Постанова

від 05.02.2019 по справі 815/1541/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №815/1541/16

адміністративне провадження №К/9901/28801/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОТТ

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у складі судді Кравченка М.М.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Ступакової І.Г., Бітової А.І., Милосердного М.М.

у справі № 815/1541/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОТТ

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна фіскальна служба України

про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОТТ (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій податкового органу щодо не прийняття податкових накладних від 21 березня 2016 року № 54, від 21 березня 2016 року № 55, від 21 березня 2016 року № 56, від 21 березня 2016 року № 57, від 21 березня 2016 року № 58, від 21 березня 2016 року № 59, від 21 березня 2016 року № 60 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими 30 березня 2016.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що відповідно до Тимчасового порядку податкові накладні Товариства були надіслані в електронному вигляді на шлюз прийому звітності Державної податкової служби України, що підтверджується матеріалами справи, тобто, відповідач не несе відповідальність за належне реєстрування електронних податкових документів, оскільки такі накладні прийняті на рівні центрального порталу прийому звітності, а не на районному рівні, у зв'язку з чим жодних перешкод у реєстрації податкових накладних податковим органом не вчиняла та й не могла вчинити, оскільки не наділена повноваженнями щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У жовтні 2016 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що саме відповідач є відповідальним перед позивачем за неприйняття податкових накладних та інших податкових документів позивача. Протиправні дії відповідача з неприйняття податкових накладних саме 30 березня 2016 року порушує права позивача та в майбутньому може мати для нього певні негативні наслідки, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України. Крім того, підстава для неприйняття податкових накладних є надуманою, не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція № 233), зокрема, відповідачем не вказано, яку норму (пункт) вказаної інструкції порушено позивачем.

25 жовтня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та справу № 815/1541/16 витребувано з Одеського окружного адміністративного суду.

10 листопада 2016 року справа № 815/1541/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа № 815/1541/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/28801/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу позивача від податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

16 вересня 2014 року відповідач та Товариство з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку уклали договір №030920141 про визнання електронних документів, який зареєстровано у встановленому законом порядку за реєстраційним номером 9052890755, що підтверджується квитанцією №2.

30 березня 2016 року позивач подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні від 21 березня 2016 року №54 на загальну суму з ПДВ 14 859, 62 грн, №55 на загальну суму з ПДВ 7038,90 грн, №56 на загальну суму з ПДВ 188,59 грн, №57 на загальну суму з ПДВ 408,31 грн, №59 на загальну суму з ПДВ 865,20 грн, №60 на загальну суму з ПДВ 17903,62 грн.

Однак, зазначені податкові документи не прийнято з тих підстав, що, як вказано в квитанціях №1 від 30 березня 2016 року (час - 12:01:09), №1 від 30 березня 2016 року (час - 12:03:46), №1 від 30 березня 2016 року (час 12:04:17), №1 від 30 березня 2016 року (час - 12:04:46), №1 від 30 березня 2016 року (час - 12:07:51) та №1 від 30 березня 2016 року (час - 12:08:30), ТОВ ЛОТТ порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, а саме - Можливо, розірвано договір про... .

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до доповідної записки від 13 травня 2016 року №1760/11 податкові накладні від 21 березня 2016 року № 54, № 55, № 56, № 57, № 59, № прийняті та зареєстровані 08 квітня 2016 року, що не заперечувалось позивачем.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно до пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статті 3 Закону України Про електронний цифровий підпис ; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

В межах спірних правовідносин підставою для не прийняття податкових накладних платника податків є розірвання договору про визнання електронних документів.

Разом з тим, підставою відмови у задоволенні позову судами попередніх інстанцій стало дослідження повноважень органів ДФС щодо прийняття податкових накладних, яке зумовило висновок про те, що відповідач не несе відповідальність за належне реєстрування електронних податкових документів, оскільки такі накладні прийняті на рівні центрального порталу прийому звітності, а не на районному рівні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до розділів ІІ та ІІІ Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про залучення Державної фіскальної служби України у якості другого відповідача. Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та за згодою учасників справи Державну фіскальну службу України залучено у якості третьої особи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що відповідач не несе відповідальності за реєстрацію і прийняття податкових накладних, всупереч вимог частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України не залучив Державну фіскальну службу України в якості відповідача або співвідповідача для належного захисту прав Товариства.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, з яких податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних саме 30 березня 2016 року, чи діяв договір від 16 вересня 2014 року №030920141 про визнання електронних документів на момент подання податкових накладних 30 березня 2016 року. На підставі якого договору прийняті і зареєстровані зазначені податкові накладні 08 квітня 2016 року. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОТТ задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, а справу №815/1541/16 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер