Постанова

від 07.02.2019 по справі 632/1430/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Харків

Справа № 632/1430/17

Провадження № 22-ц/818/ 639 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідач : Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Овена ,

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання договору оренди землі недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року, ухваленого суддею Росоха А.В., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до СТОВ Овена , в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 138 від 14 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Овена , який зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040968000099 від 10 листопада 2009 року.

Позовна заява мотивована тим , що він є власником земельної ділянки площею 6,81 га, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, який йому належить на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 25 грудня 2002 року на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 355.

У 2017 році позивачу стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки укладеного між ним та СТОВ ОВЕНА 14.09.2008 року № 138, який він не підписував.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим , що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

Посилається на обставини, які були викладені в позовній заяві.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не підписував спірний договір оренди землі та у позивача не було волевиявлення на укладення договору. Проте, дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності, адже в матеріалах справи відсутні докази про обізнаність позивача щодо наявності укладеного ним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2008 року.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області до апеляційного суду надано відзив, в якому зазаначає, що вільне волевиявлення особи є обов'язковою умовою дійсності правочину. Наявність підпису в договорі підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення, якщо не встановлено, що особа вчинила підпис поза її волею

Договір оренди земельної ділянки є неукладеним, якщо в ньому відсутній підпис однієї із сторін правочину, і визнання його недійсним не вимагається, так як відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 ППВСУ Ме 09 від Об.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області просив врахувати , що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 626 ЦК України та частини першої статті 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Водночас, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно зі статями 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3.

Між позивачем та ТОВ Овена 14 серпня 2008 року укладено договір оренди землі № 138, щодо цієї земельної ділянки строком на 20 років (а.с.6-8).

Вказаний договір було зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 листопада 2009 року за № 040968000099.

Відповідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3149/12483 від 30.05.2018 року: підпис від імені ОСОБА_1 у примірнику №1 договору оренди земельної ділянки 138 від 14.08.2008, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Овена , на зворотній стороні другого аркуша документа, в графі Орендодавець , під бланковим рядком /ОСОБА_1./ , - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_1.

Підпис від імені ОСОБА_1 у примірнику №2 та примірнику №3 того ж договору оренди земельної ділянки 138 від 14.08.2008, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Овена , виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою. ( а.с 118-136).

Як вбачається, у примірнику №1 договору оренди земельної ділянки 138 від 14.08.2008, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Овена , який представлено представником відповідача, на зворотній стороні другого аркуша документа, в бланковому рядку міститься затирання, а під ним міститься підпис ОСОБА_1, який згідно висновку експертизи виконаний власноруч позивачем по справі.

Як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції, що в договорі раніше містився підпис іншої особи і затирання не було, оскільки за їх наявності договір не було б зареєстровано, пізніше, при отриманні орендної плати цей екземпляр договору було надано для підпису позивачу і він його не читаючи підписав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1,3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в тому що відповідно до ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги одночасно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства, тому екземпляр договору з оригінальним підписом позивача при наявності закреслень не міг бути зареєстрований.

Отже, судовим розглядом встановлено, що зміст договору не відповідав вимогам закону.

При цьому, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, тому, що обгрунтовано дійшов висновку про застосування позовної давності.

Доводи позивача, що він дізнався про наявність договору оренди 2008 року лише в 2017 році, судова колегія також не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Матеріали справи містять відомості, що позивач щорічно до 2017 року особисто отримував орендну плату, розписувався у відомостях щодо її отримання, що визнається позивачем, надавав відповідачу довіреність від 01 листопада 2007 року, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 збирати документи, необхідні для оформлення договору оренди земельної ділянки з СТОВ Овена та зареєструвати посвідчений договір оренди.

Доводи ОСОБА_1, що він вважав, що отримує орендну плату за договором оренди землі від 21.04.2003 року, судова колегія не приймає, оскільки як вбачається зі змісту цього договору він був укладений строком на 5 років.

Пояснення позивача, що він не знає відкіля у нього примірник договору оренди від 14.08.2008 року і навіщо він отримував орендну плату, судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовують його твердження , що про існування цього договору він дізнався лише в 2017 році.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Суд першої інстанції правильно послався на рішення Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ) і дійшов висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, позивач звернувся до суду 31.10.2017 року, а трирічний строк позовної давності закінчився 22.04.2011 року.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог за спливом позовної давності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника позивача, були предметом розгляду суду першої інстанції та зазначеним доводам дана відповідна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 08 лютого 2019 року