Постанова

від 29.01.2019 по справі 826/8162/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8162/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Домас на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2018 року (повний текст складено 13 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Домас до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство Фідобанк про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Фідобанк Коваленко О.О. яка полягає у: - незабезпеченні здійснення платежів ТОВ Фірма Домас засобами Національного банку України або шляхом призначення уповноваженої Національним банком України належним чином функціонуючої установи/комерційного банку, який замість ПАТ Фідобанк продовжить обліковувати право власності ТОВ Фірма Домас на 3070000,00 грн. та відображатиме результати транзакцій з належними ТОВ Фірма Домас грошима; - незабезпеченні належного ведення рахунку ТОВ Фірма Домас у гривні, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень про перерахування належних ТОВ Фірма Домас коштів; зобов'язати Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб а також уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Фідобанк Коваленко О.В. (відповідно до законодавчого розподілу їх повноважень) вчинити зазначені у цьому пункті дії, зокрема, здійснити заходи, необхідні для подальшого належного обліку інформації про право власності ТОВ Фірма Домас на 3070000,00 грн. (запис про які відображений на розрахунковому рахунку №26003000286433) на будь-якому поточному банківському рахунку ТОВ Фірма Домас , шляхом передання повноважень з обліку належних ТОВ Фірма Домас безготівкових коштів в розмірі 3070000,00 грн. від ПАТ Фідобанк до філії КІБ ПАТ Креді Агріколь Банк або шляхом здійснення обліку належних ТОВ Фірма Домас безготівкових коштів у розмірі 3070000,00 грн. Національним банком України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у позивача наявне право власності на грошові кошти в сумі 3070000,00 грн., що обліковуються на його рахунку в ПАТ Фідобанк тобто ці кошти є об'єктом цивільних прав, а тому ТОВ Фірма Домас неправомірно віднесено до категорії кредиторів банку, які обмежені лише правом вимоги, оскільки ПАТ Фідобанк не міг розпоряджатися коштами позивача, права на які обліковуються на його поточному рахунку, оскільки вони не були передані банку в рамках концепції зберігання чи схову, а не здійснення ПАТ Фідобанк платежів за розрахунковими документами позивача свідчить про не дотримання Національним банком України власного обов'язку щодо забезпечення здійснення платежів.

Національний банк України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що на підставі заяви позивача його вимоги було включено до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Фідобанк акцептованих Уповноваженою особою на суму 3131602,67 грн., віднесених до 7 черги задоволення вимог і задоволення вимог ТОВ Фірма Домас можливо виключно у межах процедури ліквідації банку, визначеної ст.ст.49-52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в той же час, органи державної влади і Національний банк України не мають права втручатись у діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень, та Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком віднесеним до категорії неплатоспроможних.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яким передбачено, що зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет, в той час, як позивач є кредитором ПАТ Фідобанк , задоволення вимог яких відбувається після початку процедури ліквідації банку та в особливому порядку, з дотриманням принципу черговості, що передбачено ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала, будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

ПАТ Фідобанк , будучі повідомленим про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання представника не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2013 року між ПАТ Фідобанк та ТОВ Фірма Домас укладено договір банківського рахунку №286433 (а.с.36 т.1) та договір про розрахункове касове обслуговування банківського рахунку суб'єкта господарювання за допомогою системи дистанційного обслуговування №360000286433 (а.с.40 т.1), на підставі яких банк відкрив позивачу поточний рахунок №26003000286433 в національній валюті України та здійснював його розрахункове обслуговування.

Згідно банківської виписки по рахунку позивача від 20 травня 2016 року (а.с.46 т.1) вихідний залишок становив 3077673,47 грн.

18 травня 2016 року позивачем направлено до банку платіжне доручення №106 з вимогою про перерахування зі свого рахунку коштів у розмірі 3070000,00 грн. (а.с.47 т.1), однак, банком не було виконано договірний обов'язок та не проведено операцію за розрахунковим документом.

20 травня 2018 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 8 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних , на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення Про запровадження тимчасової адміністрації банку та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , за яким розпочато процедуру виведення ПАТ Фідобанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Фідобанк провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 червня 2016 року № 959 продовжено строки тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ Фідобанк з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року включно.

26 травня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з листом №23 (а.с.48 т.1), в якому просив виконати платіжне доручення №106, на що отримав відмову у виконанні платіжного доручення у формі листа від 22 червня 2016 року №2-3-4-1/933-ВА-ОГ (а.с.51 т.1).

18 липня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №142-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Фідобанк , внаслідок чого Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 Про початок процедури ліквідації ПУАТ Фідобанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Листом від 13 лютого 2017 року №1-11-1-3-3/348-ЛК-ОГ (а.с.52 т1) позивача повідомлено, що за наслідком подання ним заяви №286433/31446099 від 04 серпня 2016 року щодо включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, вимоги ТОВ Фірма Домас включено до Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Фідобанк , акцептованих уповноваженою особою Фонду на суму 3131602,67 грн., черговість задоволення вимог - 7.

04 грудня 2017 року позивач звернувся до Національного банку України із зверненням-вимогою (а.с.53 т.1) про припинення блокування належних позивачу 3070000,00 грн., які обліковуються на рахунку, що веде ПАТ Фідобанк та забезпечити здійснення платежів ТОВ Фірма Домас засобами Національного банку України або шляхом призначення уповноваженої Національним банком України належним чином функціонуючої установи/комерційного банку та забезпечення належного ведення рахунку позивача у гривні, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень про перерахування належних ТОВ Фірма Домас коштів, у відповідь на яку Національний банк України листом від 29 грудня 2017 року №20-0009/87351 (а.с.60 т.1) повідомив, що ним не здійснюється банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, а тому позивачу необхідно звернутись безпосередньо до Уповноваженої особи Фонду.

31 січня 2018 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та до Уповноваженої особи Фонду із зверненням-вимогою (ка.с.62 т.1), в якій вимагав припинити блокування належних позивачу коштів та здійснити заходи, необхідні для належного ведення (обліку) розрахункового рахунку ТОВ Фірма Домас , шляхом передання функцій з обліковування інформації про право власності позивача на 3070000,00 грн. до філії КІБ ПАТ Креді Агріколь Банк або Національного банку України, у відповідь на яку, листом від 28 лютого 2018 року №43-4566/18 (а.с.72 т.1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача, що його визнано кредитором ПАТ Фідобанк і його вимоги включено до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів щодо не забезпечення здійснення платежів та належного ведення рахунку позивача протиправними, ТОВ Фірма Домас звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів позивача про те, що Національний банк повинен передати повноваження з обліку безготівкових коштів від неплатоспроможного банку до іншої установи чи обліковувати їх самотужки, оскільки механізму вчинення таких дій, не передбачено жодним нормативно-правовим актом України, крім того, оскільки позивач є кредитором банку за договором банківського рахунку, а вимоги позивача про виконання платіжних доручень, перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку в цьому банку, є майновими вимогами кредитора, які в силу положень п.1 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не могли бути виконаними, вимоги про зобов'язання Фонду здійснити перерахування грошових коштів є безпідставними.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років .

У цій справі правовідносини стосуються правомірності включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог 7 черги, оскільки позивач є власником коштів, що обліковуються на його рахунку, а не кредитором ПАТ Фідобанк , а суть спору зводиться до порушення майнових прав позивача, як власника безготівкових грошових коштів, які на його думку підлягають відновленню шляхом здійснення обліку належних ТОВ Фірма Домас коштів у іншому банку чи Національним банком України, з метою надання можливості позивачу розпоряджатися грошовими коштами в сумі 3070000,00 грн., що є об'єктом його майнових прав.

У ч.1, 3 ст.2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом закріплено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У п.6 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом ст.ст.75, 76, 77 Закону України Про банки і банківську діяльність ліквідації банку, яка є окремою стадією, передують дві інші самостійні почергові етапи визнання його проблемним та неплатоспроможним.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст.3 наведеного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст.19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.2 ст.37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

В силу п.п.1, 4 ч.1 ст.48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, що є чинною на даний час) Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, уповноважена особа Фонду та сам Фонд може діяти як суб'єкт владних повноважень, виконуючи владні управлінські функції, а також як орган управління банку.

За приписами ч.1 ст.54 цього Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і позивачем договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин. Наведене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до ст.2 Закону України Про Національний банк України Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст.55 вищезазначеного Закону головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

В свою чергу, банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (ст.1 Закону України Про Національний банк України ).

В силу ст.4 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України Про Національний банк України , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

У відповідності до ст.67 Закону України Про банки і банківську діяльність метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

При цьому, у відповідності до ч.3 ст.76 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені позивачем виключно не забезпеченням відповідачами його права розпоряджатися безготівковими коштами в сумі 3070000,00 грн., які перебувають на рахунку ТОВ Фірма Домас , відкритому в ПАТ Фідобанк , що належить позивачу на праві власності, та з огляду на те, що банк не наділений повноваженнями розпоряджатися об'єктом майнових прав позивача, у зв'язку з чим ТОВ Фірма Домас в жодному разі не може бути кредитором ПАТ Фідобанк та його права на власні кошти відрізняються від прав кредиторів банку на включення їх вимог до реєстру акцептованих вимог на відповідну суму.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі у даній справі діють як представники сторін договірних відносин.

Беручи до уваги наведене й враховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, наявні підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7532/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з п.п.1, 6, 8, 15 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що спір, який є предметом судового розгляду у цій справі, виник між сторонами на стадії ліквідації ПАТ Фідобанк з приводу порушення майнових прав ТОВ Фірма Домас на володіння безготівковими грошовими коштами в сумі 3070000,00 грн., які є його власністю та розміщені на рахунку позивача, відкритому в ПАТ Фідобанк і неправомірності визначення позивача кредитором банку, а отже, такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і за суб'єктним складом та сутністю спору належить до юрисдикції господарських судів, оскільки позивач намагається захистити своє цивільне право у відповідності до норм ЦК України.

Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів доходить висновку що у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, роз'яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Домас - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Домас до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство Фідобанк про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма