Постанова

від 31.01.2019 по справі 819/1390/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3581/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фермерського господарства Золотий жайвір до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою фермерського господарства Золотий жайвір на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (суддя першої інстанції Мартиць О.І., м. Тернопіль, повний текст складено 05.11.2018),

В С Т А Н О В И В :

23.08.2017 фермерське господарство Золотий жайвір звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільскій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №5017/10/19-00-14-01-13/11537 від 16.08.2017.

Рішенням Тернопільского окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Апелянт зазначив, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №5017/10/19-00-14-01-13/11537 від 16.08.2017 є протиправним та незаконним, оскільки були відсутні законні підстави для проведення перевірки, а також відсутні належні докази незаконної відмови представників підприємства допустити працівників фіскального органу до перевірки. Так, акт про відмову у допуску до перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема такий був складений в одному примірнику без зазначення заявлених причин відмови, і не був вручений представнику підприємства під розписку. Також судом не було допитано працівників поліції, які неодноразово не з'являлися у судове засідання. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року у справі № 819/1359/17, якою встановлено, що недопуск до перевірки 10 серпня 2017 року відбувся правомірно.

Головне управління ДФС у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Представник апелянта Покотило Ю.В. у судовому засіданні підримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник відповідача Олексюк Р.З. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на правильно встановлені факти та на підставі чинного законодавства.

Суд заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено, що згідно плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3-й квартал 2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області видано наказ №1238 від 12.07.2017 Про проведення документальної планової перевірки фермерського господарства Золотий жайвір .

14.07.2017 Головне управління ДФС у Тернопільській області надіслало платнику податків копію наказу Про проведення документальної планової виїзної перевірки №1238 від 12.07.2017 та письмове повідомлення №198 із зазначенням дати початку проведення перевірки 31.07.2017, яке було отримано 19.07.2017.

На виконання вимог наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області №1238 від 12.07.2017 та на підставі направлень на перевірку від 28.07.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності фермерського господарства Золотий жайвір в с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області з метою проведення документальної перевірки.

За наслідками виїзду встановлено відсутність посадових осіб фермерського господарства Золотий жайвір за юридичною адресою.

Відповідно до вимог п. 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №22 від 31.07.2014 (далі - Методичні рекомендації №22), в той же день працівниками контролюючого органу складено акт №5053/19-00-14-01/35578504 від 31.07.2017 щодо неможливості проведення планової виїзної перевірки фермерського господарства Золотий жайвір у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою та передано оперативному підрозділу Головного управління ДФС у Тернопільській області запит на розшук відповідних осіб.

09.08.2017 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області видано наказ №1466 Про проведення документальної планової виїзної перевірки та 10.08.2017 працівники Головного управління ДФС у Тернопільській області знову здійснили виїзд на адресу фермерського господарства Золотий жайвір з метою вручення наказу та проведення перевірки.

10.08.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області складено акт №5219/19-00-14-01/35578504 відмови від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фермерського господарства Золотий жайвір за період з 01.04.2014 по 31.03.2017.

16.08.2017 відповідачем було прийнято рішення №5017/10/19-00-14-01-13/11537 про застосування умовного адміністративного арешту майна фермерського господарства Золотий жайвір .

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України встановлено, що контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 16.1.9 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 3 пункту 77.2 статті 77 ПК України).

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Підпунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 82 ПКУ).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Позивач, оскаржуючи рішення відповідача про застосування арешту посилався, зокрема, на незаконність наказу № 1466 від 9 серпня 2017 року про проведення перевірки, а також неповідомлення про проведення перевірки завчасно.

Разом з тим, законність цього наказу відповідача, на підставі якого працівниками податкової інспекції було здійснено виїзд за місцем знаходження підприємства, була предметом судового розгляду.

Так, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/1100/18 (819/1775/17) наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області №1466 від 09.08.2017 Про проведення документальної планової виїзної перевірки , не суперечить абзацу другому пункту 77.2 статті 77 ПК України, оскільки у плані-графіку перевірка передбачена на третій квартал 2017 року, а порушення терміну початку перевірки сталось з вини позивача.

Цим судовим рішенням встановлено, що зміна дати початку проведення перевірки була пов'язана з відсутністю посадових осіб фермерського господарства Золотий жайвір за місцезнаходженням господарства при спробі проведення перевірки, тобто, з вини позивача. Суд визнав посилання на невідповідність наказу плану-графіку помилковими, оскільки у плані-графіку перевірка передбачена на третій квартал 2017 року, а порушення терміну початку перевірки сталось з вини позивача.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 №К/9901/4985/18 постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №876/1100/18 (819/1775/17) була залишена без змін.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що призначення перевірки з метою реалізації затвердженого плану графіку другим наказом, не є тотожним включенню платника податків до плану графіку більше одного разу на календарний рік.

Відтак, прийняття податковим органом 09.08.2017 наказу про проведення перевірки №1466 після неможливості здійснити перевірку, призначену наказом №1238 від 12.07.2017, про що складено акт, не свідчить про порушення податковим органом абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 ПК України, що спростовує доводи позивача в цій частині.

Отже, оскільки законність наказу про проведення перевірки встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, цей факт є таким, що не підлягає доказуванню.

Таким чином, позивач повинен був допустити працівників податкового органу до проведення перевірки на підставі вищевказаних наказів.

Доводи апелянта щодо недотримання строків попередження підприємства про проведення перевірки є безпідставними, адже, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відомо завчасно про призначення перевірки, однак саме з його вини у встановлені згідно наказу №1238 від 12 липня 2017 року строки (повідомлення про проведення перевірки було отримано платником 19 липня 2017 року) таку неможливо було провести, що зумовило перенесення строків згідно наказу від 9 серпня 2017 року.

Отже, позивач був завчасно повідомлений про призначення документальної планової перевірки і законних підстав для недопуску до її проведення не було.

Доводи апелянта щодо недоведеності факту недопуску до проведення перевірки суд відхиляє з таких підстав.

У матеріалах справи наявний акт від 10 вересня 2017 року, підписаний посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільскій області Шуст А.В., Книгницьким В.І., Можаровським О.В., Колесніковою Н.Б.

Згідно цього документу керівник ФГ Золотий жайвір Дацків В.П. відмовився від спілкування, надання пояснень та допуску посадових осіб ГУ ДФС у Тернопільській області до проведення перевірки.

У судовому засіданні допитані в якості свідків працівники податкового органу, що перебували на місці за адресою ФГ Золотий жайвір , під присягою підтвердили факт недопуску посадовою особою цього підприємства до проведення перевірки.

При цьому, суд вважає, що відсутні підстави вважати зазначених працівників податкового органу зацікавленими у наданні неправдивої інформації та складанні недостовірних документів.

Отже, підстав для відхилення цих доказів у суду немає.

Слід заначити, що 10 серпня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Терноільській області було складено також акт про відмову посадової особи ФГ Золотий жайвір від отримання наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку.

Доказів недостовірності цього документу суду надано не було.

Крім того, згідно повідомлення Підволочиського ВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 3966/112/02-2017 згідно відношення ГУ ДФС у Тернопільскій області від 20 серпня 2017 року працівниками Підволочиського ВП забезпечувалася безпека і громадський порядок при проведенні перевірки ТОВ Золотий жайвір . При цьому, директор підприємства знаходився на елеваторі в с. Городниця, однак, коли до нього підійшли працівники фіскальної служби, останній залишив територію (а.с. 215).

Враховуючи викладене, суд правильно визнав доведеним факт відмови позивача у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Доводи апелянта про відсутність акту про відмову від отримання акту суд відхиляє, так як це не спростовує факт недопуску позивачем посадових осіб податкової служби до проведення перевірки, призначеної на законних підставах, а так не впливає на законність рішення відповідача щодо застосування умовного адміністративного арешту.

Доводи апелянта про доведенність судовими рішеннями у справі № 876/9456/17 неправомірності проведення перевірки і законність недопуску до проведення перевірки, суд відхиляє, адже в цій справі предметом розгляду були підстави для застосування такого заходу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку. При цьому, підстави для прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту судом в межах вказаного спору не досліджувались, а тому, висновки судів у цій справі не мають преюдиційного значення для вирішення спору щодо законності рішення фіскального органу про застосування умовного адміністративного арешту.

Також, суд першої інстанції правильно визнав доведеним факт законності наказу про проведення перевірки на підставі постанови Верховного Суду від 20.06.2018 №К/9901/4985/18, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №876/1100/18 (819/1775/17), що мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки саме на підставі цього наказу здійснювався вихід працівниками податкової інспекції для здійснення перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року №876/9282/17 (819/1357/17) залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 19.08.2017 у справі №819/1357/17, якою підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фермерського господарства Золотий жайвір , застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Тернопільскій області від 16 серпня 2017 року (що є предметом оскарження у цій справі) у зв'язку з не допуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року №К/9901/58631/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства Золотий жайвір у справі №819/1357/17.

Отже, суди вже дали оцінку законності оскаржуваного рішення і підтвердили обгрунтованість умовного адміністративного арешту.

Підстав для неврахування висновків судів у цій справі немає.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фермерського господарства Золотий жайвір залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 819/1390/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст складено 07 лютого 2019 року.