Постанова

від 05.02.2019 по справі 314/2712/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.02.2019 Справа № 314/2712/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 314/2712/17

Провадження №22-ц/807/443/19

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Бєлки В.Ю., Дашковської А.В.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Приватного підприємства Агрофірма Прогрес

на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року в складі судді Беспалько Т.Д. в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Прогрес про визнання договору припиненим та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП Агрофірма Прогрес про визнання договору припиненим та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЗП № 026371 від 07.02.2005 року, виданого Вільнянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області, належить земельна ділянка розміром 9,5 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

01 червня 2007 року між позивачем та ПП Агрофірма Прогрес було укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого в строкове платне користування була надана вищевказана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років. В день підписання договору оренди, на вимогу орендаря, ОСОБА_1 була передана відповідачу у користування земельна ділянка та надана відповідна документація, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку, схема земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки із обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, для подальшої реєстрації відповідачем договору оренди.

01 червня 2007 року сторони договору оренди визначили межі земельної ділянки в натурі: поворотні точки зовнішньої межі, були закріплені межовими знаками, які були передані орендарю на зберігання, про що був складений Акт про визначення меж земельної ділянки в натурі.

Крім того, 01 червня 2007 року власник земельної ділянки ОСОБА_1 передала ПП Агрофірма Прогрес безпосередньо саму земельну ділянку в оренду. На підтвердження цього сторонами був складений Акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 червня 2007 року. Зазначені акти були підписані сторонами без заперечень.

Після укладення договору від 01 червня 2007 року відповідач відразу розпочав використання земельної ділянки за договором оренди, обробив грунт, засіяв посівний матеріал, розпочав вирощувати сільськогосподарські культури.

Таким чином, починаючи з 2007 року сторони почали виконувати договір оренди земельної ділянки та набули прав та обов'язків сторін за цим договором до його державної реєстрації.

Не дивлячись на досягнуті домовленості, договір оренди земельної ділянки директор ПП Агрофірма Прогрес зареєстрував у Запорізькій філії регіональний центр ДЗК лише 02 лютого 2010 року, тобто за минуванням 2 років та 8 місяців після його укладення.

Весь цей час до його державної реєстрації договір оренди сторонами виконувався у повному обсязі без заперечень. На даний час, по закінченню 10-річного строку користування відповідачем земельною ділянкою між сторонами виник спір з приводу строку дії договору оренди.

Позивач вважає, що строк дії договору оренди слід обчислювати з моменту укладення договору, а не з моменту його державної реєстрації, оскільки спірний договір оренди був укладений та розпочав виконуватися з 01 червня 2007 року, отже, між сторонами з цього моменту вже розпочали діяти правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Учасники цих правовідносин фактично набули права та обов'язків сторін за договором, обидві сторони добровільно здійснювали права та виконували обов'язки за цим договором, що свідчить про вчинення ними дій, спрямованих на схвалення й виконання умов спірного договору оренди землі до його державної реєстрації, а тому з 01 червня 2007 року почав відраховуватися строк договору. Державна реєстрація не може змінювати моменту укладення оспорюваного договору.

23 серпня 2016 року позивач звернулась до відповідача з листом, в якому зазначила, що вона не має наміру продовжувати орендні відносини з ним та просить повернути їй земельну ділянку до 01 червня 2017 року.

На зазначене звернення ПП Агрофірма Прогрес надала відповіді від 06.09.2016 року та від 04.04.2017 року, зазначивши, що строк дії договору оренди землі становить 10 років та починає обраховуватись не з моменту укладання договору, а з дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, тобто, з 02 лютого 2010 року до 02 лютого 2020 року.

Враховуючи зазначене, позивач просила визнати договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрофірма Прогрес , який зареєстрований 02.02.2010 року за № 041026000004 таким, що припинив свою дію з 02 червня 2017 року у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. Зобов'язати Приватне підприємство Агрофірма Прогрес повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 9,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в межах території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрофірма Прогрес , який зареєстрований 02.02.2010 року за № 041026000004 таким, що припинив свою дію з 02 червня 2017 року у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зобов'язано Приватне підприємство Агрофірма Прогрес повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 9,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в межах території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Стягнуто з Приватного підприємства Агрофірма Прогрес на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1280 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПП Агрофірма Прогрес подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1), підписаний сторонами 01.06.2007 року, згідно ч.3 ст. 640 ЦК України (яка була чинна з 01.06.2007 р. по 01.01.2013 р.), ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (які були чинними з 01.06.2007 р. по 01.01.2013 р.), п. 1 ст. 210 ЦК України, є укладеним з моменту його державної реєстрації, набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Строк дії Договору становить 10 років з дати його державної реєстрації , тобто з 02.02.2010 року та діє до 02.02.2020 року.

ОСОБА_1 в особі адвоката Ткача Д.М. подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що відповідач визнає факт користування земельною ділянкою позивача в період з моменту підписання договору 01.06.2007 року до дати його реєстрації - 02.02.2010 року. Сторонами виконувались умови Договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року з моменту його укладання, а саме з 01 червня 2007 року, що виразилось в передачі позивачем земельної ділянки у платне користування саме в день підписання договору, відповідачем виконувались умови Договору щодо використання земельної ділянки та сплаті на користь позивача орендної плати. Відповідач подав договір на реєстрацію не після його укладання як це було визначено сторонами, а майже через три роки, з метою відтермінування моменту набрання чинності договором, та тим самим, подовження його дії на цей термін поза волею орендодавця, що суд обґрунтовано розцінив як зловживання своїм правом ( а.с.171 -177).

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що строк дії договору оренди почав обчислюватися з моменту його підписання, передання відповідачу за актом приймання-передачі земельної ділянки та початку виконання сторонами своїх прав та обов'язків за договором оренди з 01 червня 2007 року. Строк дії договору становить з 01 червня 2007 року по 01 червня 2017 року і після цього строку Договір є таким, що припинив свою дію. Суд не пов'язує строк дії договору з фактом його реєстрації.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9, 50 га, яка розташована на території Купріянівської Сільської ради Вільнянського району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 07 лютого 2005 року, серія НОМЕР_2, виданого Вільнянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області (а.с. 9).

01 червня 2007 року ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП Агрофірма Прогрес (орендар) уклали договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,50 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Купріянівської сільської Ради (а.с. 10-13).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 5 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.06.2007 року, ОСОБА_1 передає земельну ділянку кадастровий №НОМЕР_1 площею 9, 50 га, розташовану на території Купріянівської сільської Ради, а ПП Агрофірма Прогрес приймає вищевказану земельну ділянку в оренду (а.с. 14).

Згідно з актом про визначення меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Прогрес визначили межі земельної ділянки в натурі, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 14-зворот).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина третя статті 640 ЦК України, у редакції, чинній в момент підписання та реєстрації вищевказаного договору оренди землі, пов'язує настання моменту укладення договору з моментом нотаріального посвідчення або (та) моментом державної реєстрації.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України у редакції, чинній в момент підписання та реєстрації вищевказаного договору оренди землі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідно до п.8 Договору, договір укладено на 10 років.

Відповідно до п. 20 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 37 Договору дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 43 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис 02 лютого 2010 року за № 041026000004.

Отже, при укладенні Договору сторони досягли згоди про відрахування строку дії договору саме з моменту державної реєстрації

Таким чином, строк дії спірного Договору починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання Договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Викладене узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17 та у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 615/490/17 (№ 61-32817св18).

Враховуючи зазначене, строк дії Договору оренди землі від 01.06.2007 року, укладеного між сторонами, становить 10 років з дати його державної реєстрації, тобто з 02.02.2010 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону не звернув уваги, не врахував, що пунктом 43 договору оренди землі від 01 червня 2007 року передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно дійшов висновку про припинення дії спірного договору на підставі того, що що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день його підписання (01 червня 2007 року), тому цей договір припиняє дію після закінчення десятирічного строку, який починається з моменту його укладення (01 червня 2017 року), а не з моменту державної реєстрації.

Заперечення позивача щодо часу набрання чинності договору оренди земельної ділянки, зокрема, після його підписання сторонами ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права, якими врегульовано правовідносини оренди землі, що й підтверджено численними постановами Верховного Суду України.

Висновки суду першої інстанції про те, що ПП Агрофірма Прогрес не подав спірний договір на державну реєстрацію у розумний строк, що згідно ч.3 ст. 212 ЦК України судом розцінюється як зловживанням своїм правом, не відповідають фактичним обставинам справи.

На спростування вищеназваних висновків суду першої інстанції, відповідачем суду апеляційної інстанції надано висновок №270 від 12 лютого 2009 року за матеріалами реєстраційної справи на земельну ділянку, яка передається в оренду відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області , в якому зазначається про те, що наданий договір оренди земельної ділянки ( від 01 червня 2007 року) не відповідає вимогам діючого законодавства із переліком причин.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довела наявність підстав для застосування положень ч.3 ст. 212 ЦК України, що відповідач діяв таким чином, щоб настали такі обставини, які були йому вигідні.

Апеляційний суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ПП Агрофірма Прогрес за подання апеляційної скарги в розмірі 1 920, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма Прогрес задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року в цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Прогрес про визнання договору припиненим та повернення земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Агрофірма Прогрес судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1920, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2019 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

В.Ю. Бєлка