Постанова

від 05.02.2019 по справі 913/447/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 913/447/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (вх. № 1445 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 19.11.2018 у справі №913/447/18, ухваленого суддею Косенко Т.В. у м. Харкові, повний текст рішення складено 26.11.2018,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжанськтеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, м. м Рубіжне, Луганська область

про стягнення 105176,52 грн

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжанськтеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради про стягнення інфляційних втрат у розмірі 73344,07 грн та 3 % річних у розмірі 31832,45 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.11.2018 у справі №913/447/18 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжанськтеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради про стягнення 105176,52 грн. Стягнуто з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжанськтеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ "Ощадбанк", м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937, 3% річних у сумі 2987,28грн, судовий збір у сумі 50,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 19.11.2018 у справі №913/447/18 та ухвалити нове, яким стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжанськтеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ "Ощадбанк", м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937, інфляційні витрати у розмірі 73344,07 грн, 3% річних у сумі 31832,45 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок про те, що сторони підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії від 01.12.2007 року №59. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно зроблено посилання на практику Верховного Суду з аналогічних спорів, та посилаючись на постанову ВГСУ у справі №924/1265/13 від 15.12.2014 зазначає, про те, що спільні протокольні рішення не є договорами та не є новацією, а тому не змінюють первісні зобов'язання між тими сторонами, а лише організовують взаєморозрахунки із погашення заборгованості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у даній справі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено до розгляду на 05.02.2019.

Учасники справи в судове засідання 05.02.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання.

Зазначені обставини не перешкоджають розгляду даної справи по суті, у відповідно до приписів статті 202 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

01.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (постачальник, позивач) та Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжанськтеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії №59, за умовами п.1.1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 2009,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно до додатків до договору “Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача” та “Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання споживача”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку “Порядок розрахунків”.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.3 договору).

Відповідно до п.8 додатку “Порядок розрахунків” розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Підставою звернення до суду з даним позовом, є стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним договором, що складається з інфляційних втрат у розмірі 73344,07 грн нарахованих за період грудень 2016, січень 2017, січень-квітень 2018, а також 3% річних у розмірі 31832,45 грн нарахованих за період з 10.11.2015 по 23.04.2018.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною сплатою відповідачем суми основної заборгованості за договором №59 від 01.12.2007.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд на підставі укладених між учасниками процедури, зокрема, позивачем та відповідачем, спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду, дійшов висновку про відсутність обов'язку відповідача щодо сплати інфляційних та річних за заборгованість, яка погашена на підставі спільних протокольних рішень. До того ж, судом першої інстанції здійснивши перерахунок суми 3% річних нарахованих за несвоєчасну сплату заборгованості за договором поза межами процедури організації взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, дійшла висновку про зменшення суми 3% до 2987,28 грн.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з підстав викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 654 цього ж Кодексу, зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пункт 1 статті 653 Цивільного кодексу України визначає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України” та “Про електроенергетику”.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

В п.8 додатку до договору “Порядок розрахунків” до договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто – неналежне виконання.

З матеріалів справи вбачається, що в період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року між:

- Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області (сторона №1),

- Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона №2),

- Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона №3),

- Управлінням праці та соціального захисту Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона №4),

-Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжанськтеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона №5),

-Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”(сторона №6),

- Державним підприємством “Енергоринок”(сторона остання),

з метою погашення заборгованості за спожиту за період жовтень 2016 –жовтень 2017 електроенергію за Договором, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 із відповідними змінами, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7607 від 14.11.2016, №20/8402 від 16.01.2017, №20/8839 від 14.02.2017, №20/9233 від 15.03.2017, №20/9552 від 11.04.2017, №20/9925 від 16.05.2017, №2010186 від 14.06.2017, №2010483 від 14.07.2017, №2011109 від 15.09.2017, №2011381 від 12.10.2017, №2011782 від 13.11.2017, №2010764 від 15.08.2017 (далі - Спільні протокольні рішення), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за спожиту електроенергію за Договором за жовтень 2016 - жовтень 2017 років.

При прийнятті відповідних рішень, сторони керувались, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03 лютого 2009 року №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Пунктами 9 Спільних протокольних рішень передбачено, що Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наведених спільних протокольних рішень відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3747701,00 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електроенергію протягом жовтня 2016 - жовтня 2017 років за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 26.12.2016, №13 від 24.01.2017, №16 від 23.02.2017, №19 від 23.03.2017, №23 від 24.04.2017, №27 від 25.05.2017, №30 від 22.06.2017, №33 від 24.07.2017, №36 від 25.09.2017, №38 від 25.10.2017, №38 від 21.11.2017 (а.с.132, 138, 145, 151, 158, 164, 170, 176, 182, 194, 188 т.1).

У пункті 1.1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03 лютого 2009 року №55/57/43, розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках (п.п.2.1-2.3 вказаного вище Порядку).

У пункті 2.7 Порядку визначено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11 січня 2005 року), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з електропостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання електричної енергії.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11 січня 2005 року.

Підписання сторонами у 2016-20107 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03 лютого 2009 року №55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688 свідчить про те, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг з постачання електроенергії за договором №59 від 07.12.2007 року, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спільні протокольні рішення за яким проводилося погашення заборгованості змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з постачання електроенергії, надані відповідно до договору №59 від 01.12.2017 року за період з жовтня 2016 по жовтень 2017 року .

Також згідно платіжних доручень № 6 від 23.03.2018 на суму 1009517,74 грн (а.с.200 т.1) та №34 від 23.08.2017 на суму 2947040,86 грн (а.с. 203 т.1) заборгованість за Договором №59 в сумі 3956558,60 грн за період з листопада 2017 по березень 2018 була сплачена відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256, тобто, за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з електропостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002 №256 визначається механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в томі числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Також ,відповідно до зазначеного порядку для проведення розрахунків відповідно до встановленого порядку всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальних режимом використання в органах Казначейства.

Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 №256»

Відповідно до умов пункту 5 договору від 07.12.2007 №59, оплата за активну електроенергію, додатково заявлені в порядку п. 5.5. Договору обсяги активної електроенергії, не обліковану електроенергію, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Порядок розподілу видів оплати між поточним рахунком зі спеціальним режимом використання та іншими поточними рахунками може змінюватися згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, на підставі яких сторони вносять відповідні зміни до договору.

Отже, проводячи розрахунок за надані послуги у визначений у Порядку спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, які зазначені у договорі від 01.12.2007 за № 59 з електропостачання.

Тому, для застосування наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядками № 20 та № 256. Доказів, які підтверджують, що перерахування коштів у зазначений вище період було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками № 20 та № 256 суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем кошти за період з листопада 2017 по березень 2018 були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та з посиланням у призначенні платежу на постанову КМУ №256 відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з електропостачання, що надавались йому позивачем на підставі договору від 01.12.2007 за № 59, оскільки такі послуги погашались виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядками № 20 (діючого до 01 січня 2018 року) та № 256 (діючого з 01 січня 2018 року, з урахуванням внесених змін, в тому числі пункту 8-1).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 01.10.2018 у справі №904/9145/17, від 04.12.2018 у справі №927/276/18.

Крім того, необхідно зазначити, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що наведені вище обставини виключають нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України на оплачену основну заборгованість на підставі виконання умов спільних протокольних рішень та постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

До того ж, інша частина заборгованості за Договором в сумі 2376639,51 грн була сплачена відповідачем самостійно, поза межами Спільних протокольних рішень, за рахунок здійснених часткових оплат, що було враховано позивачем у розрахунку та підтверджується даними виписки щодо здійснених операцій за підприємством відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період - 10.11.2015 – 21.04.2016, оскільки за цей період сума основного боргу сплачена відповідачем самостійно, поза межами спільних протокольних рішень та постанови КМУ №256 від 04.03.2002, та вважає правильним розрахунок суми 3% річних здійснений судом за цей період.

Відповідно, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються доводами викладеними у мотивувальній частині постанови.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 19.11.2018 у справі № 913/447/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель