Постанова
від 05.02.2019 по справі 607/12882/18
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12882/18Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/133/19 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

та сторін: представника ТзОВ "АВД Україна" - адвоката Вербицького О.Р., представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/12882/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого складений 29 жовтня 2018 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" про визнання договорів позики недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

у липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3, який був збільшений під час розгляду справи, про стягнення на користь позивача ТзОВ "АВД Україна" (ЄДРПОУ - 33077342, 47720, с.Петриків, вул. Об'їзна, 12/6-Г) з відповідача ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за Договором позики від 29 травня 2018 року - 64 848 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім) гривень 17 копійок - неповернутої позики, 19 454 (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 45 копійок - штрафу, 13 408 (тринадцять тисяч чотириста вісім) гривень 23 копійки - 60% річних; за Договором позики від 20 червня 2018 року - 22 461 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят одну) гривню 25 копійок - неповернутої позики, 6 738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 37 копійок - штрафу, 3 766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 11 копійок - 60% річних, а всього - 130 676 (сто тридцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 58 копійок. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ТзОВ "АВД Україна" 1 960 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят) гривень 15 копійок судових витрат - сплачених позивачем судовий збір за подання позову, а також видати виконавчий лист.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ "АВД Україна" зазначило, що 29 травня 2018 року між сторонами було укладено договір позики в порядку заміни боргу за допущеною працівником розтратою (нестачею) товарно-матеріальних цінностей згідно Акту ревізії від 29 травня 2018 року на позикове зобов'язання. За умовами вказаного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу грошові кошти в розмірі 71348,17 грн. до 31 травня 2018 року. Однак зобов'язання повністю не виконав, сплативши лише 6500 грн. та допустив прострочення сплати позики. Окрім того, 20 червня 2018 року між сторонами було укладено договір позики в порядку заміни боргу за допущеною працівником розтратою (нестачею) товарно-матеріальних цінностей згідно Акту ревізії від 20 червня 2018 року на позикове зобов'язання, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу грошові кошти в розмірі 22461,25 грн. до 22 червня 2018 року. За умовами вказаних договорів, за порушення строку повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30% від суми позики та 60% річних за кожен день користування коштами позикодавця. Відповідач в добровільному порядку належних з нього за договором сум не сплатив, тому з цих підстав позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму боргу, яка утворилася станом на 02 жовтня 2018 року. При цьому, вказує, що договори позики укладені з урахуванням положень ст.ст. 604, 1047, 1054 ЦК України за вільного волевиявлення сторін. При цьому, нормами КЗпП України не передбачено обмежень чи заборон для укладення між роботодавцем і працівником цивільно-правових угод.

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна", в якому просить визнати договори позики від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року, укладені в порядку заміни боргу на позикове зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" та ним, недійсними, посилаючись на те, що із оспорюваних договорів видно, що зазначений ТзОВ "АВД Україна" первинний борг по кожному із спірних правочинів виник на підставі трудових відносин, а не на підставі цивільно-правових угод. При цьому, вказує, що нормами КЗпП України, як спеціальними нормами порівняно із ЦК України, чітко передбачено порядок вирішення спорів між адміністрацією підприємства та працівником при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Нормами трудового законодавства не передбачено право укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов'язань працівника по відшкодуванню шкоди позиковим зобов'язанням. Окрім того, просить врахувати, що ним не визнаються і акти ревізій від 29 травня 2018 року та 20 червня 2018 року, на основі яких були укладені оспорювані правочини, вважає, що зазначені у актах ревізій суми розтрати матеріальних цінностей не підтверджені документально, тому є безпідставними. Також вказує, що із змісту фіскальних чеків від 15 червня 2018 року та 22 червня 2018 року не підтверджено факт сплати ОСОБА_3 3000 грн. та 3500 грн. на рахунок ТзОВ "АВД Україна" по оспорених договорах позики.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" до ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 АДРЕСА_1 ІПН - НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (юридична адреса - 47720, село Петриків, вул. Об'їзна, будинок 12/6-Г, Тернопільського району, Тернопільської області, фактична адреса - вул.Текстильна, будинок 30, місто Тернопіль, КОД ЄДРПОУ - 33077342) 130 676 (сто тридцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 58 копійок за договором позики та 1 960 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят) гривень 15 копійок судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" про визнання договорів позики недійсними - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року по справі №607/12882/18, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" до нього, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договорами позики та задовольнити його зустрічний позов, а також стягнути з Товариства з обмежною відповідальністю "АВД Україна" в його користь понесені у справі судові витрати, посилаючись на те, що воно є незаконне, необґрунтоване, винесене з порушенням матеріальних та процесуальних норм чинного законодавства України.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що ч.2 ст.604 ЦК визначено поняття новації як припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання між тими ж сторонами. Однак, як видно з матеріалів справи, що сторонами у первісному зобов'язанні, яке виникло на підставі Договору про майнову відповідальність від 13 травня 2017 року були ТзОВ "АВД Україна", як роботодавець - з однієї сторони та він, як найманий матеріально-відповідальний працівник - з іншої сторони. Натомість, у пункті 6 договорів позики (новації) укладених 29 травня 2018 року та 20 червня 2018 року - в порядку заміни боргу за допущеною працівником розтратою (нестачею) товарно-матеріальних цінностей згідно з Актами ревізій від 29 травня 2018 року та 20 червня 2018 року, сторони стверджують, що укладення даного Договору не є наслідком перебування Сторін у трудових відносинах.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-треьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У п.п.1-2 спірних договорів вказано, що сторони визнають, що первинний борг по кожному із правочинів виник на підставі трудових відносин між ТзОВ "АВД Україна" та ОСОБА_3, однак, у п.6 цих же договорів вказано про відсутність правового зв'язку між трудовими відносинами сторін та укладеними договорами позики, що беззаперечно вказує на недодержання в момент вчинення правочину вимог про новацію.

В спірних договорах чітко не визначено природу укладених правочинів (трудові чи цивільні правовідносини), а також ТзОВ "АВД Україна" не представив жодного доказу, що останній попередньо звертався з ініціативою укладення спірних договорів, пропонував умови цих договорів чи добровільно розпочав їх виконання, тому вказане підтверджує про недійсність зазначених правочинів. Суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами. Позивачем не надано жодних документальних обґрунтувань (бухгалтерських розрахунків, накладних щодо конкретного визначення відповідних матеріальних цінностей, їх кількість, вартість, тощо) щодо заявленого у позові розміру шкоди. Також те, що нормами трудового законодавства, як гарантія дотримання прав працівників, не передбачено право укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов'язань працівника по відшкодуванню шкоди позиковим зобов'язанням.

Від ТзОВ "АВД Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять відмовити ОСОБА_3 у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року у цивільній справі №607/12882/18 без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийняте за повного дослідження та з'ясування усіх обставин справи, з належною та вірною оцінкою судом усіх доказів, на які посилались сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем. Крім цього, твердження скаржника на порушення судом норм процесуального права є абсолютно необґрунтовані.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ТзОВ "АВД України" - адвокат Вербицький О.Р. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що виниклі правовідносини стосовно відшкодування майнової шкоди між сторонами перейшли у площину цивільно-правових відносин, оскільки заборони щодо можливості новації зобов'язань, які випливають з правовідносин відшкодування шкоди завданої працівником підприємству стаття 604 ЦК України не містить. Підписавши договори позики від 29 травня 2018 року та 20 червня 2018 року, останній підтвердив тим самим, що ним визнаються вказані у актах ревізій суми недостачі товарно-матеріальних цінностей, а пунктом 6 вказаних Договорів підтверджено, що вони складені сторонами при повному усвідомленні та розумінні його умов і наслідків для кожної із сторін, укладено без будь-якого примусу чи дії несприятливих обставин, укладено на прохання позичальника ОСОБА_3 та на умовах, що запропоновані ним.

Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив із того, що ні зазначена норма ЦК України, ні положення КЗпП України не містять заборони щодо можливості новації зобов'язань, які випливають з правовідносин відшкодування шкоди, завданої працівником підприємству. Відтак, укладені між сторонами договори позики від 29 травня 2018 року та 20 червня 2018 року, не суперечать будь-яким актам законодавства. Будь-яких інших підстав для визнання вищевказаних договорів недійсними ОСОБА_3 не наводить та доказів на їх підтвердження не надає.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погодитися не може, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам, та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до пунктів 3-4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Змістом частини 1 статті 9 Цивільного Кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тим ж сторонами (новація).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 статті 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №44-к від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_3 прийнято на роботу з 11 квітня 2017 року, зі строком випробування 1 місяць на посаду комірник (а.с. 52).

Згідно з пунктом 1 договору про майнову відповідальність від 13 травня 2017 року, ОСОБА_3, взяв на себе повну відповідальність за збереження матеріальних цінностей, як переданих йому за документом "Залишки товарів на складі станом на 13 травня 2017 року", так і тих, що надходитимуть йому під звіт протягом усього терміну дії цього договору (а.с. 50).

Відповідно до договорів позики, укладених між ТзОВ "АВД Україна" та ОСОБА_3 від 29.05.2018р. та від 20.06.2018р. (в порядку заміни боргу за допущеною працівником розтратою (нестачею) товарно-матеріальних цінностей згідно актів ревізії від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року - на позикове зобов'язання) (Новація) було замінено шкоду, заподіяною розтратою, в сумі 93809,42 грн. на позикове зобов'язання на вказану суму у порядку вимог ст.1053 ЦК України (а.с.3,5).

Отже, судом встановлено і даний факт підтвердили в судовому засіданні сторони, що було проведено заміну шкоди, яка виникла під час виконання посадових обов'язків ОСОБА_3 на посаді комірника внаслідок розтрати (нестачу) товарно-матеріальних цінностей, що були передані йому під звіт, на позикове зобов'язання.

Проте, у п.6 цих договорів зазначено про відсутність правового зв'язку між трудовими відносинами сторін та укладеними договорами позики, що вказує на недодержання в момент вчинення правочину вимог про новацію (укладення абсолютно нового правочину між фізичною та юридичною особами, а не заміни первісного зобов'язання між тими ж сторонами).

Крім цього, положення статті 1053 ЦК застосовуються до новації в позикове зобов'язання будь-якого боргу, який виник з договору чи іншого правочину, а в даному випадку шкода виникла внаслідок трудових відносин і відповідно трудовим законодавством, а саме, главою ІХ КЗпП передбачені гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації, зокрема частина 2 статті 130 КЗпП чітко визначає, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Норми трудового законодавства, як гарантія дотримання прав працівників не передбачають право укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов'язань працівника по відшкодуванню шкоди позиковим зобов'язанням.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що сума, яка є предметом спору не є боргом, а є шкодою для товариства - позивача у справі, яка виникла внаслідок неналежного виконання працівником трудових обов'язків, тому підстав задовольняти позов про стягнення коштів в силу ст.1053 ЦК України не має.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовити, зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" про визнання договорів позики недійсними - задовольнити. Визнати недійсними договори позики від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року, укладені в порядку заміни боргу на позикове зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" та ОСОБА_3.

Згідно з ч.1 та п.п.2-3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, оскільки у первісному позові - відмовлено, де ОСОБА_3 є відповідач, а зустрічний позов - задоволено, де ОСОБА_3 є позивач.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 при подачі зустрічного позову та апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 6 463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) гривні 60 копійок (1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок - за зустрічний позов + 5 054 (п'ять тисяч п'ятдесят чотири) гривні - за апеляційну скаргу), тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (юридична адреса - 47720, вул. Об'їзна, будинок 12/6-Г, село Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області, фактична адреса - вул. Текстильна, будинок 30, місто Тернопіль, Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 33077342, р/р 2600801366260 в Першій Львівській філії ПАТ "Кредобанк", МФО - 325365) в користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 6 463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) гривні 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовити, зустрічний позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" про визнання договорів позики недійсними задовольнити. Визнати недійсними договори позики від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року, укладені в порядку заміни боргу на позикове зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" та ОСОБА_3.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (юридична адреса - 47720, вул. Об'їзна, будинок 12/6-Г, село Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області, фактична адреса - вул. Текстильна, будинок 30, місто Тернопіль, Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 33077342, р/р 2600801366260 в Першій Львівській філії ПАТ "Кредобанк", МФО - 325365) в користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 6 463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

СудТернопільський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.02.2019
Оприлюднено07.02.2019
Номер документу79655479
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —607/12882/18

Ухвала від 12.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Кузнєцов Віктор Олексійович

Постанова від 05.02.2019

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Храпак Н. М.

Постанова від 05.02.2019

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Храпак Н. М.

Ухвала від 23.01.2019

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Храпак Н. М.

Ухвала від 09.01.2019

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Храпак Н. М.

Ухвала від 19.12.2018

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Храпак Н. М.

Рішення від 26.10.2018

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Позняк В. М.

Рішення від 26.10.2018

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Позняк В. М.

Ухвала від 17.07.2018

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Позняк В. М.

Ухвала від 11.07.2018

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Позняк В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні