЕСА_1, на підставі п.9 ст. 36 КЗпП України(розділ ІІІ п.3 Статуту ОСББ „Ромашка-95").

Відповідно до п.9 ч.1 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є:

9) підстави, передбачені іншими законами.

Як вбачається з даного пункту ч.1 статті 36 КЗпП , для звільнення з цієї підстави повинні настати умови, що передбачені іншими Законами, однак посилання в наказі на наявність будь-яких підстав для звільнення ОСОБА_1 за іншими законами не зазначено, а наявне лише посилання на розділ ІІІ п.3 Статуту ОСББ „Ромашка-95".

Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнена з посади керівника ОСББ на підставі розділу ІІІ п.3 Статуту ОСББ „Ромашка-95", то зазначення в наказі № 4 від 17.05.2018 року причина звільнення на підставі п.9 статті 36 КУпП є неправильною.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України свідчить, що припинення повноважень посадової особи юридичної особи може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень посадової особи юридичної особи гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність юридичної особи. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом посадової особи, який отримав від уповноваженого органу право на управління.

Дія норми п. 5 ст. 41 КЗпП України розповсюджується на посадових осіб юридичної особи - виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства , а також інших осіб , наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями.

Оскільки ОСОБА_1 працювала керівником ОСББ „Ромашка-95", то відповідно мала статус посадової особи юридичної особи, яка уповноваженим органом управління ОСББ і була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, то точним формулюванням причини звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника ОСББ „Ромашка-95" відповідно до чинного законодавства буде - на підставі п.5 статті 41 КЗпП - припинення повноважень посадової особи за рішенням загальних зборів ОСББ „Ромашка-95" від 25.02.2018 року.

Відповідно до ч.3 статті 235 КЗпП визначено, що якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду Керівника ОСББ „Ромашка-95" за сумісництвом на неповний робочий день і причини її звільнення з посади керівника ОСББ не перешкоджали її працевлаштуванню, то підстави для прийняття рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Статтею 237 1 КЗпП визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Ураховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин, то позовні вимоги позивача щодо відшкодування завданої моральної шкоди ґрунтуються на законі.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Позивач просить суд відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн., при цьому посилається на порушення її законних прав , яке полягало в неправильному формулюванні причини її звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: характер порушення її прав, вимушені зміни у житті після її звільнення, оскільки інше ОСББ „Рідний дім-96", що знаходиться в тому ж дворі, також достроково розірвало з нею трудовий договір з тих же підстав і вона втратила додатковий заробіток у розмірі 4200 грн., при цьому вона є багатодітною матір'ю та продовжує навчання, також суд враховує зусилля позивача, вжитих для відновлення трудових прав.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини переживання, занепокоєність та нервозність позивача через неправильне формулювання її звільнення, що вимушені зміни у її житті , негативні наслідки є короткочасні та можуть бути відновлені, а тому, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 1921 грн., що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб встановленого законом.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 232-235, 237-1 КЗпП, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади керівника ОСББ „Ромашка-95" на підставі п.9 статті 36 КЗпП України в наказі ОСББ „Ромашка-95" №4 від 17.05.2018 року неправильним.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади керівника ОСББ „Ромашка-95", що зазначена в наказі №4 від 17.05.2018 року, вказавши замість „п.9 статті 36 КЗпП України" - „на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП".

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Ромашка-95" на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 1921 грн.(одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Ромашка-95" на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп.(одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 05.02.2019 року.

Анкетні дані учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП -НОМЕР_1, місце проживання : АДРЕСА_2)

Відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Ромашка-95"( 53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Княжа, 95, ЄДРПОУ 40392836)

Суддя: А. Г. Багрова