Постанова

від 30.06.2021 по справі 350/675/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 350/675/17

провадження № 61-5188св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Петранківська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державний реєстратор Рожнятівської селищної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Максиміва І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В.Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень та визнання права власності на земельну ділянку за давністю володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що у 1995 році після розпаду колгоспу, який діяв у с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, між його членами було проведено поділ земельних ділянок, які належали колгоспу, їй було виділено земельну ділянку, площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства.

Більше 21 року вона добросовісно користується цією земельною ділянкою та сплачує за неї земельний податок.

Проте, нещодавно на територію зазначеної земельної ділянки почали приходити сторонні люди, а пізніше їй стало відомо, що рішенням народних депутатів Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року ОСОБА_3 надано у безстрокове користування земельну ділянку в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва індивідуального житлового будинку.

Рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 29 березня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовле6ння проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

У грудні 2016 року вона звернулася до Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування. Рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 року їй відмовлено у наданні земельної ділянки, оскільки земельною ділянкою користується ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає, що вона має переважне право на спірну земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконними та скасувати рішення Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 17 березня 1995 року, від 29 березня 2016 року, від 23 грудня 2016 року № 67-2/2016, від 06 серпня 2017 року № 92-4/2017;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 19 серпня 2017 року, вчинений державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович О. А., індексний номер 36704066;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,12 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 у державному земельному кадастрі;

- скасувати присвоєний цій земельній ділянці, кадастровий номер 2624884401010030045.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку за давністю володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що у 1995 році після розпаду колгоспу, який діяв у с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, між його членами було проведено поділ земельних ділянок, які належали колгоспу. ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку, площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку, площею 0,12 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Вони добросовісно користувалися наданими їм земельними ділянками та сплачували за них земельний податок.

Однак їм стало відомо, що рішенням народних депутатів Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року ОСОБА_3 надано у безстрокове користування земельну ділянку в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва індивідуального житлового будинку.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування, проте одноособовою відповіддю сільського голови Петранківської сільської ради їй відмовлено у наданні такої земельної ділянки.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зверталися із заявами до Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, однак рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 06 серпня 2017 року їм задоволенні заяв відмовлено через відсутність обмірів та затвердження технічної документації із землеустрою.

Ураховуючи викладене, на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, приблизною площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, приблизною площею 0,12 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку за давністю володіння об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Рожнятівської селищної ради про скасування рішень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили з того, що позивачі не довели своїх прав на спірну земельну ділянку у зв`язку з набувальною давністю та порушення їх прав чи інтересів внаслідок прийняття Петранківською сільською радою рішень щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_3 . Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що ними постійно сплачувався земельний податок за користування частиною земельної ділянки в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, яка була виділена ОСОБА_3 , як на підставу безперервного користування цією земельною ділянкою, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Також ОСОБА_5 не надано суду доказів щодо користування нею частиною спірної земельної ділянки, площею 0,12 га, яка виділена ОСОБА_3 в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги статті 344 ЦК України та статті 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 довела своє користування спірною земельною ділянкою протягом 24 років.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_3 протягом 21 року не приступила до будівництва будинку на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року і витребувано із Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 350/675/17.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Рішенням народних депутатів Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року ОСОБА_3 надано у безстрокове користування земельну ділянку, площею 0,12 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, із земель сільської забудови та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку.

Згідно з рішенням Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, відповідно до якого затверджено акт виносу в натурі земельної ділянки, затверджено схему виносу в натурі земельної ділянки, надано дозвіл № 289 на право виконання будівельних робіт.

Рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 29 березня 2016 року № 34-6/2016 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовле6ння проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1200 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 06 серпня 2017 року № 92-4/2017 затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер 2624884401:01:003:0045, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га, кадастровий номер 2624884401:01:003:0045, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 серпня 2017 року № 95078319 вбачається, що 17 серпня 2017 року державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович О. А. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,12 га, кадастровий номер 2624884401:01:003:0045.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, в справі № 350/36/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 виділено спірну земельну ділянку рішенням народних депутатів Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року у безстрокове користування для будівництва житлового будинку, а 29 березня 2016 року рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області Лаврів Г. Г. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки для її відведення. ОСОБА_1 визнано, що будь-які документи, які підтверджують право власності чи право користування спірною земельною ділянкою у неї відсутні, а з відповідною заявою до сільської ради про виділення їй спірної земельної ділянки до 2016 року вона не зверталася.

Крім того, спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 не користується з 2005 року, оскільки з цього часу постійно перебуває за кордоном.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертою та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Так, частиною першою статті 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх зазначених умов у сукупності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).

Зазначені висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За змістом положення статті 122 ЗК України вирішення питання щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради згідно зі статтею 12 ЗК України передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Можна підсумувати, що умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18)).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вказаний спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Петранківська сільська рада не надавала дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,18 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування, а також щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, приблизною площею 0,12 га, в урочищі Вище контори в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв`язку з давністю користування. Отже, законний власник цих земельних ділянок не визнає факт добросовісності користування ними позивачами.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, в справі № 350/36/17, встановлено, що ОСОБА_3 спірна земельна ділянка виділена рішенням народних депутатів Петранківської сільської ради від 17 березня 1995 року у безстрокове користування для будівництва житлового будинку, а 29 березня 2016 року рішенням Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки для її відведення. ОСОБА_1 визнано, що будь-які документи, які підтверджують право власності чи право користування спірною земельною ділянкою у неї відсутні, а з відповідною заявою до сільської ради про виділення їй спірної земельної ділянки до 2016 року вона не зверталася.

Крім того, спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 не користується з 2005 року, оскільки з цього часу постійно перебуває за кордоном, а, отже, ОСОБА_1 не підтверджено виникнення у неї права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, які є необхідним для набуття права власності за набувальною давністю.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець