Постанова

від 05.02.2019 по справі 807/1353/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №807/1353/16

адміністративне провадження №К/9901/38176/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Зпотічний І.І., судді - Довга О.І., Матковська З.М.)

у справі №876/42/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернулась в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області (далі - ДПІ) з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 червня 2015 року №2102-13 ДПІ у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність застосування у 2016 році податковим органом положень ст. 267 ПК України та визначення податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше 2017 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн., з огляду на те, що належний їй на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядкую

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 29 червня 2016 року №2102-13;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 1 157 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок, з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 №909-VIIІ лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки BMW, Х6, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2 993 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

29 червня 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №21702-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанцій про протиправність застосування податковим органом у 2016 року положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у тому, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №804/112/17 та від 13.03.2018 у справі №826/93000/16.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судами, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд також зазначає, що з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року - скасувати.

Справу №807/1353/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова