Ухвала

від 12.04.2019 по справі 607/12882/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 607/12882/18

провадження № 61-6760ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна про визнання договорів позики недійсними,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) АВД Україна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення: за договором позики від 29 травня 2018 року - 64 848,17 грн неповернутої позики, 19 454,45 грн штрафу, 13 408,23 грн 60% річних; за договором позики від 20 червня 2018 року - 22 461,25 грн неповернутої позики, 6 738,37 грн штрафу, 3 766,11 грн 60% річних, а всього 130 676,58 грн.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ АВД Україна , в якому просив визнати договори позики від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року, укладені в порядку заміни боргу на позикове зобов'язання між ТОВ АВД Україна та ним, недійсними, посилаючись на те, що із оспорюваних договорів вбачається, що зазначений ТОВ АВД Україна первинний борг по кожному із спірних правочинів виник на підставі трудових відносин, а не на підставі цивільно-правових угод. При цьому, вказує, що нормамиКодексу законів про працю України,як спеціальними нормами порівняно із Цивільним кодексом України, чітко передбачено порядок вирішення спорів між адміністрацією підприємства та працівником при покладенні на нього матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року позов ТОВ АВД Україна задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АВД Україна 130 676,58 грн за договорами позики та 1 960,15 грн судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ АВД Україна відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договори позики від 29 травня 2018 року та від 20 червня 2018 року, укладені в порядку заміни боргу на позикове зобов'язання між ТОВ АВД Україна та ОСОБА_1 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2019 року ТОВ АВД Україна звернулося до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення боргу за договорами позики, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про визнання договорів позики недійсними, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВД Україна про визнання договорів позики недійсними.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов