Рішення

від 08.02.2019 по справі 607/17959/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2019 Справа №607/17959/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., позивача ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 607/17959/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5 міської ради про скасування наказу про винесення догани та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5 міської ради (далі також може вживатись як Школа) , у якому просить скасувати наказ № 79 від 31 серпня 2017 року Про винесення догани ОСОБА_1І. та стягнути з відповідача 10'000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що з 31 серпня 1989 року по 03 жовтня 2017 року працювала на посаді практичного психолога у відповідача. Наказ про звільнення оскаржує. В процесі судового розгляду, а саме: 08 червня 2018 року, їй стало відомо, що відповідач виніс щодо неї спірний наказ, яким наклав на неї стягнення. Вважає його неправомірним, оскільки викладені у ньому відомості щодо порушення нею терміну здачі розділу Робота практичного психолога до річного плану роботи школи не відповідають реальним обставинам справи. Вказаний розділ вона розробила у серпні 2017 року; він був затверджений директором школи, а потім, 05 вересня 2017 року, погоджений методистом психологічної служби ОСОБА_5 комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу. Водночас, її посадовими обов'язками не визначено, що такий звіт вона зобов'язана подати до 31 серпня 2017 року. Окрім цього ОСОБА_1 вказує на те, що винесенню спірного наказу не передувала відібрання у неї пояснень, чим порушено вимоги частини 1 ст. 149 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). На думку позивача, винесення відповідачем вказаного наказу потягло за собою її звільнення, втрату заробітку та необхідність прикласти додаткові зусилля для організації свого життя. Ці обставини заподіяли їй значних моральних страждань, які вона оцінює у 10'000 грн.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим. Викладі в ньому доводи не відповідають реальним обставинам справи. Станом на 30 серпня 2017 року вона не підготувала відповідний розділ до річного плану роботи Школи, а тому за неї це було зроблено іншими працівниками. 05 вересня 2017 року вона лише погодила його у відповідних службах Управління освіти і науки України ОСОБА_5 міської ради, що й стало підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Безпідставними є і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.

Позивачем було подано відповідь на відзив, де значено, що факти неодноразового притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не підтверджуються жодними доказами, а тому їх не слід брати до уваги. Зазначає, що відповідач посилається на факти, котрі суперечать один одному та обставинам справи. Так, зазначає, що станом на 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 не здала свого розділу, однак у той же час додає копію схваленого 30 серпня 2017 року плану роботи школи на 2017-2018 роки у якому зазначений розділ наявний. Таким чином позивач приходить до висновку, що на педагогічній раді 30 серпня 2017 року зазначений розділ уже був та водночас задається питанням, - якщо його готувала не ОСОБА_1 то чому акт № 1 був складений не 30 серпня 2017 року під час засідання педагогічної дати, а 31 серпня 2017 року. Також вказує на незрозумілу послідовність актів, складених працівниками відповідача. Доданий до позову план роботи практичного психолога відповідає вимогам Інструкції з ведення шкільної документації, є детальним та конкретнішим ніж той, який наданий відповідачем. Вчергове посилається на відсутність документів, котрі б визначали строк подачі плану роботи практичного психолога до 31 серпня 2017 року та не відібрання від неї пояснень не предмет обставин, описаних у спірному наказі.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали зазначені вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково ОСОБА_1 зазначила, що розділ Робота практичного психолога до річного плану роботи школи вона розробила та у написаному від руки вигляді передала секретарю директора ще до 15 серпня 2017 року для того, аби вона надрукувала його. Це мало місце тому, що ОСОБА_1 не володіє навиками роботи з комп'ютерною технікою.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві додавши, що позивач пропустила процесуальний строк на звернення до суду з позовом про скасування дисциплінарного стягнення, котрий слід розпочати обчислювати з моменту коли вона про нього дізналась, тобто з 31 серпня 2017 року. Саме тоді їй було повідомлено про винесену щодо неї догану та запропоновано ознайомитись зі спірним наказом, від чого вона відмовилась. Про це було складено відповідні акти. Винесенню наказу передувала пропозиція директора школи надати пояснення, однак ОСОБА_1 усно відмовилась. Про це ніяких документів не складалось. Також зазначили, що підставою для звільнення ОСОБА_1 став прогул без поважної причини, на що жодним чином не міг та не вплинув спірний наказ, котрий по суті стосується професійної сторони роботи позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, прийшов до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних міркувань.

З 31 серпня 1989 року по 03 жовтня 2017 року позивач працювала на посаді практичного психолога в Школі. Вказане підтверджується відомостями з її трудової книжки. (а.с. 12-14)

Відповідно до наказу № 79 від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 винесено догану за невиконання посадових обов'язків в повному обсязі, а саме, станом на 31 серпня 2017 року не здала розділ Робота практичного психолога до річного прану роботи школи. (а.с. 3)

Надаючи правову оцінку вказаному наказу, суд бере до уваги таке.

Статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

В силу статті 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Наказом директора Школи від 04 серпня 2015 року № 50, затверджена посадова інструкція № 5 практичного психолога. (а.с. 10) .

Згідно з пунктом 1.5. цієї інструкції у своїй діяльності психолог керується Законами України з питань освіти, Положенням про психологічну службу в системі освіти України, наказами органів управління освітою всіх рівнів, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також Статуту, правилами внутрішнього розпорядку школи. Цією інструкцією. Психолог дотримується Конвенції про права дитини.

Підпунктом 3.1. вказаної інструкції визначено, що психолог бере участь в організації навчально-виховної роботи, спрямованої на забезпечення умов для особистого розвитку учнів, збереження їхнього повноцінного психологічного здоров'я.

Крім основних обов'язків психолога у ОСОБА_1 були додаткові, зокрема, складати річний план роботи, узгоджений з директором і затверджений методистом психологічної служби ОСОБА_5 комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу. Вказані обставини доказуванню не підлягають, в силу частини 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо їх достовірності або добровільності визнання у суду не виникає.

09 серпня 2017 року начальником Управління освіти і науки ОСОБА_5 міської ради винесено наказ Про перевірку готовності загальноосвітніх навчальних закладів міста до роботи у новому 2017/2018 навчальному році № 376 (а.с. 35).

Додатком № 2 до цього наказу визначено графік проведення перевірок згідно якого остання у відповідача повинна була проводитись 21 серпня 2017 року з 09 до 18 години. (а.с. 36)

30 серпня 2017 року головою ради Школи затверджено, протоколом засідання педагогічної ради школи № 12 схвалено та начальником Управління освіти і науки ОСОБА_5 міської ради погоджено план роботи Школи на 2017-2018 навчальний рік (а.с. 47-51).

У цьому плані наявний розділ VII Робота практичного психолога із вказівкою на відповідального за виконання - ОСОБА_6

Отже, відповідно до поданого самим же відповідачем плану роботи Школи, станом на 30 серпня 2017 року розділ до річного плану роботи Школи під назвою Робота практичного психолога був підготовлений, схвалений, затверджений та погоджений. У ньому міститься посилання на те, що відповідальною за його виконання є позивач і ніхто інший.

Водночас, 31 серпня 2017 року в присутності голови профспілки ОСОБА_7, заступників директора Школи ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 було складено та підписано акт № 1 у якому зафіксовано, що станом на 31 серпня 2017 року відповідач не подала розділу Робота практичного психолога до річного плану роботи Школи (а.с. 4).

Також слід зазначити, що до відзиву відповідачем додано пояснювальні записки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 23 жовтня 2018 року у яких вони підтверджують факти, викладені у акті № 1 від 31 серпня 2017 року, однак уже зазначають, що розділ річного плану роботи Школи, позивач не здала станом на 30 серпня 2017 року.

Таким чином до акта № 1 внесено дані, котрі спростовуються планом роботи Школи та трьома із чотирьох його підписантів.

Представник відповідача не посилався та не надавав доказів того, що вказана неузгодженість мала місце внаслідок помилки, чи описки, а тому судом таких обставин не встановлено.

За даних обставин суд не бере до уваги акт № 1 від 31 серпня 2017 року, оскільки у його достовірності як доказу виникають об'єктивні сумніви (стаття 79 ЦПК України).

Обґрунтовуючи підставність спірного наказу відповідач посилається на те, що розділ, котрий мала підготувати позивач і який увійшов до затвердженого 30 серпня 2017 року плану роботи Школи був підготовлений не ОСОБА_1, а іншими працівниками Школи - заступниками з навчально-виховної роботи.

Однак таким своїм доводам він не надає належних, допустимих та достовірних доказів, а тому суд вважає їх недоведеними всупереч частині 3 ст. 12 та частині 1 ст. 81 ЦПК України, та залишає поза увагою.

У цьому контексті суд сприймає критично пояснювальні записки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 23 жовтня 2018 року, оскільки вони хоч і уточняють інформацію, викладену у акті № 1, однак не дають відповіді на питання хто ж як не позивач склав розділ Робота практичного психолога до річного плану роботи коли, який увійшов до плану роботи Школи, а тому жодним чином не підтверджують позиції представника відповідача, що це було зроблено заступниками з навчально-виховної роботи Школи.

Це позбавляє суд можливості встановити чи мали такі особи на це відповідні повноваження.

Отже, у результаті судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти, викладені у спірному наказі, котрі стали підставою для його винесення.

Також слід зазначити, що при винесенні спірного наказу відповідачем порушено порядок накладення на працівника дисциплінарного стягнення.

Як визначено частиною 1 ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Перед винесенням спірного наказу від позивача не було відібрано письмових пояснень. Ця обставина визнана сторонами, а тому доказуванню не підлягає.

Причину цього позивач та відповідач пояснюють по різному.

ОСОБА_1 зазначає, що такої вимога не було.

Представник Школи вказує, що вона була, однак позивач її проігнорувала. Акту чи іншого документу, в якому б була зафіксована така відмова відповідачем не складалось.

Отож, вказані твердження представника відповідача, знову ж таки, не підтверджуються жодним доказом, а тому суд сприймає їх критично і до уваги не бере.

За умови, коли зазначені пояснення відсутні, а доказів відмови працівника від їх надання немає, суд вважає, що відповідні вимоги роботодавцем не висувалось, чим порушено частину 1 ст. 149 КЗпП.

Водночас, частиною 1 ст. 233 КЗпП визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як уже зазначено вище, спірний наказу винесено 31 серпня 2017 року.

Позивач зазначає, що про його винесення їй не було відомо у день коли це мало місце. Посилається на відсутність її підпису у відповідній графі цього документу, що підтверджувало б факт ознайомлення з його змістом. При цьому зазначає, що про існування зазначеного наказу вона дізналась 08 червня 2018 року у судовому засіданні з розгляду іншої цивільної справи № 607/13537/17, предметом якої був її позов до відповідача про визнання недійсним наказу про звільнення.

Такі пояснення позивача суд відкидає, оскільки вони спростовуються актом № 5 від 31 серпня 2017 року, відповідно до якого голова профспілки ОСОБА_7, заступники директора ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 засвідчили факт відмови позивача від підписання спірного наказу.

Також ці обставини підтверджені пояснювальними записками від 23 жовтня 2018 року, наданими кожною із вказаних осіб (а.с. 39-42).

Таким чином суд приходить до переконання, що про винесення спірного наказу і застосування дисциплінарного стягнення, котре позивач вважає порушенням свого права, вона дізналась 31 серпня 2017 року.

Відмова ОСОБА_1 отримувати наказ, яким таке стягнення було оголошено не нівелює того факту, що вона про нього знала. А саме з такою обставиною, тобто з моментом коли працівник дізнався, або мав дізнатись про порушення свого права, а не отриманням документу, яким вона застосовувалось, законодавець пов'язує початок строку на захист такого права.

Позов про захист свого порушеного права, шляхом визнання недійсним цього наказу, ОСОБА_1 подала до суду 10 вересня 2018 року, тобто з пропуском строку визначеного частиною 1 ст. 233 КЗпП.

Причини пропуску такого строку суд вважає неповажними, оскільки доказів зворотного сторонами не надано і у матеріалах справи вони відсутні.

Таким чином у задоволенні даного позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку, визначеного частиною 1 ст. 233 КЗпП.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди то і у їх задоволенні слід відмовити за наступних міркувань.

Відповідно до статті 237 1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь і зниження престижу, ділової репутації.

ОСОБА_1 зазначає, що дисциплінарне стягнення, оголошене спірним наказом, стало однією з підставою для її звільнення. Це в свою чергу потягло втрату основного доходу, поставило її в скрутне матеріальне становище, призвело до необхідності прикладати додаткові зусилля по організації свого життя та пошуку нової роботи.

Такі твердження останньої є безпідставними та не відповідають реальним обставинам справи.

Так, із записів з її трудової книжки вбачається, що вона була звільнена за прогул без поважних причин на підставі частини 4 ст. 40 КЗпП.

Факт прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є самостійною підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

При звільненні працівника на цій підставі наявність у нього непогашених стягнень до уваги не береться, а тому на рішення власника, чи уповноваженого органу впливати не може.

З огляду на це не існує причинно-наслідкового зв'язку між оголошенням позивачу стягнення з однієї сторони та з іншої її звільненням, а отже і моральними стражданнями, котрі були ним заподіяні, якщо такі і нами місце.

Понесені позивачем судові витрати слід залишити за нею відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_5 спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5 міської ради (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Юності, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14039842) про скасування наказу про винесення догани та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2019 року.

Реквізити сторін:

-ОСОБА_1 - місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

-ОСОБА_5 спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5 міської ради - місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Юності, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14039842.

Головуючий суддяОСОБА_13