Рішення

від 06.02.2019 по справі 620/3953/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року Чернігів Справа № 620/3953/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" доУправління Держпраці у Чернігівській області провизнання протиправною та скасування постанови, У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (надалі також - ТОВ Лира-Конд , позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Чернігівській області (надалі також - Управління Держпраці, відповідач) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу № 25-06-018/0734/304 від 22.11.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову на підставі акту інспекційного відвідування від 30 жовтня 2018 року № 25-06-018/0734, яким встановлено що у порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Із зазначеними в акті інспекційного відвідування фактами позивач не погоджується, оскільки ОСОБА_1 працював по цивільно-правовим договорам, здійснював передрейсові-післярейсові медичні огляди водіїв ТОВ Лира-Конд , за що отримував грошову винагороду. Окрім того, позивач зазначив, що зазначене інспекційне відвідування є повторним позаплановим заходом державного нагляду з одного й того самого питання, що є порушенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідач направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі, оскільки під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що працівник ОСОБА_1 був допущений до роботи в ТОВ Лира-Конд без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядженням про прийняття його на роботу, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Водночас, з наданих на перевірку договорів, укладених між підприємством позивача та ОСОБА_1 вбачається, що останній працював на підприємстві з початку 2018 року, його робота не є юридично самостійною, здійснюється в межах діяльності підприємства, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. За виконану роботу ОСОБА_1 щомісяця отримував фіксовану суму в розмірі 498 грн, яка не залежала від кількості водіїв, які проходили передрейсовий огляд. Окрім того, відповідач зазначає, що інспекційне відвідування позивача в період з 20 по 22 серпня 2018 року проводилось враховуючи інформацію службової записки завідувача сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Управління Держпраці у Чернігівській області, а тому думка позивача про безпідставність проведення інспекційного відвідування суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.01.2019 зупинено провадження у справі до вирішення питання по заяві про відвід судді та справа передана для розгляду заяви про відвід судді Житняк Л.О.

Ухвалою суду від 03.01.2019 у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Скалозуба Ю.О. відмовлено та провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та виклик свідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.09.2018 № 11532/04-03 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2 від 22.10.2018 щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання мінімальних держаних гарантій в оплаті праці, строків виплати заробітної плати, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин 23.10.2018 начальником Управлінням Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_3 видано наказ № 313 Про проведення контрольних заходів , який передбачає проведення інспекційного відвідування, в тому числі і ТОВ Лира Конд (а.с. 36, 37, 38-39).

На підставі наказу Управління від 23.10.2018 № 313 та направлення на перевірку від 23.10.2018 № 1174 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

З 29 по 30 жовтня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 було проведене інспекційне відвідування ТОВ Лира-Конд , за результатом якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.10.2018 № 25-06-018/0734.

В акті перевірки зазначено, що працівник ОСОБА_1 був допущений до роботи в ТОВ Лира-Конд без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження про прийняття його на роботу.

Так, позивачем в ході інспекційного відвідування надано інспектору праці договори про виконання роботи від 01.01.2018, 01.02.2018, 01.03.2018, 01.04.2018, 01.05.2018, 01.06.2018, 01.07.2018, 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018 укладені між ТОВ Лира-Конд (далі - Замовник) та ОСОБА_1 (далі - Виконавець).

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується проводити перед рейсові огляди водіїв Замовника у приміщенні Замовника, оснащеному необхідними медичними приладами та устаткуванням, після чого, у разі визначення задовільного стану здоров'я водія перед випуском його в рейс, ставити відтиск штампу про його придатність до керування у дорожньому листі і проставляти свій підпис.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Договору Виконавець проводить медичні огляди згідно з графіком виїзду водіїв, який подається замовником Виконавцю до 1 числа наступного місяця. Якщо графік роботи виконавця вже закінчився він додатково викликається Замовником для проведення після рейсового медичного огляду.

Пунктом 1.6 Договору визначено, що Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи, а саме: надання приміщення для проведення медичних оглядів водіїв.

В акті перевірки інспектор праці дійшов висновку, що робота ОСОБА_1 не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності підприємства, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. У цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що притаманно трудовим правовідносинам.

Таким чином, на думку відповідача ОСОБА_1 з 01.01.2018 допущений до роботи ТОВ Лира-Конд без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч. З ст. 24 КЗпП України.

Через неможливість особистого вручення акту від 30.10.2018 № 25-06-018/0734 він складений у трьох примірниках та 31.10.2018 два примірники акту направлено рекомендованим листом з описом документів на юридичну адресу ТОВ Лира-Конд .

Позивачем 08.11.2018 подано зауваження до акту інспекційного відвідування, на які інспектором праці надана письмова відповідь від 12.11.2018 № 02-04/018/155 (а.с. 47-50).

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів ОСОБА_4 винесено припис про усунення виявлених порушень від 13.11.2018 № 25-06-018/0516.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника ОСОБА_1, до роботи без оформлення трудового договору (ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України) заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-06- 018/0734/304 від 22.11.2018 на ТОВ Лира-Конд у розмірі 111690 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно - правовим договором. Основною відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України. Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

Таким чином, за цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина 5 статті 2 Закону № 877-V передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), зокрема, статтею 12 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4- 7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 295).

Таким чином, за інформацією про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень, Держпраці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що перевірка додержання законодавства про працю проведена відповідачем у межах дії чинного законодавства України, за наявності відповідних обставин та наданих дозволів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Пункт 8 Порядку передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Враховуючи вищезазначене, відповідач прийняв постанову про накладення штрафу на підприємство позивача за порушення останнім вимог ст. 24 КЗпП України, тобто допущення ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон N 3353) медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 46 Закону України Про дорожній рух передбачає, що для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання при чисельності водіїв 100 і більше чоловік створюються відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров'я, а при чисельності водіїв менше 100 чоловік - з територіальними медичними закладами укладаються договори на їх медичне обслуговування.

У свою чергу, згідно ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я, медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Згідно п. 1.8 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого спільним наказом МОЗ України та МВС України від 31.01.2013 N 65/80 щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю "сестринська справа", "лікувальна справа".

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 N 285 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики" забезпечення медичною допомогою працівників підприємств, установ, організацій, вихованців (учнів, студентів) загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, здійснення передрейсових та післярейсових оглядів водіїв здійснюється шляхом:

- укладення такими підприємствами, установами, організаціями та закладами договору з амбулаторно-поліклінічним закладом, що має ліцензію, згідно з яким відповідні послуги надаватимуться відокремленим структурним підрозділом амбулаторно-поліклінічного закладу;

- або відкриття на таких підприємствах, в установах, організаціях та закладах медичних кабінетів фізичними особами - підприємцями, які провадять медичну практику на підставі ліцензії;

- або отримання такими підприємствами, установами, організаціями та закладами ліцензії та відкриття на підставі їх розпорядчого документа медичного кабінету без утворення закладу охорони здоров'я, що діятиме відповідно до положення про такий кабінет.

Таким чином, здійснення передрейсових та післярейсових оглядів водіїв може здійснюватися лише установами, що мають на це ліцензію, або отримавши самим підприємством ліцензії та відкриття медичного кабінету, або відкривши медичний кабінет фізичною особою-підприємцем, що провадить медичну практику.

Доказів того, що ОСОБА_1, як особа, яка має відповідну медичну освіту отримав ліцензію на здійснення медичної практики згідно з п.15 ч.1 ст.7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності позивач до суду не надав.

Відтак, ОСОБА_1 не мав права надавати ТОВ Лира-Конд медичні послуги за укладеними договорами цивільно-правового характеру, такі щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів ОСОБА_1, як особа яка має відповідну медичну освіту, міг здійснювати лише у закладі охорони здоров'я, який має відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності.

Зважаючи на викладене вище, чинне законодавство не передбачає здійснення передрейсових та післярейсових оглядів водіїв фізичною особою на підставі договорів цивільно-правового характеру.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийнята відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірною.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, в силу вимог 77 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає, що позивачем не спростовано вказані в акті перевірки факти порушення вимог трудового законодавства.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Лира-Конд у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю.

Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд", вул. Ганни Барвінок, 3, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ 40005617.

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238.

Дата складення повного рішення суду - 06.02.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб