Постанова

від 07.02.2019 по справі 350/675/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/675/17

Провадження № 22-ц/4808/231/19

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

доповідача Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Турів О.М.

з участю представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Петранківської сільської ради, головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень та визнання права власності на земельну ділянку за давністю володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 15 листопада 2018 року, ухвалене суддею Максимівим І.В. в смт. Рожнятів, повний текст якого складений 23 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6, Петранківської сільської ради, головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень щодо земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона користується земельною ділянкою площею 0,18 га, у с. Петранка Рожнятівського району в урочищі Вище контори . Вказана земельна ділянка перебувала у користуванні її сім'ї більше 21 року. У 1995 році після розпаду колгоспу, який діяв у с. Петранка, між його членами було проведено поділ земельних ділянок, які належали колгоспу, їй було виділено зазначену земельну ділянку, якою вона користується до цього часу та сплачує за неї земельний податок. При цьому вона була чесною та добропорядною землекористувачкою, постійно обробляла та засаджувала вказану земельну ділянку, не допускала поширення бур'янів та засмічуючих рослин, не порушувала правила охорони земель, сплачувала земельний податок. Землекористування здійснювалось відкрито, всім мешканцям села було відомо, що вона обробляє цю землю. Про те, що вона відкрито користувалась вказаною земельною ділянкою також було відомо і Петранківській сільській раді. Проте, нещодавно на територію зазначеної земельної ділянки почали приходити сторонні люди, а пізніше їй стало відомо, що рішенням сесії Петранківської сільської ради від 17.03.1995 року ОСОБА_6 було надано земельну ділянку у с. Петранка Рожнятівського району в урочищі Вище контори , а 29.03.2016 року останній надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка фактично перебуває у землекористуванні ОСОБА_2 У грудні 2016 року вона звернулася до Петранківської сільської ради з заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,18 га в урочищі "Вище контори" у с. Петранка у зв'язку з давністю користування, проте рішенням Петранківської сільської ради від 23.12.2016 року їй відмовлено у наданні такої земельної ділянки, оскільки земельною ділянкою користується ОСОБА_6

06.11.2017 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила визнати незаконними та скасувати рішення Петранківської сільської ради від 17.03.1995 року про надання у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,12 га ОСОБА_6 в урочищі "Вище контори", рішення четвертої сесії сьомого демократичного скликання Петранківської сільської ради від 29.03.2016 року про надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га в урочищі "Вище контори"; рішення сьомої сесії сьомого демократичного скликання Петранківської сільської ради від 23.12.2016 року № 67-2/2016 "Про надання земельної ділянки"; рішення Петранківської сільської ради від 06.08.2017 року № 92-4/2017 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6, скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 36704066 від 19.08.2017 року вчинений державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович О.А., скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_6 площею 0,12 га в урочищі "Вище контори" в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у державному земельному кадастрі та скасувати присвоєний цій земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, посилаючись на те, що вона має переважне право на спірну земельну ділянку.

У серпні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6, Петранківської сільської ради, головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку. Вказували, що у землекористуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, площею 0,18 га - цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка перебувала у користуванні її сім'ї більше 21 року. У землекористуванні ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка, площею 0,12 га, в с. Петранка, Рожнятівського району, урочище Вище контори У 1995 році після розпаду колгоспу, який діяв у с. Петранка, між його членами було проведено поділ земельних ділянок, які належали колгоспу, їм було виділено зазначені земельні ділянки, якими вони користуються до цього часу та сплачують за неї земельний податок. При цьому вона були чесними та добропорядними землекористувачами, постійно обробляли та засаджували вказані земельні ділянки, не допускали поширення бур'янів та засмічуючих рослин, не порушували правила охорони земель, сплачували земельний податок. Землекористування здійснювалось відкрито, всім мешканцям села було відомо, що вони обробляють цю землю. Про те, що вони відкрито користувались вказаними земельними ділянками також було відомо і Петранківській сільській раді. Проте, нещодавно, на територію земельних ділянок почали приходити сторонні люди, а пізніше їм стало відомо, що рішенням сесії Петранківської сільської ради від 17.03.1995 року ОСОБА_6 було надано земельну ділянку у с. Петранка Рожнятівського району в урочищі Вище контори , а 29.03.2016 року останній надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка фактично перебуває у землекористуванні ОСОБА_2 У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Петранківської сільської ради з заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,18 га в урочищі "Вище контори" у с. Петранка у зв'язку з давністю користування, проте одноособовою відповіддю сільського голови їй відмовлено у наданні такої земельної ділянки, що стало підставою звернення до суду. Підставою для відмови у задоволенні позову стало передчасне звернення до суду. Позивачі повторно зверталися з заявою до Петранківської сільської ради, проте рішенням сесії Петранківської сільської ради від 06.08.2017 року у задоволенні заяви було відмовлено через відсутність обмірів та затвердження технічної документації із землеустрою. Просили визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку приблизною площею 0,18 га в урочищі Вище контори у с. Петранка, Рожнятівського району у зв'язку з давністю користування, визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку приблизною площею 0,12 га в урочищі Вище контори у с. Петранка, Рожнятівського району у зв'язку з давністю користування.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 06 листопада 2017 року цивільні справи за вказаними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 15 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Петранківської сільської ради, головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень та визнання права власності на земельну ділянку за давністю володіння відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, давність користування спірною земельною ділянкою розпочинається з 1995 року та складає 21 рік. Пізніше апелянтам стало відомо, що ОСОБА_6 надано у користування земельну ділянку, площею 0,12 га. Про існування зазначеного рішення позивачам відомо не було. Відповідно до Земельного кодексу, чинного на той час, ОСОБА_6 не приступила до будівництва будинку на відведеній земельній ділянці, а тому вважається такою, що втратила право користування земельною ділянкою. Вказує на те, що згідно даних, наданих сільською радою за ОСОБА_2 рахується 1,6732 га, якими вона користується, і до яких входить і спірна земельна ділянка. Позивачка сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, тому не можливо було передати її у власність ОСОБА_6 Факт користування спірною земельною ділянкою не заперечується і сторонами по справі, ОСОБА_6 зазначала, що їй було відомо, що її земельною ділянкою користуються інші люди. На думку апелянта, суду першої інстанції було відомо, що ОСОБА_6, хоч і отримала рішення про передачу землі, до використання земельної ділянки не приступила, з 1995 року землю не використовувала. Земельна ділянка ОСОБА_6 в натурі не виділена, межі земельної ділянки не визначались. Вказує на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів, про призначення судової експертизи.

18.01.2019 року ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що згідно рішення четвертої сесії другого демократичного скликання народних депутатів Петранківської сільської ради від 17.03.1995 року їй надано у безстрокове користування земельну ділянку, площею 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку в урочищі Вище контори . На підставі зазначеного рішення нею виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Відповідно до зазначених документів площа її земельної ділянки становить 0,12 га. Про існування рішення сесії від 1995 року позивачам було відомо, оскільки вони постійно вчиняли перешкоди в користуванні земельною ділянкою. З 2005 року ОСОБА_2 постійно перебуває за кордоном, тому фактично земельною ділянкою не користується. Вказує на те, що 29.03.2016 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд на вказану земельну ділянку. Зазначає, що заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

21.01.2019 року державний реєстратор Рожнятівської селищної ради Казимирович О.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, яке діяло на момент його набуття, якщо такі права набуті згідно з рішенням органу влади чи місцевого самоврядування, проводиться за умовами встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Відомості про дану земельну ділянку в рішенні Петранківської сільської ради та витязі з Державного земельного кадастру не містили розбіжностей, крім того у витязі з ДЗК вказано, що форма власності відсутня, тобто державна реєстрація не проводилась. Державному реєстратору 17.08.2017 року подано документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права власності, тому державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку проводилася з дотриманням чинного законодавства.

22.01.2019 року представником Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Безхліб як С.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року, відповідно до якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У судовому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, вважають, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели своїх прав на спірну земельну ділянку у зв'язку з набувальною давністю та порушення їх прав чи інтересів внаслідок прийняття Петранківською сільською радою рішень щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_6 Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на те, що ними постійно сплачувався земельний податок за користування частиною земельної ділянки в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району, яка була виділена ОСОБА_6, як на підставу безперервного користування цією земельною діялянкою не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Також ОСОБА_8 не надано доказів щодо користування нею частиною спірної земельної ділянки площею 0,12 га, яка виділена ОСОБА_6 в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням четвертої сесії другого демократичного скликання Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року ОСОБА_6 надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,12 га із земель сільської забудови та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку (т.1 а.с.8).

Згідно рішення Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року, ОСОБА_6 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, згідно якого затверджено акт виносу в натурі земельної ділянки, затверджено схему виносу в натурі земельної ділянки, надано дозвіл № 289 на право виконання будівельних робіт (т.1 а.с.11-15, т.2 а.с.20-23).

Згідно рішення четвертої сесії сьомого демократичного скликання Петранківської сільської ради № 34-6/2016 від 29 березня 2016 року, сільська рада надала ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га в урочищі Вище контори в с. Петранка для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (т.1 а.с.192).

З рішення десятої сесії сьомого демократичного скликання Петранківської сільської ради № 92-4/2017 від 06.08.2017 року вбачається, що сільська рада затвердила ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га в урочищі "Вище контори" у с. Петранка для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, та цим же рішенням передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_6 (т.1 а.с.193).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 95078319 від 19.08.2017 року вбачається, що 17.08.2017 року державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович О.А. за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.197).

Тобто встановлено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області в урочищі Вище контори .

Правомірність надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,12 га в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області в урочищі Вище контори встановлено і рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27.03.2017 року у цивільній справі № 350/36/17 за позовом ОСОБА_2 до Петранківської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017 року (т.1 а.с. 92-93, 99-103).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі понад двадцять років добросовісно, відкрито і безперервно користуються спірною земельною ділянкою, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, тому рішенням Петранківської сільської ради № 67-2/2016 від 23.12.2016 року ОСОБА_2 незаконно відмовлено у передачі у власність спірну земельну ділянку слід відхилити з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі статей 344, 392 ЦК України та статті 119 ЗК України просили визнати за ними право власності на земельну ділянку відповідно площею 0,18 га та 0.12 га.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 зверталась до відповідача про передачу у власність земельної ділянки на підставі статті 119 ЗК України.

Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частин першої, шостої статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Оскільки орган місцевого самоврядування не надав дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,18 га в урочищі Вище контори у с. Петранка, Рожнятівського району у зв'язку з давністю користування та ОСОБА_5 у власності на земельну ділянку приблизною площею 0,12 га в урочищі Вище контори у с. Петранка, Рожнятівського району у зв'язку з давністю користування, законний власник не визнає факту добросовісності користування спірною земельною ділянкою, що є необхідною умовою для визнання права власності за набувальною давністю, то суд першої інстанції, з дотримання вимог ст.ст.344, 392 ЦК України та ст.ст. 116, 118, 119 ЗК України, прийшов правильного висновку відмовивши ОСОБА_2. та ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 08 лютого 2019 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський