Постанова

від 05.02.2019 по справі 826/11314/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №826/11314/17

адміністративне провадження №К/9901/65242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі №826/11314/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хорос до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хорос звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №826/11314/17.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 26.10.2018 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі №826/11314/17 та прийняти нове рішення, яким направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі №826/11314/17.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої статті 55, статті 129 Конституції України, статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою).

Зокрема, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вказує на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Водночас відповідач зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено строкових обмежень звернення до суду апеляційної інстанції протягом року, за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. На думку заявника, відсутність належного фінансування з боку держави, недостатність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору, блокування рахунків в рамках інших виконавчих проваджень є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Також орган доходів і зборів зазначає, що ним систематично на протязі 2018 року вчинялися дії на отримання фінансування з державного бюджету, проте до грудня 2018 року сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1474115,50грн., не виявлялося можливим. Відповідач стверджує, що фактична сплата судового збору за подання апеляційної скарги, про що свідчить платіжне доручення №4998 від 19.12.2018, є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки така сплата свідчить про намір реального оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хорос не скористалося своїм правом та не надало відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2019 визнано за можливе проведення касаційного розгляду справи №826/11314/17 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 05.02.2019.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.01.2018 (у порядку письмового провадження ) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хорос до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.08.2017 №0046262200 та від 27.06.2017 №0501140101.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач вперше 05.02.2018, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу заявника було залишено без руху та зобов'язано останнього, протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному Законом України Про судовий збір .

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем 06.03.2018 на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового або зменшення розміру такої, яке мотивовано відсутністю належної суми коштів на рахунку заявника, необхідних для такої сплати.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та у зменшенні розміру сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №826/11314/17 повернуто заявнику, у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вдруге 12.04.2018, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №826/11314/17.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність можливості своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копію службової записки №2230/26-15-1003-34 від 05.03.2018 про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, копії листів Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 15.03.2018, від 27.03.2018 від 03.04.2018 про проведення безспірного списання коштів з рахунків відповідача в рамках інших виконавчих проваджень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом неповажними, а також у зв'язку з несплатою відповідачем судового збору у розмірі та порядку визначеному законом. Цією ж ухвалою податковому орану встановлено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку та документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному Законом України Про судовий збір .

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивовано необхідністю додаткового часу для такої сплати у зв'язку з проведенням Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві безспірного списання коштів з рахунків відповідача в рамках інших виконавчих проваджень, що підтверджується копією листа від 27.04.2018.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2018 клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено заявнику строк терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду повторно направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивовано аналогічними доводами, що були викладені відповідачем у попередньому клопотанні про продовження строку (труднощі та тривалість процедури отримання від органів Казначейства суми коштів необхідної для сплати судового збору).

Разом з тим, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2018 відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки обґрунтованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку з доказами на їх підтвердження суду не надано. Одночасно судом було зазначено про затягування відповідачем процесу та розумності розгляду даної справи з посиланням на систематичні звернення з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством з огляду на відсутність можливості своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, що також стало причиною повернення апеляційної скарги поданої раніше. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копію службової записки №2230/26-15-1003-34 від 05.03.2018 про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, копії листів Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 15.03.2018, від 27.03.2018 від 03.04.2018 про проведення безспірного списання коштів з рахунків відповідача в рамках інших виконавчих проваджень.

Разом з тим, вважаючи наведені заявником підстави пропуску строку апеляційного провадження неповажними, суд апеляційної інстанції 20.04.2018 залишив апеляційну скаргу заявника без руху з наданням особі права вказати інші обґрунтовані доводи з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте, обґрунтованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження та доказів на їх підтвердження, відповідачем суду не надано.

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд постановивши ухвалу від 23.05.2018 дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №826/11314/17.

Одночасно Верховний Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22.05.2015 №484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, блокування рахунків в рамках інших виконавчих проваджень, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі №826/11314/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду