Рішення

від 05.02.2019 по справі 918/752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/752/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 22.11.2018 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра"

до відповідача Фермерського господарства "Весна"

про стягнення збитків в сумі 153 591,35 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники:

Від позивача не з`явився

Від відповідача Власик В.Я.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Фермерського господарства "Весна" про відшкодування збитків завданих самовільним обробітком земельних ділянок в загальній сумі 153 591,35 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно, без наявності будь-яких правочинів, зайняв земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача, та здійснив посів соняшнику, чим спричинив позивачу збитки в розмірі: 59 328 грн 02 коп. - розмір нарахованої орендної плати відповідно до договорів оренди земельних ділянок, 8 726 грн. 44 коп. - розмір сплаченого єдиного податку 4 групи та 85 536 грн. 89 коп. - шкоди завданої самовільним заняттям земельних ділянок. Позивач вказує, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ГУ Держгеокадастру у Рівненській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки №675-ДК/365/АО/10/01/-18 від 31.07.2018 року та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №675-ДК/858/АП/09/01/-18 від 31.07.2018 року, у яких зазначено, що на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні позивача на підставі прав оренди, відповідач здійснив самовільне зайняття земельних ділянок шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур - соняшнику. Позивач стверджує, що він як орендар земельних ділянок, позбавлений можливості використовувати їх за призначенням та відповідно, отримувати дохід від своєї сількогосподарської діяльності. Доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, вважає упущеною вигодою позивача. Тому, покликаючись на Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 року № 963, позивач просить стягнути з відповідача нараховані державним інспектором 85 536 грн. 89 коп. - шкоди завданої самовільним заняттям земельних ділянок. Також відповідно до змісту договорів оренди земельних ділянок позивач, як орендар, зобов'язаний сплатити орендодавцям 59 328, 02 грн. Крім того, позивач пояснює, що сплатив 8 726,44 грн - єдиного податку 4 групи за Земельні ділянки, хоч вони фактично не використовувалися ним у господарській діяльності.

Відтак, усі наведені кошти позивач просить стягнути з відповідача у якості понесених збитків всього на загальну суму 153 591,35 грн.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 18 грудня 2018 року.

Відповідач 18.12.2018 р. подав письмовий відзив на позов, у якому вимоги позивача не визнає. Так вказує, що 22.05.2018 р. був підписаний між ФГ "Весна" та ТОВ "Міатерра" договір, згідно якого дані юридичні особи обмінялися правами користування земельними ділянками в зв'язку з тим, що орендовані ними земельні ділянки мають незручне (шахове) розміщення, що ускладнює або робить взагалі неможливими їх використання орендарями за цільовим призначенням. Так, ТОВ "Міатерра" здійснює право користування земельними ділянками, які перебувають в оренді ФГ "Весна", натомість останній здійснює право користування земельними ділянками, які перебувають в оренді ТОВ "Міатерра" згідно додатку № 1 до згаданого договору.

Також відповідач пояснює, що оскільки вищеперераховані земельні ділянки перебувають з травня 2018 року в законному користуванні ФГ Весна згідно договору від 22.05.2018 p., відтак , відповідач законно засіяв соняшником дані землі, що має наслідком законне набуття даним господарством права власності на врожай.

Натомість, позивач на підставі договору від 22.05.2018 р. з травня 2018 року використовує земельні ділянки, які орендує у фізичних осіб ФГ "Весна" та які зазначені в додатку № 2 , шляхом вирощування на них с/г культур.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №675-ДК/858АП/09/01/-18 від 31.07.2018 року та Акт обстеження земельних ділянок №675-ДК/365/АО/10/01/-18, на якій йде покликання в позовній заяві, складались на вимогу слідчого в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12018180140000158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Після того, як ФГ "Весна" слідчому був наданий договір від 22.05.2018 р„ підписаний керівником ФГ "Весна" та керівником ТОВ "Міатерра" щодо обміну правами користування земельними ділянками в зв'язку з тим, що орендовані ними земельні ділянки мають незручне (шахове) розміщення, що ускладнює або робить взагалі неможливими їх використання орендарями за цільовим призначенням, дане кримінальне провадження було закрито 28.09.2018 р. у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.І ст.197-1 КК України.

Відповідач наголошує, що на даний час договір від 22.05.2018 р. обміну правами користування земельними ділянками, укладений між сторонами є чинним, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог ТОВ "Міатерра". За наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ухвали від 18 грудня 2018 року вирішено розгляд справи №918/752/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке відкладено на 10 січня 2019 р.

10 січня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05 лютого 2019 року.

У судове засіданні 05.02.2019 р. представник позивача не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляд справи, а ухвалами суду явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи належить здійснити за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду спору по суті представник відповідача надав пояснення, які співпадають із позицією, що викладена у відзиві. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра" відповідно до укладених договорів оренди (із фізичними особами) (арк.с. 12-95) є орендарем наступних земельних ділянок :

кадастровий номер 5623083400:02:004:0038 загальною площею 2.44 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0051 загальною площею 2.44 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0208 загальною площею 2.4439 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0188 загальною площею 7.2029 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0191 загальною площею 2.4439 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:006:0154 загальною площею 1.5419 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0192 загальною площею 2.4439 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:006:0155 загальною площею 2.0016 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:006:0153 загальною площею 1.5535 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:005:0099 загальною площею 2.0474 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0190 загальною площею 1.0488 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:002:0105 загальною площею 0.7699 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:001:0061 загальною площею 1.2230 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:001:0062 загальною площею 1.2701 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:005:0153 загальною площею 1.9811 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:005:0152 загальною площею 2.0138 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:002:0218 загальною площею 1.9597 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0195 загальною площею 1.1868 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0210 загальною площею 1.5035 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:003:0087 загальною площею 1.8237 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0162 загальною площею 1.8101 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0163 загальною площею 1.8101 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0037 загальною площею 2.13269 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:003:0078 загальною площею 2.3645 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0150 загальною площею 0.8154 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:003:0029 загальною площею 1.9806 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:003:0018 загальною площею 2.2638 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:001:0059 загальною площею 1.2628 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:004:0015 загальною площею 1.8673 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:002:0100 загальною площею 0.7536 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:002:0108 загальною площею 1.81055 га.;

кадастровий номер 5623083400:02:006:0127 загальною площею 0.8222 га.,

усього загальною площею 61,0222 га, які розташовані на території Коловертівської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра", ним виявлено, що з травня 2018 року Фермерське господарство "Весна" зайняв земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача, та здійснив посів соняшнику, чим спричинив позивачу збитки.

У подальшому державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ГУ Держгеокадастру у Рівненській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено Акт обстеження земельної ділянки №675-ДК/365/АО/10/01/-18 від 31.07.2018 року (арк.с. 96-97). Також складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №675-ДК/858/АП/09/01/-18 від 31.07.2018 року (арк.с. 98-99). У даних Актах вказано, що на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні позивача на підставі прав оренди, відповідач здійснив самовільне зайняття земельних ділянок шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур - соняшнику, що є порушенням ст.95 Земельного кодексу України.

У зв'язку з цією обставиною, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області здійснено нарахування 85 536 грн. 89 коп. - шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок (арк.с. 100). Розрахунок проведено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 року № 963.

Позивач вважає нарахований розмір шкоди своїми збитками та просить стягнути їх із ФГ "Весна" на користь ТОВ "Міатерра".

Крім того, за умовами укладених із власниками земельних ділянок Договорів оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра" як орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцям орендні платежі.

Так, позивач зазначає, що він зобов'язаний сплатити орендодавцям орендну плату, загальна сума якої складає за його підрахунками - 59 328, 02 грн. Крім того, позивач пояснює, що сплатив 8 726,44 грн. - єдиного податку 4 групи за Земельні ділянки.

Тому, на переконання позивача, кошти у розмірі 59 328, 02 грн. та 8 726,44 грн. також вважає своїми збитками, оскільки ТОВ "Міатерра" фактично не використовував у господарській діяльності дані земельні ділянки. Відтак, просить стягнути із ФГ "Весна" також і наведені суми коштів у якості понесених поивачем збитків.

Отже, всього ТОВ "Міатерра" просить стягнути із ФГ "Весна" 153 591,35 грн. збитків (85 536,89 грн. + 59 328, 02 грн. + 8 726,44 грн.= 153 591,35 грн.).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Самовільне зайняття земельної ділянки, згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-IV - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з приписами п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи із загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди позивач повинен довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв'язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

При цьому, вимоги позивача ґрунтуються на протиправній поведінці відповідача, яка полягає у самовільному користуванні земельними ділянками без достатніх на це правових підстав.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевіркою вимог дотримання земельного законодавства, проведеною Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, зафіксовано актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актом обстеження земельної ділянки від 31.07.2018 р.

Однак, розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 р. (далі - Методика).

У пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деяк питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" - підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді чи іншій особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності , оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Позивачем, всупереч вимогам чинного законодавства не подано суду протоколу про адміністративне правопорушення та припису про усунення порушень земельного законодавства відповідачем. Докази наявності таких документів суду не подані.

Також слід наголосити, що у матеріалах справи наявна копія Договору від 22.05.2018 р. обміну правами користування земельними ділянками, що був підписаний між ФГ "Весна" та ТОВ "Міатерра", із додатками до нього (арк.с. 130-134). За цим договором дані юридичні особи обмінялися правами користування земельними ділянками в зв'язку з тим, що орендовані ними земельні ділянки мають незручне (шахове) розміщення, що ускладнює або робить взагалі неможливими їх використання орендарями за цільовим призначенням. Даний Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений відбитками їх печаток. Так, ТОВ "Міатерра" здійснює право користування земельними ділянками, які перебувають в оренді ФГ "Весна", натомість останній здійснює право користування земельними ділянками, які перебувають в оренді ТОВ "Міатерра" згідно додатку № 1 до згаданого договору.

Тобто, наявність вказаного вище Договору, який підписаний зі сторони позивача, спростовує твердження останнього про те, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, які позивач орендує. Більше того, розміри та кадастрові номери ділянок, що передані по такому Договору (згідно додатків до нього), співпадають із відомостями про земельні ділянки, на які вказує позивач, стверджуючи, що вони зайняті відповідачем самовільно.

Вбачається, що уклавши Договір обміну правами користування земельними ділянками, позивач добровільно надав у користування землю відповідачу.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка ввідповідача, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме порушення чи протиправної дії зі сторони відповідача, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого позивача або третіх осіб; вина відповідача.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, звернення з вимогою про відшкодування збитків, покладає на позивача обов'язок довести, що ці збитки (майнова шкода) не є абстрактними, а дійсно були завдані позивачу у певній грошовій сумі, яка також має бути документально підтвердженою.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування майнової шкоди (збитків) позивач повинен довести також, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною виникнення додаткових оплатних зобов'язань позивача, та понесення певних витрат з метою виправити ситуацію, яка склалася у зв'язку з протиправною поведінкою винної сторони.

Проте, у даній справі позивачем не доведено перед судом всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Так, не обгрунтовано які саме дії відповідача призвели до понесення збитків позивачем, та у чому полягають власне збитки, чому у заявленому розмірі, та причинний зв'язок між діями винної сторони та майновою шкодою.

Не надано суду жодного належного та допустимого доказу виникнення у позивача додаткових оплатних зобов'язань у зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, не підтверджено документально понесення позивачем додаткових витрат з метою виправити ситуацію, яка склалася по причині протиправної поведінки відповідача тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення з відповідача 153 591,35 грн. завданих збитків не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість відшкодування майнової шкоди (збитків).

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, доводи позивача, що висвітлені у позові не знайшли своє підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи. Натомість відповідач свою позицію щодо безпідставності даного позову підтвердив документально. А відтак, суд прийшов до висновку що даний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" лютого 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.