Рішення

від 05.02.2019 по справі 640/18866/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 640/18866/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕСУРС"

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування рішення №1118 від 31.10.2018р.,

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №19671/0/7-1-18 від 22.10.2018р. про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1, затвердженого Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1118 від 31.10.2018р.;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1118 від 31.10.2018р. Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень ;

- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надати Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, оскільки позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , твердження відповідача щодо відсутності доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку та невідповідність намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не відповідає дійсності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 19.10.2018р. із доданими документами, Департаментом підготовлено мотивовану відмову у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта Будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із:

- поданням неповного пакету документів, який визначено ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутністю викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- відсутністю доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до комунально-складської території, частково до території громадських будівель та споруд, частково до території вулиць і доріг.

Отже, приймаючи рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, Департамент діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а саме, перевірив відповідність намірів забудови - Будівництво багатофункціонального комплекс (за адресою: АДРЕСА_1) вимогам містобудівної документації на місцевому рівні положенням Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804, відповідно до якого земельна ділянка за вказаною адресою (кадастрові номери НОМЕР_3, НОМЕР_4) земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до комунально-складської території, частково до території громадських будівель та споруд, частково до території вулиць і доріг, що підтверджується витягом з містобудівного кадастру - фрагментом схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС придбало за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2009р., посвідченим нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піддубною С.П. за реєстровим номером 837 земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належала продавцю - Відкритому акціонерному товариству Нерухомість Столиці на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 02.09.2005р. на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піддубною С.П. за №1445 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №07-8-00055.

За Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 13.03.2003р. між Закритим акціонерним товариством ТИС та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М., зареєстровано в реєстрі №2-І-527, позивач придбав майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київської міської ради від 02.02.2006р. N 81/3172 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС земельної ділянки для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1 вирішено:

1. Затвердити проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1.

2. Передати товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1 за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 07.06.71 N 907 Про відвід земельних ділянок Київській дослідно-технічній швейній фабриці імені Горького під будівництво виробничого корпусу та дитячого садка-ясел на 140 місць і дозвіл на реконструкцію фабрики .

На підставі зазначеного рішення, 11.09.2006р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС було укладено Договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п.2.1. Договору оренди земельної ділянки об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 2125 кв.м; цільове призначення - для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - НОМЕР_3.

Відповідно до п. 3.1. Договору його укладено строком на 5 років.

13.09.2017р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС укладено Договір про поновлення Договору оренди, за яким об?єктом оренди відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.2006р. №81/3172, висновку до справи №А-21083 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу №5 засідання від 28.03.2017, відомостей Державного земельного кадастру та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - НОМЕР_3; місцерозташування - АДРЕСА_1; цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням; розмір - 0,2125 га;

Відповідно до п. 3.1. Договору його укладено стром на 5 років.

Рішенням Київської міської ради від 22.03.2018р. № 367/4431 Про перейменування вулиці у Голосіївському районі міста Києва вирішено перейменувати вулицю Гайдара у Голосіївському районі міста Києва на вулицю Сім'ї Прахових.

20.10.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із заявою за №68018-003318979-013-16 (вих.№19/1 від 19.10.2018р.) про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування та будівництва об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1.

Рішенням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №19671/0/7-1-18 від 22.10.2018р., затвердженим Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень №1118 від 31.10.2018р., Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС з посиланням на п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1 у зв'язку з:

- поданням неповного пакету документів, який визначено ч.3 ст.29 Закону, а саме відсутністю викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- відсутністю доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- невідповідністю намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до комунально-складської території, частково до території громадських будівель та споруд, частково до території вулиць і доріг.

Позивач вважає рішення відповідача щодо невидачі містобудівних умов та обмежень згідно заяви та поданих документів протиправним, оскільки ТОВ БУДРЕСУРС виконало всі умови, необхідні для видачі містобудівних умов та обмежень, надало вичерпний перелік документів згідно статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011р. (далі - Закон № 3038-VI), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі ст. 26 Закону № 3038-VI що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва (ч.3).

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

За правилами частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу(ч.6).

Отже, містобудівні умови та обмеження видаються Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі за заявою замовника до якої має бути додано документи відповідно до переліку визначеного частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу або ним приймається рішення про відмову у їх видачі. При цьому виключний перелік підстав для відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень визначений частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та до них віднесено: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що невідповідність намірів забудови встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15 (провадження №К/9901/7431/18), яка в силу вимог частини п'ятої ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Позивач звернувся до відповідача з заявою з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: багатофункціональний комплекс за адресою АДРЕСА_1. До зазначеної заяви відповідно до документу "Документи, що надано до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги", який підписаний уповноваженою особою відповідача, позивачем додано:

- заява про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва (довільна форма) - на 1 аркуші;

- документ, що засвідчує особу суб'єкта звернення та довіреність, якщо заявник діє в інтересах іншої особи - 1 аркуш,

- копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - на 6 аркушах (а саме, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №90170021 від 21.06.2017, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2009р., акт прийому-передачі земельної ділянки від 06.07.2009р., державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 02.09.2005р., витяг з державного реєстру правочинів №7473020 від 06.07.2009р., договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2010р., договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2011р., договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №97204186 від 13.09.2017р., договір оренди земельної ділянки від 11.09.2006р., угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2017р., витяги із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_5 від 17.10.2018р та НОМЕР_6 від 17.10.2018р.);

- копію документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації) на 1 аркуші, а саме, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №90178358 від 21.06.2017р., договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13.03.2003р., реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.03.2003р., акт приймання-передачі майнового комплексу від 14.03.2003р.;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (завірені копії) на 1 аркуші,

- витяг з Державного земельного кадастру на 1 аркуші,

- містобудівний розрахунок на 1 аркуші.

Таким чином, позивачем разом з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: багатофункціональний комплекс за адресою АДРЕСА_1 було надано відповідачу документи у відповідності до переліку визначеного частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, позивачем надано перелік обов'язкових документів, встановлених ч.3 ст. 29 Закону № 3038-VI: заяву про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва; копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; копію документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру; містобудівний розрахунок щодо можливості розташування об'єкта містобудування (далі містобудівний розрахунок) для будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1; документ, що засвідчує особу суб'єкта звернення, що підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП та змістом заяви Позивача №19/1 від 19.10.2018р.

Наведене спростовує висновки відповідача щодо подання позивачем неповного пакету документів, який визначено ч.3 ст. 29 Закону № 3038-VI та, зокрема, відсутності викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Не можна погодитись із твердженням відповідача щодо відсутності доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

До вказаної заяви позивачем, серед іншого, додано містобудівний розрахунок щодо можливості розташування об'єкта містобудування, розроблений ПП АРХІТЕКТУРНА МАЙСТЕРНЯ , який містить: загальні дані, характеристику об'єкту проектування - Будівництво багатофункціонального комплексу по АДРЕСА_1 , розробку техніко-економічних показників забудови жилого району Паньківщина, основні техніко-економічні показники, висновки, графічні матеріали та додатки.

У пункті 4 Містобудівного розрахунку детально наведено техніко-економічні показники будівництва, якими визначено параметри об'єкта будівництва, а саме: характер будівництва - нове будівництво; ступінь вогнестійкості І (перша); площа ділянки- 0,3125га; площа забудови - 1845,00 м 2 ; площа доріг, тротуарів, майданчиків - 1024,00 м 2 ; площа озеленення-; площа житлового будинку - 27996,45 м2 ; загальна площа квартир - 18486,00 м 2 ; площа квартир у будинку - 18430,15 м 2 ; площа літніх приміщень - 55,85 м 2 ; площа вбудованих приміщень - 9510,45 м 2 ; будівельний об'єм - 169900,00 м 3 , в тому числі: вище 0,000 - 142600,00 м 3 , нижче 0,000 - 27300,00 м 2 ; поверховість будівлі - 35 поверх, кількість квартир - 225 кв, в тому числі :однокімнатних - 89 кв., двокімнатних - 100 кв., трикімнатних - 29 кв., чотирикімнатних - 5 кв., п'ятикімнатних - 2 кв.; умовна висота - 115,60 м; місткість підземного паркінгу - 240 м/м.

Отже, ТОВ БУДРЕСУРС надало відповідачу разом із заявою містобудівний розрахунок, який містить основні параметри об'єкта будівництва для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

В листі - роз'ясненні від 02.02.2012 № 7/14-1575 "Щодо містобудівного розрахунку, який додається до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень" Міністерство регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України зазначило наступне: "Містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів (пункт 1.2 Порядку).

Містобудівний розрахунок є однією з форм викладення інвестиційних намірів замовника (забудовника), який дає можливість органу місцевого самоврядування перед прийняттям рішення щодо надання містобудівних умов та обмежень надати їм оцінку з точки зору відповідності будівельним нормам, правилам та затвердженій містобудівній документації.

Така форма відносин дає можливість інвестору до початку проектних робіт та відповідних фінансових витрат з'ясувати з місцевим органом виконавчої влади правильність його намірів та захистити його від непрофесійних проектних рішень та неефективних витрат на збір вихідних даних та розробку проектної документації.

Містобудівний розрахунок стимулює інвестора до своєчасного діалогу з місцевою владою та застерігає саму владу від прийняття незаконних рішень.

Наявність містобудівного розрахунку дає можливість відкритого та публічного розгляду інвестиційних намірів інвестора та своєчасного інформування громади про забудову територій у відповідності до затвердженої містобудівної документації.

Містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкта, очікувані поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкта, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка, на думку інвестора, дає повне уявлення про його наміри).

Містобудівний розрахунок не підлягає погодженню з органами місцевої влади.

У разі якщо містобудівний розрахунок містить інформацію та/або креслення, які не відповідають будівельним нормам та правилам, положенням відповідної містобудівної документації або не дають можливість з'ясувати основні наміри інвестора, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури зобов'язаний протягом десяти днів у письмовій формі поінформувати про це заявника."

Таким чином, містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкта, очікувані поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкта, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка, на думку інвестора, дає повне уявлення про його наміри).

З аналізу наявної в матеріалах справи копії містобудівного розрахунку з техніко - економічними показниками запланованого об'єкта будівництва Будівництво житлового комплексу із вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями з закладами громадського харчування та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 Договір № 180709_Ж судом встановлено, що в ньому наявні дані щодо основних параметрів об'єкта будівництва.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факт допущення недоліків в оформленні містобудівного розрахунку не визначає частиною четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень

З огляду на зазначене посилання відповідача на відсутність доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, як на підставу для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є необґрунтованими.

Не відповідає дійсності твердження про невідповідність намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Стаття перша Закону Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI встановлює, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до ст. 17 Закону № 3038-VI Генеральний план населеного пункту населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Стаття 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. При цьому, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Як зазначалось вище, згідно Рішення Київської міської ради від 02.02.2006р. N 81/3172 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС земельної ділянки для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1 , Договору оренди від 11.09.2006р., Договору від 13.09.2017р. про поновлення Договору оренди, витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 площею 0,2125 га має цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , категорія земель - землі житлової та громадської забудови ; вид використання - для будівництва торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 02.09.2005р., Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2005р., посвідченого 06.07.2009р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піддубною С.П. за реєстровим номером 837, Витягу з Державного земельного кадастру НВ-8000638232017 земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 має цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Відтак, з вказаного рішення Київської міської ради від 02.02.2006р. N 81/3172 вбачається, що Київська міська рада визначила категорію земельної ділянки орендованої позивачем (кадастровий номер НОМЕР_3) як землі житлової та громадської забудови та передала позивачу таку земельну ділянку для будівництва багатофункціонального торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом шляхом реконструкції виробничо-складських будівель з подальшою експлуатацією.

Твердження відповідача про невідповідність намірів позивача щодо забудови вказаної земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року , відповідно до якого основна частина ділянки проектування за функціональним призначенням віднесена до багатоповерхової житлової території та частково до території громадських будівель та споруд. Отже, ця територія рекомендована до використання як поліфункціональна зона, без збереження пріоритету існуючої функції, що також узгоджується з розташуванням означеної території у межах загальноміського центру згідно схеми загальноміських центрів Генерального плану розвитку міста до 2020 року.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) та для розміщення громадських будівель і споруд (офісних будівель, торговельних будівель та ін.) та інших об'єктів загального користування, належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Отже, обидві земельні ділянки за класифікацією видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, від 23.07.2010р. №548 відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Частина 5 статті 20 ЗК України встановлює, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, будівництво багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1 відповідає рішенням Генерального плану міста Києва до 2020 року.

Наведене підтверджує відповідність намірів забудови земельних ділянок вимогам закону та містобудівній документації.

Частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Втім, Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень за відсутності законодавчо визначених підстав.

Вимога про скасування Наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1118 від 31.10.2018р. є похідною від вимоги про скасування Рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №19671/0/7-1-18 від 22.10.2018р., оскільки наказом було затверджено зазначене рішення, вимоги є взаємопов'язаними та обґрунтовані одними і тими ж правовими підставами, оскільки ч.4 ст.29 Закону № 3038-VI встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Втім, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень за відсутності законодавчо визначених підстав.

Крім того, надаючи правову оцінку вказаній вище відмові у видачі містобудівних умов та обмежень суд, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до ст.1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі EAST/WEST ALLIANCE LIMITED ПРОТИ УКРАЇНИ (Заява № 19336/04) згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції …заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном .

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права .

Таким чином, визначення органом місцевого самоврядування позивачеві цільового використання земельних ділянок для житлової та громадської забудови та ненадання йому містобудівних умов та обмежень, на підставі яких і реалізується їх цільове використання, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю (яким у розумінні ст. 1 Першого протоколу є і право користування), що полягає у перешкоджанні цільовому використанню земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до якої, зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, пунктом 4 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 цієї статті).

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі N 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, зобов'язуючи останнього видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, з огляду на таке.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 (справа №825/602/17).

Разом з тим, умови, за яких орган відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати містобудівні умови і обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати або не надати (відмовити) містобудівні умов і обмеження. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Відтак, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов'язання надати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на земельній ділянці не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень відповідач зобов'язаний надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва вказаної земельної ділянки.

Таким чином, оскільки інших підстав для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень не вбачається, втручання у повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №19671/0/7-1-18 від 22.10.2018р. про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1, затверджене Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1118 від 31.10.2018р.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) №1118 від 31.10.2018р. Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень .

4. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу на АДРЕСА_1.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДРЕСУРС (03126, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 31567263) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 5 286,00 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32; код ЄДРПОУ 26345558).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій