Постанова

від 20.03.2019 по справі 620/3953/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3953/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (далі - ТОВ Лира-Конд , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 25-06-018/0734/304 від 22.11.2018.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

У прохальній частині апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі представника апелянта.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

18 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.09.2018 № 11532/04-03 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишиної В.М. від 22.10.2018 щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання мінімальних держаних гарантій в оплаті праці, строків виплати заробітної плати, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин 23.10.2018 начальником Управлінням Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. видано наказ № 313 Про проведення контрольних заходів , який передбачає проведення інспекційного відвідування, в тому числі і ТОВ Лира Конд (а.с. 36, 37, 38-39).

На підставі наказу Управління від 23.10.2018 № 313 та направлення на перевірку від 23.10.2018 № 1174 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Карабан Оксані Григорівні доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

З 29 по 30 жовтня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Карабан О.Г. було проведене інспекційне відвідування ТОВ Лира-Конд , за результатом якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.10.2018 № 25-06-018/0734.

Через неможливість особистого вручення акту від 30.10.2018 № 25-06-018/0734 він складений у трьох примірниках та 31.10.2018 два примірники акту направлено рекомендованим листом з описом документів на юридичну адресу ТОВ Лира-Конд .

Позивачем 08.11.2018 подано зауваження до акту інспекційного відвідування, на які інспектором праці надана письмова відповідь від 12.11.2018 № 02-04/018/155 (а.с. 47-50).

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів Карабан О.Г. винесено припис про усунення виявлених порушень від 13.11.2018 № 25-06-018/0516.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника ОСОБА_6, до роботи без оформлення трудового договору (ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України) заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-06- 018/0734/304 від 22.11.2018 на ТОВ Лира-Конд у розмірі 111690 грн.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийнята відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Управління від 23.10.2018 № 313 та направлення на перевірку від 23.10.2018 № 1174 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Карабан Оксані Григорівні доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Результати інспекційного відвідування оформлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.10.2018 № 25-06-018/0734 (а.с. 42-52).

Під час інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що між ТОВ Лира-Конд та фізичною особою ОСОБА_6 укладено цивільно-правові угоди, на підставі яких ОСОБА_6 зобов'язувався проводити передрейсові та після рейсові медичні огляди водіїв ТОВ Лира-Конд .

Виходячи з аналізу умов договору, відповідач дійшов висновку, що укладені між товариством та ОСОБА_6 договори мають ознаки трудових.

В акті перевірки інспектор праці дійшов висновку, що робота ОСОБА_6 не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності підприємства, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. У цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що притаманно трудовим правовідносинам.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в ході інспекційного відвідування надано інспектору праці договори про виконання роботи від 01.01.2018, 01.02.2018, 01.03.2018, 01.04.2018, 01.05.2018, 01.06.2018, 01.07.2018, 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018 укладені між ТОВ Лира-Конд (далі - Замовник) та ОСОБА_6 (далі - Виконавець) (а.с.57-64).

Умови вказаних договорів є тотожними.

Згідно з п. 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується проводити перед рейсові огляди водіїв Замовника у приміщенні Замовника, оснащеному необхідними медичними приладами та устаткуванням, після чого, у разі визначення задовільного стану здоров'я водія перед випуском його в рейс, ставити відтиск штампу про його придатність до керування у дорожньому листі і проставляти свій підпис.

Згідно з п. 1.2 Договору, перед рейсовий медичний огляд водіїв проводиться медичним працівником Виконавця за 30-60 хвилин до виїзду у рейс.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Договору Виконавець проводить медичні огляди згідно з графіком виїзду водіїв, який подається замовником Виконавцю до 1 числа наступного місяця. Якщо графік роботи виконавця вже закінчився він додатково викликається Замовником для проведення після рейсового медичного огляду.

Між ТОВ Лира-Конд та ОСОБА_6 були складені акти наданих послуг, відповідно до яких передаються-приймаються надані послуги з перед рейсового-післярейсового медичного огляду водіїв за відповідні періоди.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ Лира-Конд та ОСОБА_6.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Позиція щодо різниці між трудовими та цивільно-правовими договорами була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17 та інших.

Так, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з ОСОБА_6, предметами останніх є послуги з передрейсового-післярейсового медичного огляду водіїв.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).

В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику. За виконану роботу ОСОБА_6 щомісячно отримував фіксовану суму, яка не залежала від кількості водіїв, яким проведено медичний огляд.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка Всеукраїнська громадська організація Громадський комітет транспортної безпеки , видана Товариству з обмеженою відповідальністю Лира-Конд про те, що його працівник ОСОБА_6 пройшов інформаційно-технічний семінар Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху. Організація та порядок проведення щозмінних перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів і йому видано штамп під номером 2517047 (а.с. 65).

З огляду на вищевказані встановлені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відносини між ТОВ Лира-Конд та ОСОБА_6 мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із ним укладено не було, що свідчить про порушення ТОВ Лира-Конд вимог частини третьої статті 24 КЗпП внаслідок допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Щодо доводів апелянта про порушення процедури посадовим особам ТОВ Лира-Конд проведення інспекційного відвідування, то колегія суддів зазначає, що суб'єкт господарювання, який вважає, що перевірка щодо нього ініційована без визначених у законі підстав або призначена з порушенням визначеного у законі порядку, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб Держпраці до такого інспекційного відвідування.

Якщо ж допуск до проведення інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень трудового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється Держпраці України.

Отже, саме на етапі допуску до інспекційного відвідування суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, санкції, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, застосовуються у випадку, коли неподання повідомлення про працевлаштування призводить до виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, тоді як сам по собі факт неподання повідомлення про працевлаштування без відповідних наслідків не є підставою для застосування вказаних санкцій.

Оскільки позивач допустив до роботи ОСОБА_6, не уклавши з ним трудового договору, відповідач обґрунтовано застосував до нього штрафні санкції, передбачені абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд..

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.03.2019.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма