Рішення

від 29.04.2020 по справі 807/1353/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2020 року м. Ужгород№ 807/1353/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

відповідач - Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90500, Закарпатська область, Тячівський район, вул. Армійська, 2, код ЄДРПОУ 39594069), яким просила суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 21702-13 ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року по справі № 807/1353/16 скасовано, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області від 29 червня 2016 року за № 2102-13 (а.с.а.с. 82-85).

За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року скасовано. Справу №807/1353/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.а.с 109-115).

04 квітня 2019 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року було прийняти до розгляду дану справу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у даній справі № в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відмовлено. Витребувано від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області інформацію про середньоринкову вартість транспортного засобу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, було замінено відповідача у даній справі, а саме - Державну податкову інспекцію у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на її правонаступника - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21702-13 від 29 червня 2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки нарахування податкового зобов`язання за 2016 рік не відповідає положенням Податкового кодексу України. Зазначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, які складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже, 2016 - це плановий рік, а 2017 рік - бюджетний період. Відтак, даний вид податку практично не може бути визнаний обов`язковим до сплати принаймні в 2016 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2016 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

У відзиві на позов представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що ставка транспортного податку встановлена відповідно до статті 267 пункту 267.2 підпункту 267.2.1 ПК України з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування. Крім того, зазначена ставка податку також визначена рішенням Нересницької сільської ради від 27 січня 2016 року № 98 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території сіл Нересниця, Підплеша на 2016 рік", яким встановлено у 2016 році податок на майно території Нересницької сільської ради, ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування. При цьому, у 2016 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році), а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування в частині об`єму двигуна автотранспортного засобу. Саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об`єкту, який належить на праві власності позивачу. Відтак, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Повістка про виклик, скерована рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача повернулася до суду без вручення (а.с. 30).

Згідно із статтею 126 частиною 11 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Часом вручення повістки в розумінні статті 127 частини 1 пункту 3 КАС України вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Разом з тим, відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був у встановленому нормами КАС України порядку повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

22 липня 2014 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки BMW моделі Х6, об`єм двигуна - 2993 куб.см., рік випуску - 2014 року, номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11).

29 червня 2016 року Тячівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за № 21702-13, яким відповідно до статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.3 Податкового кодексу України та відповідно до статті 267 пункту 267.6 підпункту 267.6.2 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено суму податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в сумі 25000 грн (Т. 1 а.с. 187).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Нересницької сільської ради від 21 січня 2015 року № 1140 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території сіл Нересниця, Підплеша на 2015 рік", встановлено у 2015 році податок на майно на території Нересницької сільської ради, зокрема ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього розділу (пункту 4 підпункт 4.1 додатку до рішення від 27 січня 2015 року № 1140) (а.с.а.с. 23-25).

Так, відповідно до пункту 2 підпункту 2.1 вказаного рішення об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад: для бензинових двигунів - 3000 куб. см., для дизельних двигунів - 2500 куб. см.

Рішенням Нересницької сільської ради від 27 січня 2016 року № 98 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території сіл Нересниця, Підплеша на 2016 рік" встановлено ставку транспортного податку у 2016 році - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього розділу (пункту 4 підпункт 4.1 додатку до рішення від 27.01.2016 року № 98) (а.с.а.с. 27-29).

Відповідно до пункту 2 підпункту 2.1 вказаного рішення об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) в редакціях, що були чинними на момент виникнення таки спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, що набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII, що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі по тексту - Закон України № 909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Статтею 267 пунктом 267.3 підпунктом 267.3.1 ПК України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до статті 267 пункту 267.2 підпункту 267.2.1 ПК України (ту і далі у редакції Закону України від 24.12.2015 № 909) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У відповідності до статті 267 пункту 267.2 підпункту 267.2.1 абзацу 2 ПК України, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими позицію позивача про протиправність застосування податковим органом у 2016 року положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, суд вважає, що законодавець на 2016 рік не узалежнив нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.

Зі змісту статті 267 частини 267.2 підпункту 267.2.1 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі визначеної вартості вказаним вище центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. При цьому, в силу закону - така вартість повинна буд тим розміщена на його офіційному веб-сайті цього центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 459 центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку).

Законодавець не зобов`язує Мінекономрозвитку надсилати визначену ним середньоринкову вартості легкового автомобіля саме податковому органу. Обов`язок щодо доведення середньоринкової вартості легкових автомобілів до контролюючого органу зводиться лише до необхідності розміщення визначеної середньоринкової вартості легкових автомобілів на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами така визначена середньоринкова вартість легкового автомобіля була розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку у відповідності до статті 267 пункту 267.2 підпункту 267.2.1 абзацу 2 ПК України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації щодо визначення середньоринкової вартості левового автомобіля наданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 27 травня 2019 року № 3805-05/22035-05, судом встановлено, що середньоринкова вартість стосовно легкового автомобіля BMW Х6 з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб. см (3,0 літра), дизель, з автоматичною коробкою переключення передач до 3 років експлуатації, 2014 року випуску для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році, що належить ОСОБА_1 , становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року (а.с.а.с. 176, 177).

Таким чином, вартість легкового автомобіля, що належить позивачу на праві приватної власності перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної, а тому є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а відтак у відповідача були обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення .

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 квітня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 12 травня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко