Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/12410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/12410/18

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг

про стягнення 106.654,24 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром

про визнання договору № БПТ16/02-5 від 09.02.2016 недійсним

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін :

від позивача за п/п Чекарьов Є.В., довіреність № б/н від 20.02.2018

від відповідача за п/п не з'явився

Суть спору :

17.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром до Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг про стягнення 106.654,24 грн., з яких: 100.000,00 грн. основного боргу, 5.520,00 грн. пені, 1.134,24 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № БПТ16/02-5 від 09.02.2016 позивачем здійснено поставку відповідачу обладнання: пучок трубний газоохолоджувача ЕТ10СЕ (Astra Refrigeranti S.P.A.) у кількості 1 шт. за ціною 6.842.016,14 грн. Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 5.026.053,22 грн., після чого останній звернувся до позивача з проханням надати розстрочення оплати боргу у розмірі 1.815.962,92 грн. Позивач погодився на розстрочення виконання відповідачем свого зобов'язання у порядку встановленому у листі № 636/0917 від 18.09.2017. Однак, станом на момент подачі позивачем позову, відповідачем не сплачено 100.000,00 грн. та на направлену позивачем претензію № 37-1/2017 від 20.10.2017 відповіді не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12410/18 від 20.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

04.10.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12410/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

08.11.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних заперечує повністю посилаючись на наступне. Передбачені законодавством документи, що повинні підтверджувати відповідність обладнання його якісним характеристикам, постачальником надані не були. Таким чином, прострочення позивача щодо виконання зобов'язань з надання усього передбаченого обсягу документів щодо якості обладнання, є підставою для відстрочення виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати грошового боргу за товар. Крім того, відповідач вважає, що у нього відсутні зобов'язання зі сплати боргу за обладнання, оскільки, поставлене за договором поставки № БПТ16/02-5 від 09.02.2016 обладнання: пучок трубний газоохолоджувача ЕТ10СЕ (Astra Refrigeranti S.P.A.) у кількості 1 шт. за ціною 6.842.016,14 грн не відповідає вимогам до якості для даного виду обладнання. Передбачені законодавством документи, що повинні підтверджувати відповідність обладнання його якісним характеристикам, постачальником надані не були. Таким чином, відсутній факт поставки обладнання, передбаченого договором, що свідчить про відсутність у постачальника наміру створення реальних правових наслідків, які були обумовлені договором. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення суми боргу та штрафних санкцій.

Також 08.11.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром про визнання договору поставки № БПТ16/02-5 від 09.02.2016 недійсним.

В обґрунтування зустрічних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг зазначає, що договір поставки від 09.02.2016 № БПТ16/02-5 має бути визнаний недійсним, оскільки поставлене за договором поставки від 09.02.2016 № БПТ16/02-5 обладнання: пучок трубний газоохолоджувача ЕТ10СЕ (Astra Refrigeranti S.P.A.) у кількості 1 шт. за ціною 6.842.016,14 грн. не відповідає вимогам до якості для даного виду обладнання. Таким чином, відсутній факт поставки обладнання, передбаченого оспорюваним договором, що свідчить про відсутність у постачальника наміру створення реальних правових наслідків, які були обумовлені договором. Враховуючи той факт, що поставлене за договором обладнання не відповідає нормам, що визначені сертифікатами виробника, діючими стандартами для даного виду обладнання, є підстави вважати, що його фактична вартість є меншою, ніж сума договору. Таким чином, ТОВ Кріо Інтер Трейдінг вважає, що метою укладення договору було не створення правових наслідків, які передбачені у ньому, а ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, яке полягає у заниженні бази оподаткування податком на прибуток підприємств та завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією поставки обладнання на різницю між вартістю обладнання за договором та його фактичною вартістю.

До зустрічної позовної заяви додано заяву, в якій відповідач заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12410/18 від 13.11.2018 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12410/18 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.12.2018.

03.12.2018 від відповідача за зустрічним позовом до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення вимог заперечує посилаючись на те, що належне та повне виконання постачальником своїх зобов'язань з передачі покупцю товару з усіма супровідними документами підтверджується фактом приймання покупцем обладнання за видатковою накладною № РН-000203 від 30.08.2016, податковою накладною № 203 від 30.08.2016 та фактом подальшої сплати у передбачені договором строки майже 70% вартості обладнання в сумі 5.026.053,22 грн згідно з платіжних доручень № 5701 від 23.08.2016, № 5714 від 25.08.2016, № 5745 від 30.08.2016, № 5797 від 06.09.2016, № 5926 від 05.10.2016, листом позивача № 636/0917 від 18.09.2017. Докази виявлення покупцем або незалежною експертною організацією згідно умов договору будь-яких недоліків, докази повідомлення постачальника про їх наявність, позивачем суду не надані. Таким чином, відсутні підстави для визнання даного правочину недійсним, у зв'язку з його правомірністю та реальністю, що доводиться матеріалами справи. Поставлене обладнання відповідає вимогам до його якості, доказів невідповідності сертифікату виробника позивачем не надано, отже, стверджувати про меншу вартість товару не має жодних правових та/або фактичних підстав. Допустимих доказів іншої вартості обладнання позивачем не надано. А тому, відсутні підстави для висновку про нікчемність або недійсність даного договору, який був укладений свідомо, законно, без порушення будь-яких прав та норм законів, у тому числі щодо податків та зборів, виконаний постачальником в повному обсязі, а покупцем частково.

03.12.2018 від позивача за первісним позовом до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій зазначає, що усі передбачені договором документи були надані покупцю постачальником, що підтверджується фактом приймання покупцем обладнання за видатковою накладною № РН-000203 від 30.08.2016, податковою накладною № 203 від 30.08.2016 та фактом подальшої сплати у передбачені договором строки майже 70% вартості обладнання в сумі 5.026.053,22 грн згідно з платіжних доручень № 5701 від 23.08.2016, № 5714 від 25.08.2016, № 5745 від 30.08.2016, № 5797 від 06.09.2016, № 5926 від 05.10.2016. Договором не передбачено передання супровідних документів за окремим актом приймання-передачі документів. Докази виявлення покупцем або незалежною експертною організацією будь-яких недоліків, належного повідомлення постачальника про їх наявність, відповідачем ні суду ні позивачу не надані. Отже, твердження відповідача щодо недоліків товару та відсутність необхідних документів з якості на обладнання є безпідставними та недоведеними. Жодних письмових або усних зауважень від покупця не надходило у строки, передбачені договором до моменту складання відзиву та зустрічної позовної заяви. Позивач вважає, що має законне право на вимогу до відповідача щодо виконання ним грошового зобов'язання в натурі та сплати штрафних санкцій. Факт отримання товару визнаний відповідачем у листі відповідача № 636/0917 від 18.09.2017 та у відзиві на первісний позов, доводиться належними доказами, а саме підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № РН-000203 від 30.08.2016. Отже, твердження відповідача про відсутність факту поставки обладнання, передбаченого договором, та відсутність у постачальника наміру створення реальних правових наслідків, які були обумовлені договором, є безпідставним, недоведеним і заявленим з метою уникнення відповідальності та виконання обов'язку в натурі перед позивачем.

В підготовчому засіданні 04.12.2018 позивачем за первісним позовом заявлено усне клопотання про витребування у відповідача за первісним позовом доказів.

В підготовчому засіданні 04.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 169, 183 Господарського процесуального кодексу України про зобов'язання позивача за первісним позовом подати до суду заявлене клопотання у письмовій формі та про оголошення перерви в підготовчому засідання до 11.12.2018.

Позивачем за первісним позовом 10.12.2018 до суду подано клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на наступне

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема заявником не подано доказів вжиття заходів щодо отримання зазначених в клопотанні документів та неможливості їх отримання; документи, що просить витребувати позивач не підтвердять обставини у справі.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

В судовому засіданні 15.01.2019 2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.01.2019.

21.01.2019 до суду надійшло клопотання від Товариство з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг в якому, останній підтримує свою позицію як відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві, та власну позицію як позивача за зустрічним позовом, викладену у зустрічному позові. У зв'язку з наведеним просить суд розглядати справу за його відсутністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг в судове засідання 24.01.2019 не з'явилось.

В судовому засіданні 24.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Біг Пром Трейд , яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Тредінг (покупець) укладено договір поставки № БПТ1602-5 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання (далі - обладнання) на умовах, передбаченим даним договором.

Спір за первісним позовом виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору у повному обсязі не сплачено кошти за поставлене обладнання, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 100.000,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в розмірі 5.520,00 грн та 3% річних в розмірі 1.134,24 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.5 договору даний договір діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура обладнання зазначається в специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною частиною (далі - специфікація).

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) постачальник поставляє, а покупець приймає та сплачує наступну продукцію: пучок трубний газоохолоджувача ЕТ10СЕ (Astra Refrigeranti S.P.A.) у кількості 1 шт. за ціною 6.842.016,14 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркировки та інші витрати постачальника пов'язанні з поставкою обладнання.

Згідно з п. 6.1 договору приймання обладнання за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ГОСТ для даного виду обладнання.

Відповідно до п. 6.2 договору приймання обладнання за якістю проводиться одним з наступних способів, які обираються покупцем:

- відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ГОСТ для даного виду обладнання;

- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

У разі якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність поставленого обладнання умовам цього договору, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані із залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів, або інший термін, узгоджений сторонами, з моменту отримання рахунку покупця, який вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем за адресою постачальника, вказаною в даному договорі.

Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату обладнання;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат, креслення або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках) або видаткову накладну (в 2-х примірниках), оформлених зі сторони постачальника.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених в п. 6.3 даного договору.

Матеріали справи свідчать, що згідно видаткової накладної № РН-000203 від 30.08.2016 постачальник передав, а покупець прийняв обладнання - пучок трубний газоохолоджувача ЕТ10СЕ (Astra Refrigeranti S.P.A.) у кількості 1 шт. за ціною 6.842.016,14 грн.

Згідно з п. 5.1 договору оплата покупцем обладнання здійснюється в Національний валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлене обладнання буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання і надання, зазначених в п. 6.3 цього договору.

Пунктом 4 специфікації № 1 визначено умови сплати: 100% суми специфікації підлягає сплаті протягом 35 робочих днів з дати постачання обладнання.

Додатковою угодою № 1 від 03.08.2016 внесено зміни до п. 4 специфікації та визначено наступні умови сплати: 100% суми специфікації підлягає сплаті протягом 120 робочих днів з дати постачання обладнання.

Оскільки поставка обладнання була здійснена 30.08.2016 відповідач мав здійснити його оплату до 14.02.2017 включно.

Відповідно до п. 5.3. договору датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав документи, які супроводжують поставку обладнання, а тому відсутній факт поставки обладнання, передбаченого договором, не приймаються судом до уваги, оскільки

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна підтверджує поставку та отримання обладнання відповідачем.

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач прийняв обладнання, не відмовився від його приймання, як це передбачено п. 6.4 договору, та в подальшому не вимагав у позивача надати всі обумовлені договором документи та від договору не відмовився. Також відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування невідповідність поставленого обладнання умовам договору.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом свій обов'язок по сплаті обладнання в термін, визначений договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за заявлений період до матеріалів справи не надав.

Так, відповідачем здійснено часткову оплату обладнання за договором наступним чином: 23.08.2016 в сумі 1.000.000,00 грн, 25.08.2016 в сумі 1.750.053,22 грн, 30.08.2016 в сумі 1.000.000,00 грн, 06.09.2016 в сумі 700.000,00 грн, 05.10.2016 в сумі 576.000,00 грн, загалом 5.026.053,22 грн.

Листом № 636/0917 від 18.09.2017 відповідач підтвердив заборгованість за поставлене обладнання в сумі 1.815.962,92 грн та просив позивача надати розстрочення з оплати боргу за договором в сумі 1.815.962,92 грн в наступному порядку:

до 01.10.2017 - 100.000,00 грн,

до 01.01.2018 - 100.000,00 грн,

до 01.02.2018 - 500.000,00 грн,

до 01.04.2018 - 600.000,00 грн,

до 01.06.2018 - 515.962,92 грн.

Позивач погодився з наданим відповідачем графіком розстрочення оплати обладнання за договором, проте відповідач не здійснив оплату частини боргу в сумі 100.000,00 грн, яка підлягала сплаті у строк до 01.10.2017.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з претензією № 37-1/2017 від 20.10.2017 з вимогою здійснити оплату суми боргу в сумі 100.000,00 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого обладнання у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 100.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 100.000,00 грн основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом умов договору, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 5.520,00 грн пені.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів строку оплату обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати за обладнання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач за первісним позовом своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу за первісним позовом, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 5.520,00 грн (на суму 100.000,00 грн за період з 02.10.2017 по 16.02.2018).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5.520,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення по сплаті обладнання, позивач за первісним позовом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.134,24 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача 1.134,24 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

По зустрічному позову

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач стверджує, що поставлене обладнання не відповідає вимогам до якості для даного виду обладнання, а тому відсутній факт поставки обладнання, передбаченого оспорюваним договором, що свідчить про відсутність у постачальника наміру створення реальних правових наслідків, які були обумовлені договором. Враховуючи той факт, що поставлене за договором обладнання не відповідає нормам, що визначені сертифікатами виробника, діючими стандартами для даного виду обладнання, є підстави вважати, що його фактична вартість є меншою, ніж сума договору. У зв'язку з цим, позивач вважає, що метою укладення договору було не створення правових наслідків, які передбачені у ньому, а ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, яке полягає у заниженні бази оподаткування податком на прибуток підприємств та завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією поставки обладнання на різницю між вартістю обладнання за договором та його фактичною вартістю.

Відповідно до п. 2.2 договору якість, комплектація, упаковка та маркировки обладнання повинні відповідати нормам, визначеними сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі визначені угодою сторін, відображеними у специфікаціях.

Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату обладнання;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат, креслення або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках) або видаткову накладну (в 2-х примірниках), оформлених зі сторони постачальника.

Позивачем не підтверджено наявність тієї обставини, що ним не було отримано всіх визначених у п. 6.3 договору документів, зокрема відсутнє будь-яке листування сторін з цього приводу.

Посилання позивача на те, що поставлене обладнання не відповідає вимогам до якості для даного виду обладнання не підтверджено жодними засобами доказування.

Твердження позивача про відсутність факту поставки обладнання спростовуються видатковою накладною № РН-000203 від 30.08.2016, а отже не підтверджено відсутність у постачальника наміру створення реальних правових наслідків, які були обумовлені договором.

Позивачем не подано жодних доказів в підтвердження його посилань на те, що поставлене за договором обладнання не відповідає нормам, що визначені сертифікатами виробника, діючими стандартами для даного виду обладнання. Також не подано належних доказів в підтвердження того, що фактична вартість обладнання є меншою, ніж сума договору.

Позивачем не подано жодного підтвердження, що метою укладення договору не було створення правових наслідків, які передбачені у ньому, а ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Слід зазначити, що позивач висуває вимоги про визнання недійсним договору через 2 (два) роки після отримання обладнання та після здійснення сплати більше ніж 70% вартості обладнання, тобто після майже повного виконання сторонами договору. Поставка за договором неякісного обладнання не є підставою для визнання цього договору поставки недійсним та права покупця в такому випадку підлягають захисту в інший спосіб.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 73 та 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання договору поставки № БПТ16/02-5 від 09.02.2016 недійсним відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з зустрічними позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, офіс 67, код ЄДРПОУ 37545224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Пром (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Молодіжна, 26, код ЄДРПОУ 40350356) 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 5.520 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн 00 коп. пені, 1.134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн 00 коп. - 3% річних, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кріо Інтер Трейдінг відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.02.2019.

СуддяВ.В. Сівакова