Ухвала

від 24.01.2019 по справі 808/1387/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2019 року

Київ

справа №808/1387/18

адміністративне провадження №К/9901/1808/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелкаб" до Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

14.01.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла вказана касаційна скарга.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - в новій редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та судових рішень, у даній справі оскаржуються вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непереданні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП або повідомлення про відкликання заперечень проти державної реєстрації припинення юридичної особи за формою № 28-ОПП щодо ТОВ ЗЕЛКАБ ; зобов'язати відповідача передати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП або шляхом надіслання повідомлення про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за формою № 28-ОПП щодо ТОВ ЗЕЛКАБ ; зобов'язати відповідача не пізніше 10 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили надати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції прийшли до висновку, згідно якого відповідач зобов'язаний передати відомості до Єдиного державного реєстру про відсутність із сплати податків та зборів у позивача (за формою 30-ОПП або шляхом надсилання повідомлень про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за формою № 28-ОПП), так як Товариство погасило визначене податкове зобов'язання зі сплати податків та зборів, нараховане під час проведеної перевірки в рамках поданої заяви платником про припинення господарської діяльності. При цьому судове узгодження інших зобов'язань закінчено, шляхом прийняття адміністративними судами у справі №808/9481/13-а рішень на користь позивача, що набрали законної сили.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 КАС України, а також випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.

Отже, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, ухвалену за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції від 03 жовтня 2017 року за результатами апеляційного перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у спорі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва Судді Верховного Суду