Постанова
від 23.01.2019 по справі 806/2352/18
СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2352/18 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

23 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

представника позивача Білицького А.В.,

представника відповідача Наумчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року (проголошено в м. Житомир, повний текст складено 03.10.18) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0038401207 від 20.09.2017, №0003005212 від 24.01.2018, №0002985212 від 24.01.2018, №0002995212 від 24.01.2018, №0016085212 від 13.03.2018, №0016135212 від 13.03.2018, №0016195212 від 13.03.2018, №0016205212 від 13.03.2018, №0016215212 від 13.03.2018, якими товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся -Інвест" зобов'язано сплатити штраф за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 14161,93 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому просив суд подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи Коростенським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області проведено камеральні перевірки податкової звітності з орендної плати за землю ТОВ "Полісся-Інвест".

За результатами перевірок Коростенського управління Головного управління ДФС у Житомирській області складено Акт №5549/06-30-12-07, яким встановлено несвоєчасну сплату товариством податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 15324,75 грн., Акт №7524/06-30-12-07 від 23.10.2017, яким встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 19850,15 грн., Акт №7523/06-30-12-07 від 23.10.2017, яким зафіксовано несвоєчасну сплату платником податків податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 10561,85 грн., Акт №1046/06-30-52-12-01 від 21.02.2018, яким встановлено, що товариством несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 1737,55 грн., Акт №1048/06-30-52-12-31 від 21.02.2018, яким встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 2074,45 грн., Акт №1047/06-30-52-12-31 від 21.02.2018, яким встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 25900,90 грн.

Згідно з висновками, вказаними у актах перевірки, встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України на підставі затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання.

На підставі висновків, зазначених в Актах перевірки №5549/06-30-12-07, №7524/06-30-12-07, №7523/06-30-12-07, №1046/06-30-52-12-01, №1048/06-30-52-12-31 від 21.02.2018, №1047/06-30-52-12-31, ГУ ДФС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0038401207 від 20.09.2017 за затримку на 240,213,210 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 15324,75 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3064, 95 грн (а.с. 82-83);

- №0003005212 від 24.01.2018 за затримку на 245, 244, 213, 46 календарних днів сплати грошового зобов'язання 19850,15 грн, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 3970,03 грн (а.с. 84-85);

- №0002985212 від 24.01.2018 за затримку на 29, 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання 1669,40 грн, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 166.94грн (а.с. 86-87);

- №0002995212 від 24.01.2018 за затримку на 59, 59, 41,41 календарних днів сплати грошового зобов'язання 8892,45 грн, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1778,79 грн (а.с. 88-89);

- №0016085212 від 13.03.2018 за затримку на 212,181,151,120, 89,59 календарних днів сплати грошового зобов'язання 1452,75 грн., та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 290,55 грн (а.с. 90-91);

- №0016135212 від 13.03.2018 за затримку на 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання 284,80 грн, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 28,48 грн (а.с. 92-93);

- №0016195212 від 13.03.2018 за затримку на 56, 49, 48, 43, 43, 43, 43, 43, 43, 33 календарних днів сплати грошового зобов'язання 18547,10 грн, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3715,02 грн (акт №1047/06-30-52-12-31).

- №0016205212 від 13.03.2018 за затримку на 30,28,25,18,18,16 календарних днів сплати грошового зобов'язання 7325,80 грн., та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 732,58 грн (акт №1047/06-30-52-12-31);

- №0016215212 від 13.03.2018 за затримку на 212 календарних днів сплати грошового зобов'язання 2074,45 грн., та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 414,89грн.

Отже, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали, зафіксовані Актами камеральних перевірок податкової звітності орендної плати за землю, порушення позивачем вимог п.57.1, п. 57.3 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: платником несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, в результаті чого на підставі п.126. ст.126 ПК України застосовано штрафні санкції.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому позов про скасування рішень податкового органу є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст.9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п.36.3 ст.36 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

В силу вимог пунктів 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексуподавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувалася податкова декларація з орендної плати за землю за 2016 р.,2017р. ТОВ"Полісся-Інвест".

В свою чергу з матеріалів справи видно, що позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю в податковій декларації.

Крім того, за 2016 рік позивачем подано уточнені декларації з плати за землю зі зменшенням площі сільськогосподарських угідь на 581,78 га за рахунок не включення ТОВ "Поллісся-Інвест" площі, на які було укладено договори управління спадщиною з Фасівською, Топорищенською та Дашенською сільськими радами.

Пунктом 126.1. ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст.288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вищевказана правова норма за своїм змістом є імперативною, тобто містять категоричні приписи, які безпосередньо визначають поведінку суб'єктів суспільних відносин і не можуть бути замінені за власним розсудом таких осіб іншими умовами.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, є договір оренди такої земельної ділянки.

Так, судовим рішенням встановлено, що 22.05.2015 між Топорищенською сільською радою (Установник управління) та ТОВ "Полісся-Інвест" (Управитель) на підставі ст.1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання та збереження спадкового майна, укладено договори на управління спадщиною № 0214-21, № 0214-22, відповідно до яких ТОВ "Полісся-Інвест" передано в управління земельні ділянки на території Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району загальною площею 8,0258 га та 6,2481 га.

Нормативно-грошова оцінка земель становить по 40 622,39 грн.

Сплата управителем матеріальної вигоди може здійснюватися у щорічно, у розмірі не більш ніж 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Управитель має право сплачувати Установнику управління матеріальну вигоду в грошовій або натуральній формі за рахунок зібраного урожаю, який отримує із земельної ділянки.

Також встановлено, що протягом 2015 року аналогічні договори на управління спадковим майном, а саме: земельними ділянками, були укладені між ТОВ "Полісся-Інвест" та Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами.

Оплата, визначена договорами управління спадщиною, укладеними із вказаним сільськими радами - проведена, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства України договори управління спадковим майном та договори оренди землі мають відмінності.

Так, управління спадковим майном регламентується спеціальною нормою - ст.1285 ЦК України і є різновидом договору управління майном.

Укладення договору управління спадковим майном можливе, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, а також за умови, що спадкоємці або виконавці заповіту відсутні (ст.1285 Цивільного кодексу України, далі - ЦК). До такого майна може належати і земельна ділянка сільськогосподарського призначення, і житловий будинок, і транспортний засіб тощо.

За договором управління спадщиною установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) та збереження.

Згідно з ч.1 ст.1285 ЦК у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Водночас, до особи, що здійснює управління спадщиною, право власності на спадкове майно не переходить. Законом їй надається право на здійснення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі", яким регулюються орендні відносини, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Тобто, договір оренди землі та договір на управління спадщиною відмінні між собою.

Так, статтею 125 цього Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації прав.

Колегія суддів зазначає, що зазначені земельні ділянки, не перебувають в оренді у позивача. Докази державної реєстрації похідних від права власності речових прав на земельні ділянки (права оренди ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, колегією суддів зроблено висновок, що договір управління спадщиною не є договором оренди землі, плата за які передбачена п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України.

Крім того, податкове зобов'язання по оплаті за землю повинно виконуватися власниками або землекористувачами земельних ділянок, яким, відповідно до закону, надаються у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі, на умовах оренди.

Проте, спірні земельні ділянки, за які відповідачем донараховано грошові зобов'язання, не перебувають у комунальній чи державній власності, а форма власності по ним визначена як приватна. Також, в оренді у позивача, як того вимагає закон, останні не перебувають.

За правилами пункту 269.1.2. ст.269 ПК України платниками податку є, зокрема, землекористувачі, якими в розумінні п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 270.1 ст.270 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Колегія суддів зазначає, що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, він не є платником податку на землю, відповідно, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за недотримання граничних строків подачі податкової декларації з плати за землю.

Відсутність у позивача земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні, доводить відсутність обов'язку декларування земельного податку, що унеможливлює застосування штрафу.

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином колегія суддів вважає, що на момент проведення камеральної перевірки посадовим особам контролюючого органу було відомо про подання позивачем уточнюючих декларацій, а відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив перелік норм Податкового кодексу України та Інструкції з ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, однак жодним чином не обґрунтовує у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права судом першої інстанції, а лише зазначив що це являється порушенням норм процесуального права, що не знайшло свого підтвердження під час перегляду справи у апеляційному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення №0038401207 від 20.09.2017, №0003005212 від 24.01.2018, №0002985212 від 24.01.2018, №0002995212 від 24.01.2018, №0016085212 від 13.03.2018, №0016135212 від 13.03.2018, №0016195212 від 13.03.2018, №0016205212 від 13.03.2018, №0016215212 від 13.03.2018, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0038401207 від 20.09.2017, №0003005212 від 24.01.2018, №0002985212 від 24.01.2018, №0002995212 від 24.01.2018, №0016085212 від 13.03.2018, №0016135212 від 13.03.2018, №0016195212 від 13.03.2018, №0016205212 від 13.03.2018, №0016215212 від 13.03.2018, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2019 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.

СудСьомий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.01.2019
Оприлюднено06.02.2019
Номер документу79615103
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —806/2352/18

Ухвала від 18.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 23.01.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Ухвала від 21.01.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Ухвала від 07.12.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Ухвала від 29.11.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Ухвала від 09.11.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Рішення від 03.10.2018

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Лавренчук Ольга Володимирівна

Ухвала від 07.08.2018

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Лавренчук Ольга Володимирівна

Ухвала від 07.08.2018

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Лавренчук Ольга Володимирівна

Ухвала від 12.07.2018

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Лавренчук Ольга Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні