Рішення

від 04.02.2019 по справі 522/7317/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7317/18

Провадження № 2/522/1979/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд:

Визнати незаконним Наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 05 квітня 2018 року № 143/к Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Поновити з 06.04.2018 року ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1) на посаді начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків ( Код: 25958804) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2018 року по 29.01.2019 року у розмірі 116 895,52 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що позивач у період часу з 01.04.2015 року по 05.04.2018 року перебував у трудових відносинах з Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, працюючи на різних посадах. Наказом Інспекції № 143/к від 05.04.2018 року позивача було звільнено з посади начальника управління з питань дипломування моряків у зв'язку зі скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зі звільненням не згоден, вважає звільнення та наказ № 143/к від 05.04.2018 року незаконним, таким що порушують його права, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що нова організаційна структура Інспекції, передбачає оптимізацію кількісного та якісного складу працівників філій, вдосконалення їх структури та уникнення зайвих витрат на забезпечення їх роботи. Перебування позивача на керівних посадах не свідчить про ефективність його роботи, що дало підставу відповідачу для скорочення, у зв'язку із чим в задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані ними письмові докази, оголосивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач у період часу з 01.04.2015 року по 05.04.2018 року перебував у трудових відносинах з Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, працюючи на різних посадах.

Наказом Інспекції № 44/к від 01.04.2015 року позивача було призначено на посаду начальника відділу атестації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

У зв'язу із введенням в дію нової структури та штатного розпису Інспекції ( наказ №140 від 30.08.2016 року) позивач Наказом Інспекції № 178/к від 01.09.2016 року переведений на посаду начальника відділу кадрового резерву Державних кваліфікаційних комісій.

У зв'язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису Інспекції ( наказ №37 від 28.08.2017 року) позивач наказом Інспекції № 53/к від 13.03.2017 року переведений на посаду начальника управління з питань дипломування.

Наказом Інспекції № 210 від 14.12.2017 року Про введення в дію нової організаційної структури Інспекції з 02.01.2018 року введено нову організаційну структуру Інспекції.

Відповідно до наказу Інспекції № 210 від 14.12.2017 року, наказом Інспекції № 211 від 14.12.2017 року Про затвердження та введення в дію Штатного розпису Інспекції з 02.01.2018 року затверджений та введений новий Штатний розпис інспекції, згідно якого введено посади відділу з дипломування та підготовки моряків та скороченням управління з питань дипломування моряків , яке очолював позивач.

Наказом №211 від 14.12.2017 року було затверджено та введено в дію з 02.01.2018 року новий штатний розпис.

Пунктом 2.1 наказу Інспекції № 211 від 14.12.2017 року зобов'язано Відділ кадрів Інспекції довести штатний розпис до працівників інспекції, та з дотриманням діючого законодавства перевести працівників інспекції, згідних продовжувати роботу за новими посадами.

Пунктом 2.3. наказу Інспекції № 211 від 14.12.2017 року наказано відділу кадрів Інспекції забезпечити дотримання в установленому законодавством порядку щодо переведення працівників Інспекції, згідних продовжувати роботу за новими посадами .

Пунктом 2.4. наказу Інспекції № 211 від 14.12.2017 року наказано відділу кадрів Інспекції забезпечити здійснення відповідних заходів в установленому законодавством порядку щодо працівників посади яких виводяться згідно із Штатним розписом, та які відмовились від подальшої роботи .

За нововведеним з 02.01.2018 року Штатним розписом посада Позивача виводилась.

21.12.2017 року позивачу було вручене повідомлення про те, що займана ним посада начальника управління з питань дипломування скорочується у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Інспекції відповідно до наказу Інспекції № 211 від 14.12.2017 року та трудовий договір підлягає розірванню після закінчення двомісячного строку з дня попередження на підставі п.1.ст.40 КЗпП України. У вказаному повідомлені зазначалось про те, що вакантні посади відсутні, але у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження вона буде запропонована Позивачу.

Згідно положень ч.1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально прпереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на трому самому підприємстві, в установі, організації.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає про наявність вакантної посади на яку міг претендувати позивач за новим штатним розписом, який був затверджений наказом №211 від 14.12.2017 року, до 25.02.2018 року, згодом на яку було призначено іншого працівника.

Суд критично ставиться до наданого Інспекцією до суду Акту від 05.04.2018 року" про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з повідомленням про надання пропозицій про заняття вакантних посад", оскільки не зрозуміло чому позивача повідомляли про скорочення його з посади з 02.01.2018 року у квітні 2018 року та повідомленням щодо пропозицій про заміщення вакантних посад днем винесення наказу про звільнення.

22.02.2018 року тобто після закінчення двомісячного строку з дня попередження трудовий договір між Інспекцією та позивачем не був розірваний.

Наказом Інспекції № 52 від 27.02.2018 року Про затвердження нового штатного розпису Інспекції з 01.03.2018 року затверджений та введений новий штатний розпис Інспекції та наказ № 211 від 14.12.2017 року визнаний таким, що втратив чинність.

На час видання наказу №52 від 27.02.2018 року трудові відносини позивача з Інспекцією не були розірвані.

Позивача, який на час видання наказу №52 від 27.02.2018 року був працівником Інспекції, письмово не повідомили та персонально не попередили про зміну в організації праці, яка відбулась за зазначеним наказом.

Наказом Інспекції № 143/к від 05.04.2018 року позивача було звільнено з посади начальника управління з питань дипломування моряків у зв'язку зі скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, про що було попереджено 21.12.2017 року у відповідності до вже скасованого на момент звільнення наказу № 211 від 14.12.2017 року.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України - Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник .

Позивач є членом профспілки - ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНСПЕКЦІЇ З ПИТАНЬ ПІДГОТОВКИ ТА ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ код ЄДРПОУ: 26195981, адреса 04080, м.Київ, вул. Оленівська, будинок 25.

Відповідно до положень ч.8. ст. 43 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В матеріалах справи наявна згода профспілкового комітету первинної профспілкової організації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління з питань дипломування на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 р. № 9 роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у роботодавця мали місце зміни в організації виробництва і праці (якщо йдеться про звільнення у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників, чи додержувався власник або уповноважений ним орган норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, а також того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, і те, чи не мав звільнений працівник переважне право залишитися на роботі та чи було попереджено його за 2 місяці про наступне звільнення (п. 21 постанови № 9).

Крім того, положеннями п.1. та п.2. ст. 42 КЗпП України передбачено щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці встановлено наступне при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком .

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ЖД № 102639 від 24.02.2009 року та має на утриманні двох малолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії 1-ЖД № 187920 від 28.07.2009року та серії 1-ЖД № 428933 від 22.04.2015 року.

Отже, з огляду на положення п.1. та п.2. ст. 42 КЗпП України позивач мав дві законні підстави щодо надання йому переважного права на залишення на роботі.

З наведеного вище слідує, що в Інспекції фактично не відбулись зміни в організації праці, які могли би бути підставою для звільнення позивача на підставі скорочення чисельності або штату працівників, Інспекція при звільнені позивача не додержувалась норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, Інспекцією не перевірено ті явні обставини та факти за яких позивач мав переважне право залишитися на роботі та не було запропоновано переведення на іншу посаду.

Згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Отже з огляду на вищевикладене, вважаємо наказ Інспекції №143/к від 05.04.2018 року незаконним, а звільнення позивача таким, що вчинене з порушеннями положень чинного трудового законодавства, оскільки звільнення відбулось у відповідності до вже скасованого на момент звільнення наказу № 211 від 14.12.2017 року.

Згідно з положеннями ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні позивача на раніше займану посаду зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 116 895,52 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, оскільки розрахунок здійсненно за період з 06.04.2018 року по 29.01.2019 року, враховуючи загальну кількість робочих днів -203 дні та середню заробітну плату в розмірі 575,84 грн.

Крім того позивач, посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн..

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювана, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі (за правовідносинами, що виникли після 08.06.1993 року) він оцінює пов'язані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Згідно абз. 1 п.9 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав ніяких доказів причино- наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обгрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі- у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та присуджує виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково, в частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити за недоведеністю вимоги.

На підставі викладеного та керуючись: ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 16, 23,1167 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного та відшкодування моральної шкоди ,- задовольнити частково.

Визнати незаконним Наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 05 квітня 2018 року № 143/к Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Поновити з 06.04.2018 року ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1) на посаді начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків ( Код: 25958804) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2018 року по 29.01.2019 року у розмірі 116 895,52 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків ( Код: 25958804) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн..

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 04.02.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

04.02.19