Рішення

від 29.01.2019 по справі 522/11146/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/11146/17

Провадження №2/522/4211/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді: Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Інтермедіка Одеса про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

До суду 19.06.2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до ПП Інтермедіка Одеса про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якій позивачка просила стягнути з ПП Інтермедіка Одеса на її користь заробітну плату у розмірі 9 000,00 грн. та середній заробіток за час затримки починаючи з 31.05.2017 року на день ухвалення рішення по справі. У подальшому вимоги позивачки неодноразово уточнювались.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 21.04.2017 року працювала у ПП Інтермедіка Одеса та обіймала посаду лікар-лаборант. 30.05.2017 року написала заяву про звільнення її з посади за власним бажанням відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. На час написання заяви відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі за частину квітня та травень 2017 року в розмірі 9 000,00 грн.. При зверненні до відповідача щодо виплати заборгованості по заробітній платі, відповідач відмовив, посилаючись на відсутність грошових коштів. Також відповідач відмовив надати довідки про заробітну плату та про те, що позивачка працювала в ПП Інтермедіка Одеса . Отже, на думку позивача, при її звільненні не було здійснено повного розрахунку з нею.

Дана справа була передана судді Тарасову А.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 20.06.2017 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху.

20.07.2017 року ОСОБА_1 надала суду уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з ПП Інтермедіка Одеса середній заробіток за час затримки, починаючи з 31.05.2017 року по день ухвалення рішення по справі.

Ухвалою суду від 01.08.2017 року (суддя Тарасов А.В.) провадження по справі відкрито.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року задоволено заяву позивача про витребування доказів.

На виконання вказаної ухвали суду від 25.10.2017 року до суду 03.01.2018 року надійшла відповідь ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №10519/9/15-53-13-6 від 28.12.2017 року, згідно якої надано до суду форми звітності про сплату ЄСВ (Додаток №4) за квітень та травень 2017 року ПП Інтермедика Одеса . Також зазначили, що відповідно до ІС Податковий блок ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області ПП Інтермедіка Одеса , код 40464910, за другий квартал 2017 року податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ не надавали.

Проте зазначена ухвала суду у встановлений строк із боку ПП Інтермедика Одеса виконана не була.

На підставі Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3943/1дп/15-17 від 07.12.2017 року до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати у відношенні судді Тарасова А.В., відповідно до наказу керівника апарату суду №219/а від 08.12.2017 року та на підставі службової записки помічника судді - Ткаченко О.О. з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, здійснено повторний авто розподіл справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 21.02.2018 року прийнято зазначену справу до свого провадження та розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року було витребувано з ПП ІНТЕРМЕДИКА ОДЕСА належним чином завірені копії документів, а саме: заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду лікаря-лаборанта від 19.04.2017 року; наказу від 21.04.2017 року №8/к Про зарахування на вакантні посади ; акту № А/1 Про відсутність працівників на робочому місці ; наказу від 21.04.2017 року №9/к Про звільнення з займаних посад ; довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 на посаді лікаря лаборанта в ПП Інтермедика ; відомості щодо розміру посадового окладу ОСОБА_1, отриманого нею за останні два місяці перед звільненням.

19.03.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с.55-58), в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ №9К від 21.04.2017 року Про звільнення з займаних посад ; поновити позивачку на посаді лікаря-лаборанта в ПП Інтермедіка Одеса та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 22.04.2017 року по 13.03.2018 року у розмірі 27 280,89 грн.

В обґрунтування збільшених позовних вимог зазначила, що за захистом своїх прав вона 05.07.2017 року звернулася до Головного управління держпраці в Одеській області зі скаргою щодо порушення відносно неї законодавства про працю адміністрацією ПП Інтермедіка Одеса . 11.08.2017 року Головним управлінням держпраці в Одеській області було надано відповідь, з якої вбачається, що позивачку з 21.04.2017 року було прийнято на роботу наказом №8/к від 21.04.2017 року на посаду лікаря-лаборанта та в той же день звільнено з посади наказом №9/к від 21.04.2017 року Про звільнення з займаних посад згідно п.4 ст.40 КЗпП України. 21.04.2017 року було складено Акт А/1 Про відсутність працівників на робочому місці , яким зафіксовано відсутність позивачки на робочому місці, який в свою чергу став підставою для прийняття наказу №9/к від 21.04.2017 року Про звільнення з займаних посад . Позивачка вважає дії відповідача незаконними, у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом про скасування вказаного наказу №9/к від 21.04.2017 року Про звільнення з займаних посад , поновлення її на посаді лікаря-лаборанта в ПП Інтермедіка Одеса та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з період з 22.04.2017 року по 13.03.2018 року у розмірі 27 280,89 грн.

У зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру заробітної плати позивача, у зв'язку з чим неможливо вирішити справу за наявними у справі доказами, ухвалою суду від 20.03.2018 року розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 23.04.2018 року.

У підготовче засідання призначене на 23.04.2018 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 31.05.2018 року. У зв'язку із слухання іншої цивільної справи, розгляд справи призначений на 31.05.2018 року відкладено на 02.07.2018 року.

18.06.2018 року представником відповідача ПП Інтермедіка Одеса надано відзив на позовну заяву з письмовими доказами, в якому просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю (а.с.88-96).

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі вимог ст.32 КЗпП України була переведена з ПП Гемомедика Одеса в ПП Інтермедіка Одеса на посаду лікаря-лаборанта. 19.04.2017 року вона прибула до ПП Інтермедіка Одеса , де в приміщенні знаходження лабораторії склала заяву про прийняття її на роботу, після чого на робочому місці не з'являлася, у зв'язку з чим 21.04.2017 року було складено Акт №А/1 Про відсутність працівників на робочому місці та Акт Про ненадання трудової книжки . Посилались на те, що позивачка після 19.04.2017 року до них не з'являлась, посилалась на те, що твердження позивачки про її працю з 21.04-30.05.2017 року не відповідають дійсності та не підтвердженні належними доказами. Крім зазначених Актів до відзиву долучено копію табелю обліку використання робочого часу ПП Інтермедіка Одеса за квітень та травень 2017 року. Також відповідач не погоджується з доводами позивачки про те, що виникнення трудових обов'язків між нею та підприємством починається з дня наступного після дати наказу про прийняття на роботу від 21.04.2017 року, тобто з 22.04.2017 року. В підтвердження зазначених доказів відповідачем надано копію заяви ОСОБА_1 від 19.04.2017 року, в якій вона просила прийняти її на роботу на посаду лікаря-лаборанта з оплатою у відповідності зі штатним розкладом з 21.04.2017 року.

У підготовче засідання 02.07.2018 року з'явився представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідач ухиляється від надання довідки про розмір заробітної плати

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, 27.06.2017 року на адресу суду від представника ПП Інтермедіка Одеса - ОСОБА_3 надійшло клопотання про слухання справи у відсутність представника відповідача. Також в клопотанні зазначила, що обставини викладені у відзиві підтримує, просила підготовче засідання провести без її участі.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 01.11.2018 року.

У судове засідання 01.11.2018 року сторони не з'явилися, 01.11.2018 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якій позовні вимоги підтримав, просив справи розглядати за його відсутністю, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Розгляд справи відкладено на 13.12.2018 року.

13.12.2018 р. розгляд справи у зв'язку з неявкою сторін був відкладений на 29.01.2019 р..

У судове засідання 29.01.2019 року позивачка та її представник не з'явилися, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано заяву про розгляд справи за його відсутністю та наполягала на задоволенні позову.

Представник ПП Інтермедіка Одеса - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання, в якому відзив на позов підтримала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, слухання справи провести без участі відповідача та його представника.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 07.02.2019 року.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 19.04.2017 року написала заяву до ПП Інтермедіка Одеса про прийняття її на роботу на посаду лікаря-лаборанта з оплатою у відповідності зі штатним розкладом з 21.04.2017 року (а.с.93)

Наказом ПП Інтермедіка Одеса №8/К від 21.04.2017 року Про зарахування на вакантні посади позивачка була зарахована на посаду лікаря-лаборанта з 21.04.2017 року. (а.с.95), проте до своїх обов'язків 21.04.2017 року не приступила, оскільки була відсутня на робочому місці.

Адміністрацією ПП Інтермедіка Одеса 21.04.2017 року складено Акт №А/1 Про відсутність працівників на робочому місці за підписом посадових осіб Підприємства про те, що ОСОБА_1 21.04.2017 року протягом робочого дня з 08.00 год. до 18.00 год. була відсутня на робочому місці (а.с.90).

Крім того, адміністрацією ПП Інтермедіка Одеса 21.04.2017 року складено Акт Про ненадання трудових книжок (а.с.94).

Частиною 1 п.4 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

ПП ОСОБА_4 21.04.2017 року відносно ОСОБА_1 було винесено наказ №9/К Про звільнення з займаних посад , згідно якого ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно з п.4 ст.40 КЗпП України (прогул або відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) (а.с.96).

Будь-яких пояснень із приводу неявки позивачки 21.04.2017 року суду не надано і не наведено в позові. Тим паче позивачка була прийнята на роботу саме із тієї дати, яку вона сама зазначила в заяві.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За змістом ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана; звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Частинами 1, 2 ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає зі змісту ст.138 КЗпП України, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до відповідальності.

Як встановлено судом, підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення стало відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 своєї постанови від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.09.2017 року по справі №6-1412цс17, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Невихід на роботу у зв'язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими,речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання позивачки щодо її праці в ПП Інтермедіка Одеса протягом квітня - травня 2017 року не підтверджені належними та допустимими доказами.

Із наданих суду табелів обліку використання робочого часу ПП Інетермедіка Одеса за травень 2017 року вбачається, що позивачка серед працівників не значиться: за квітень 2017 року наявна лише одна відмітка про прийняття позивачки на роботу 21.04.2017 року.

Із наданих форм звітності про сплату ЄСВ (Додаток №4) за квітень та травень 2017 року ПП Інтермедика Одеса (а.с.34-38), встановлено, що підприємством були надані відомості про одночасне прийняття позивачки на роботу та її звільнення 21.04.2017 року за п.4 ст. 40 КЗпП України.

На спростування даних обставин належних та допустимих доказів із боку позивачки до суду не надано. Будь-яких допустимих і належних доказів праці позивачки в підприємстві та існування заборгованості з виплати їй заробітної плати на суму 9000 грн. у період квітень-травень 2017 року до суду не надано.

Твердження позивачки щодо її праці у квітень-травень 2017 року в ПП Інтермедіка Одеса не знайшли свого підтвердження і під час проведення Головним управлінням Держпраці в Одеській області перевірки підприємства за скаргою ОСОБА_1 від 05.07.2017 року.

Із листа Головного управління держпраці в Одеській області від 11.08.2017 року (а.с.59) вбачається, що під час перевірки підприємства було встановлено порушення підприємством вимог ч.1 п.4 ст. 40 КЗпП України (в частині відсутності документального підтвердження з'ясування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі).

Натомість, про відсутність позивача на роботі без поважних причин свідчать складений відповідачем акт, зазначений у наказі як підстави для її звільнення з посади у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Крім того, згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Суд вбачає, що позивачку було звільнено ще 21.04.2017 року, при цьому з відповідним позовом остання звернулась до суду лише 19.06.2017 року,а в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі лише 19.03.2018 року.

При цьому, про існування вказаного наказу позивачку було повідомлено листом Головного управління держпраці в Одеській області від 11.08.2017 року та роз'яснено їй право на її звернення до суду за захистом прав.

Клопотань щодо поновлення строку звернення до суду не заявляла. Отже, суд виходить з того, що позивачкою належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст.81-83 ЦПК України на підтвердження поважності причин пропуску строку зверненням до суду, не надано.

З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.

Також, оскільки вимоги щодо виплати коштів за час вимушеного прогулу є похідними від первісних вимог про поновлення та роботі, та у зв'язку з відмовою у задоволенні первісних вимог суд також залишає без задоволення вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 22.04.2017 року по 13.03.2018 року у розмірі 27 280, 89 грн..

Керуючись ст.43,55 Конституції України, ст..ст.15,16 ЦК України, ст.36, ст.40 п.4, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 43-44, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 210 ст. 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Торгова, 15-б) до Приватного підприємства Інтермедіка Одеса (код ЄДРПОУ 40464910, місцезнаходження АДРЕСА_1) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 07 лютого 2019 року.

Суддя: Домусчі Л. В.