Рішення

від 07.02.2019 по справі 420/5418/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5418/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0043961407 від 09.10.2018 року.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов, відповідь на відзив та додаткові пояснення позивача обґрунтовані тим, що ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС за договором поставки отримало від ТОВ ОДІСЕЛЛ автозапчастини, авто хімію та авто аксесуари, тощо, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента, а тому висновки про неможливість поставки ТОВ ОДІСЕЛЛ автозапчастин не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності позивача, ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС сформований податковий кредит з податку на додану вартість на підставі належними чином оформлених податкових накладних, відсутність товару на складі обґрунтована укладенням договорів з іншим підприємством щодо продажу товару та його зберігання, отримані дані щодо транспортних засобів не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки отримані вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з контрагентом, який фактично не міг поставити товар позивачу, надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням норм законодавства, а зазначених в них транспортних засобів не існує, товар, який придбаний позивачем у ТОВ ОДІСЕЛЛ відсутній на складі позивача, а з наданих під час перевірки документів не вбачається транспортування товару з м. Одеси до м. Запоріжжя, тощо, що свідчить про не реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ОДІСЕЛЛ .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість.

ГУ ДФС в Одеській області в період з 12.09.2018 року по 18.09.2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ ОДІСЕЛЛ за період з 01.04.2017 року по 31.01.2018 року, за результатами якої складений акт перевірки №2074/15-32-14-07 від 25.09.2018 року (аркуші справи 67-91).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, станом на кінець періоду, що перевірявся, на загальну суму 703425 грн. за січень 2018 року.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0043961407 від 09.10.2018 року, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 703425 грн. (аркуш справи 10).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення та звернувся до суду з цим позовом.

З акту перевірки №2074/15-32-14-07 від 25.09.2018 року вбачається, що підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту на суму 703425 грн. є штучне формування податкового кредиту ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС за січень 2018 року по ланцюгу постачання від ТОВ ОДІСЕЛЛ на загальну суму 4220550 грн., (в тому числі ПДВ на суму 703425 грн., без ПДВ на суму 3517125 грн.), так як не встановлено факту отримання товару ТОВ ОДІСЕЛЛ , в зв'язку із чим підтвердити реальність отримання (придбання) товару по ланцюгу від постачальника на адресу ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС за січень 2018 року не можливо. По ланцюгу псевдо постачання запчастин від ТОВ ОДІСЕЛЛ - ТОВ ВІНЛАДА встановлено, що ТОВ ВІНЛАДА не отримувало запчастини за тою номенклатурою, яку реалізувало ТОВ ОДІСЕЛЛ , тобто фактично відсутній факт (джерела) законного походження та законного ведення товару в обіг. Крім того, в акті перевірки зазначено про не належне оформлення наданих під час перевірки товарно-транспортних накладних, а також відсутність придбаних товарів у позивача та не використання ним придбаних товарів в господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

При цьому, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

З наданих до суду доказів вбачається, що між ТОВ ОДІСЕЛЛ (постачальник) та ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС (покупець) 15 січня 2018 року укладений договір поставки №2018-01-15/01, за яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, шини, інші авто товари, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар (аркуші справи 11-12). Відповідно до п. 2.1, 3.1, 5.1, 6.2, 7.1 зазначеного Договору, ціна товару та його асортимент зазначаються в накладних, поставка товару здійснюється шляхом перевезення постачальником покупцю, покупець зобов'язаний повідомити постачальника про отримання товару шляхом підписання уповноваженою особою відповідної видаткової накладної постачальника, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленого рахунка фактури.

В межах здійснення господарських операцій за цим договором ТОВ ОДІСЕЛЛ виписані позивачу податкові накладні (аркуші справи 47-66).

Суд звертає увагу, що на час укладення договору поставки між позивачем та ТОВ ОДІСЕЛЛ та на час здійснення господарських операцій між цими підприємствами, на рахунки ТОВ ОДІСЕЛЛ за клопотанням слідчих органів в межах кримінального провадження судом був накладений арешт та зупинені всі видаткові операції з грошовими коштами, що надходять на рахунок цього підприємства.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про оплату коштів за поставлений йому ТОВ ОДІСЕЛЛ товар, виставлення контрагентом позивача рахунків на оплату товару, наявність яких передбачена умовами договору.

Також позивачем не надано до суду доказів щодо уповноваження особи, яка підписала видаткові накладні на отримання товару від ТОВ ОДІСЕЛЛ , а самі видаткові накладні, які надані до суду (аркуші справи 17-26) не містять прізвища ім'я по-батькові та посади осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та підписували їх.

Позивачем, на підтвердження перевезення товару за договором поставки від 15 січня 2018 року №2018-01-15/01 надані товарно-транспортні накладні (аркуші справи 27-46), які не містять даних щодо адрес навантаження та розвантаження товару, посвідчень водіїв, тощо, а за даними Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС, номерні знаки, зазначені в накладних - АА5518КС, АА3850АВ належать іншими транспортних засобам, ніж ті що зазначені в накладних, а саме: легковому автомобілю та мотоциклу (аркуші справи 168-171). Суд приймає до уваги цей доказ, оскільки він стосується оформлених під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ОДІСЕЛЛ документів, які досліджувалися під час перевірки податковим органом.

З акту перевірки вбачається, що придбані позивачем у ТОВ ОДІСЕЛЛ автозапчастини були відсутні у покупця товару з тих підстав, що між ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС та ПП ЕКО-НІК укладений Попередній договір про укладання договору купівлі-продажу від 30.05.2018 року, за умовами якого позивач зобов'язується продати, а ПП ЕКО-НІК купити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, шини, інші авто товари на суму 4294524 грн. (аркуші справи 146-149) та договір відповідального зберігання майна від 30.05.2018 року з ПП ЕКО-НІК на автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, шини, інші авто товари, за умовами якого позивач передає, а зберігач приймає на відповідне зберігання протягом строку дії цього договору відповідне майно. Адреса ПП ЕКО-НІК : Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18В (аркуш справи 150-151) Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору відповідальне зберігання товару за цим договором є безоплатним.

Також, позивачем надано акт прийому - передачі товару від 30.05.2018 року (на автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, шини, інші авто товари) на суму 4294524 грн. за договором відповідального зберігання майна від 30.05.2018 року.

За умовами Попереднього договору про укладання договору купівлі-продажу від 30.05.2018 року ПП ЕКО-НІК зобов'язується всю суму, вказану у п. 2 цього договору, сплатити не пізніше 30 листопада 2018 року, а ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС зобов'язується продати та підписати договір купівлі-продажу, вказаного в цьому договорі товару, не пізніше 30 листопада 2018 року. Змінення суми та строків договору можливе за згодою сторін.

Позивач зазначає, що у листопаді 2018 року ПП ЕКО-НІК йому стало відомо, що директор, який є єдиним засновником ПП ЕКО-НІК - ОСОБА_3 11.09.2018 року померла та на даний час у ПП ЕКО-НІК відсутня уповноважена особа на здійснення господарської діяльності, підписання договорів, проведення платежів та позивач очікує на набуття спадкоємцями - ОСОБА_3 спадщини для вжиття заходів щодо укладення договору купівлі-продажу переданих товарів та отримання оплати.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження перевезення автозапчастин з м. Одеси до м. Запоріжжя, зберігання товару на складах позивача з моменту придбання товару в січні 2018 року до моменту його передачі ПП ЕКО-НІК в травні 2018 року.

Позивач зазначає, що перевезення товару до м. Запоріжжя здійснило ПП ЕКО-НІК , однак в попередньому договорі та договорі відповідального зберігання майна не зазначені умови поставки та позивачем ці обставини не доведені.

Щодо тверджень позивача про те, що він не може відповідати за дії контрагента та порушення норм податкового законодавства тягнуто негативні наслідки для контрагента, а не для позивача, про що неодноразово зазначав Верховний Суд та Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, суд погоджується з цими твердженнями, але звертає увагу на те, що такі твердження заслуговують на увагу за умови формування показників податкової звітності, на підставі даних, підтверджених первинними документами, що зазначено в положеннях ст. 44 Податкового кодексу України.

Однак з підстав, викладених вище, суд вважає не доведеним первинними документами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ОДІСЕЛЛ , що не дає йому права, у відповідності до ст. 44 Податкового кодексу України, на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС (вул. Академіка Глушка, буд. 29, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 33016833) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0043961407 від 09.10.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.02.2019 року.

Суддя Л.І. Свида

.