Постанова

від 17.06.2021 по справі 314/2712/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 314/2712/17

провадження № 61-4977св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Агрофірма Прогрес ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Ткача Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Агрофірма Прогрес (далі - ПП Агрофірма Прогрес ) про визнання договору припиненим та повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07 лютого 2005 року ЗП № 026371, виданого Вільнянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області, належить земельна ділянка розміром 9,5 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Між нею та ПП Агрофірма Прогрес 01 червня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в строкове платне користування надана зазначена земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років.

У день підписання договору оренди, на вимогу орендаря, ОСОБА_1 передана відповідачу у користування земельна ділянка та надана відповідна документація, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку, схема земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки із обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, для подальшої реєстрації відповідачем договору оренди.

Сторони договору оренди 01 червня 2007 року визначили межі земельної ділянки в натурі: поворотні точки зовнішньої межі, були закріплені межовими знаками, які були передані орендарю на зберігання, що підтверджується відповідним актом.

Крім того, 01 червня 2007 року вона передала ПП Агрофірма Прогрес безпосередньо саму земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 червня 2007 року. Зазначені акти підписані сторонами без заперечень.

Після укладення договору від 01 червня 2007 року відповідач відразу розпочав використання земельної ділянки за договором оренди, обробив ґрунт, засіяв посівний матеріал, розпочав вирощувати сільськогосподарські культури.

Таким чином, починаючи з 2007 року сторони почали виконувати договір оренди земельної ділянки та набули прав та обов`язків сторін за цим договором до його державної реєстрації.

Проте, не враховуючи досягнуті домовленості, договір оренди земельної ділянки директор ПП Агрофірма Прогрес зареєстрував у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру лише 02 лютого 2010 року, тобто через 2 роки та 8 місяців після його укладення.

Весь цей час до його державної реєстрації договір оренди сторонами виконувався у повному обсязі без заперечень.

На даний час, по закінченню 10-річного строку користування відповідачем земельною ділянкою між сторонами виник спір з приводу строку дії договору оренди.

Позивач вважає, що строк дії договору оренди слід обчислювати з моменту укладення договору, а не з моменту його державної реєстрації, оскільки спірний договір оренди укладений та розпочав виконуватися з 01 червня 2007 року, отже, між сторонами з цього моменту вже розпочали діяти правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Учасники цих правовідносин фактично набули права та обов`язки сторін за договором, обидві сторони добровільно здійснювали права та виконували обов`язки за цим договором, що свідчить про вчинення ними дій, спрямованих на схвалення й виконання умов спірного договору оренди землі до його державної реєстрації, а тому з 01 червня 2007 року почав відраховуватися строк договору. Державна реєстрація не може змінювати моменту укладення оспорюваного договору.

Позивач 23 серпня 2016 року звернулась до відповідача з листом, у якому зазначила, що вона не має наміру продовжувати орендні відносини з ним та просить повернути їй земельну ділянку до 01 червня 2017 року.

На зазначене звернення ПП Агрофірма Прогрес надала відповіді від 06 вересня 2016 року та від 04 квітня 2017 року, зазначивши, що строк дії договору оренди землі становить 10 років та починає обраховуватись не з моменту укладання договору, а з дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, тобто, з 02 лютого 2010 року до 02 лютого 2020 року.

На підставі викладеного, позивач просила суд:

визнати договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Прогрес , який зареєстрований 02 лютого 2010 року за № 041026000004 таким, що припинив свою дію з 02 червня 2017 року у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений;

зобов`язати ПП Агрофірма Прогрес повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 9,5 га, кадастровий номер 2321582200:02:003:0034, яка розташована в межах території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Прогрес , який зареєстрований 02 лютого 2010 року за № 041026000004 таким, що припинив свою дію з 02 червня 2017 року у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зобов`язано ПП Агрофірма Прогрес повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 9,5 га, кадастровий номер 2321582200:02:003:0034, яка розташована в межах території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Стягнуто з ПП Агрофірма Прогрес на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк дії договору оренди почав обчислюватися з моменту його підписання, передання відповідачу за актом приймання-передачі земельної ділянки та початку виконання сторонами своїх прав та обов`язків за договором оренди з 01 червня 2007 року. Строк дії договору становить з 01 червня 2007 року до 01 червня 2017 року і після цього строку договір є таким, що припинив свою дію. Суд не пов`язує строк дії договору з фактом його реєстрації.

ОСОБА_1 позбавлено права на її майно через протиправні дії відповідача, який не подав своєчасно заяву про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, недобросовісно перешкоджав реєстрації договору, що узгоджується із частиною третьою статті 212 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ПП Агрофірма Прогрес подало апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Агрофірма Прогрес судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 920,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував статтю 640 ЦК України, статті 18, 20 Закону України Про оренду землі та пункт 43 договору оренди землі від 01 червня 2007 року, яким передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Висновки суду першої інстанції про те, що ПП Агрофірма Прогрес не подало спірний договір на державну реєстрацію у розумний строк, що згідно з частиною третьою статті 212 ЦК України вважається зловживанням своїм правом, не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року адвокат Ткач Д. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення місцевого суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз 'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 212 ЦК України, що призвело до скасування законного та обгрунтованого судового рішення місцевого суду.

У квітні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПП Агрофірма Прогрес просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,50 га, яка розташована на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 07 лютого 2005 року, серія ЗП № 026371, виданого Вільнянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області (а. с. 9).

ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП Агрофірма Прогрес (орендар) 01 червня 2007 року уклали договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,50 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області , строком на 10 років (а. с. 10-13).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 5 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 червня 2007 року, ОСОБА_1 передає земельну ділянку кадастровий № 2321582200:02:003:0034 площею 9,50 га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а ПП Агрофірма Прогрес приймає вищевказану земельну ділянку в оренду (а. с. 14).

Актом про визначення меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Прогрес визначили межі земельної ділянки в натурі, кадастровий номер 2321582200:02:003:0034 (а. с. 14 зворот).

Відповідно до пункту 20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 21 договору, встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору).

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі вчинено запис 02 лютого 2010 року за № 041026000004.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував статтю 640 ЦК України, статті 18, 20 Закону України Про оренду землі та пункт 43 договору оренди землі від 01 червня 2007 року, яким передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Висновки суду першої інстанції про те, що ПП Агрофірма Прогрес не подав спірний договір на державну реєстрацію у розумний строк, що згідно з частиною третьою статті 212 ЦК України вважається як зловживанням своїм правом, не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 20 Закону України Про оренду землі , у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі).

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) дійшла висновку про те, що момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У Законі України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законі України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій , тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Прогрес 01 червня 2007 року уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,50 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області , строком на 10 років; пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі вчинено запис 02 лютого 2010 року за № 041026000004, дійшов обгрунтованого висновку про те, що даний договір діє до 02 лютого 2020 року та не може бути припинений.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19).

Частиною третьою статті 212 ЦК України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Із справи відомо, що звертаючись з позовом у липні 2017 року позивач, як одну з підстав припинення договору зазначала недобросовісну поведінку відповідача, яка на її думку, полягає у проведенні 02 лютого 2010 року реєстрації договору оренди земельної ділянки укладеного 01 червня 2007 року.

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частини першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження недобросовісної поведінки відповідача щодо проведення 02 лютого 2010 року реєстрації договору оренди земельної ділянки укладеного 01 червня 2007 року.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 212 ЦК України, що призвело до скасування законного та обгрунтованого судового рішення місцевого суду не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ткача Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська