Постанова

від 05.02.2019 по справі 824/1107/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1107/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

05 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (ухвалу постановлено 26 листопада 2018 року суддею Левицьким В.К., в м.Чернівці, час та дата складання повного тексту ухвали - не зазначено) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20.11.2018р. позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії наказу відповідача №3341/5 від 25.10.2018 р. "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви позивач вказував, що Міністерство юстиції України без будь-якого попередження заблокувало доступ до Державних реєстрів трьох реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" - Мельник Н.В., Венгеру А.В., Микитюку І.А. На момент оскарження наказу позивач не має реального доступу до державних реєстрів.

Позивач зазначає, що у реєстрі речових прав є 379 заяв фізичних осіб та юридичних осіб, оплата за які здійснена в повному обсязі, однак розглянути їх неможливо через блокування доступу до реєстру, яке відбулося без попередження, що є грубим порушенням прав заявників.

Крім того, позивач вважає, що наказ Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. має очевидні ознаки протиправності, а саме: не містить імперативну вимогу абзацу 3. п. 3 ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

З ухвалою суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неповноти з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, Наказом Міністерства юстиції України № 3341/5 від 25.10.2018 р. тимчасово заблоковано доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації", а саме: Мельник Н.В., Венгеру А.В., Микитюку І.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на чотири місяці.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вищезазначений спосіб не може бути наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а наведені позивачем доводи не вказують на неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття вказаних заходів. З огляду на те, що у цій справі оскаржується наказ суб'єкта владних повноважень, яким державним реєстраторам комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то суд не встановив наявності очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову, оскільки питання протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову та порядок розгляду заяв про забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В силу приписів ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Перелік видів забезпечення позову визначено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надавали суду першої інстанції підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 150 КАС України.

Державні реєстратори, роботодавцем для яких є Позивач, жодним чином не позбавлені права на працю, оскільки можуть виконувати і інші види діяльності, що передбачені Статутом комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації".

Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу може вважатися вирішенням спору, оскільки державні реєстратори і в подальшому здійснюватимуть діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дію якого просить зупинити позивач, був винесений саме з підстав наявних порушень останніх при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на вказане вище, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням приписів процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Іваненко Т.В. Шидловський В.Б.