Рішення

від 08.02.2019 по справі 921/495/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/495/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Ранецька Л.А.

розглянув справу

за позовом Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", вул. Шевченка, 71, с. Куряни, Бережанський район, Тернопільська область (адреса для листування: вул. І. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільська область, 47501)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Монотех", вул. Воскресенська, 21/511, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 126 074 грн

За участі представників:

Позивача: Шаламая А.Р. - уповноваженого, довіреність № 013 від 08.02.2019

Відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Монотех", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 126 074 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду на виконання лісозаготівельних робіт № 5 від 06.02.2017, зокрема в частині своєчасної та повної оплати вартості відпущеної лісопродукцї, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору підряду на виконання лісозаготівельних робіт №5 від 06.02.2017, Додатку №1 від 06.02.2017, Додаткової угоди від 27.12.2017, заяви директора ТОВ "Фірма "Монотех", актів прийому-здачі робіт, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.08.2018, звітів про дебетові і кредитові операції з 01.03.2017 по 31.03.2017, прибуткового касового ордеру, реєстрів товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних за період з лютого 2017 р. по березень 2018 р., досудової вимоги, а також інших документів.

Враховуючи, що спір у даній справі виник з діяльності філії відповідача - відокремленого підрозділу юридичної особи - Бережанська філія ТзОВ "Фірма "Монотех", місцезнаходженням якої є: вул. І. Франка, буд. 6в, с. Жовнівка, Бережанський район, Тернопільська область, дана справа, в силу приписів ч. 3 ст. 29 ГПК України, підлягає розгляду Господарським судом Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2018 позовну заяву Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

10.12.2018 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2018 вказану вище позовну заяву Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/495/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14:00 год. 14.01.2019 та запропоновано учасникам справи надати суду передбачені ст. 251 ГПК України заяви по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2019 розгляд справи було відкладено на 10:00 год. 13.02.2019. Однак, у зв'язку із перебуванням судді Гирили І. М. у період з 09.02.2019 по 15.02.2019 (включно) у відрядженні, та відповідно неможливістю розгляду даної справи в судовому засіданні 13.02.2019 о 10:00 год., ухвалою від 25.01.2019 розгляд справи призначено на 08.02.2019 о 09:30 год., запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду документи, зазначені в ухвалі від 14.01.2019.

Повноважний представник позивача в судове засідання 08.02.2019 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Окрім того, згідно супровідного листа б/н від 08.02.2019 долучив до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 08.02.2019 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, запропонованих судом в ухвалі від 14.01.2019 документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 10 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України інформації, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Монотех" є: вул. Воскресенська, 21/511, м. Дніпро (сформований судом витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ за №1004963229 від 06.02.2019 - в матеріалах справи). Дана адреса відповідача вказана і позивачем у позовній заяві.

Суд вважає за доцільне зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були надіслані судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України та, відповідно, вказану позивачем у позові.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Станом на день проведення даного судового засідання поштові повідомлення, згідно яких на адресу відповідача надсилались усі процесуальні документи, на адресу суду органом поштового зв'язку не повернуто.

06.02.2019 та 08.02.2019, враховуючи неповернення на адресу господарського суду (з врахуванням часу поштового обігу) повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення, судом було здійснено відстеження поштової кореспонденції на сайті Укрпошти "Пошук поштових відправлень" (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) та встановлено, що відомості про вручення відповідачу поштової кореспонденції - ухвал суду від 17.12.2018, від 14.01.2019 та від 25.01.2019 відсутні. Зокрема, згідно наявної на вказаному сайті інформації поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №4602507989459 (ухвала суду від 12.12.2019), поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №4602508040380 (ухвала суду від 14.01.2019) та поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №4602508056480 (ухвала суду від 25.01.2019), направлені судом на адресу відповідача: вул. Воскресенька 21/511, м. Дніпро, не вручені адресату під час доставки 04.01.2019, 29.01.2019 та 31.01.2019, із зазначенням: "інші причини".

Разом із тим, ухвали суду від 14.01.2019 та від 25.01.2019 надсилались судом і на адресу вказаного у ЄДРЮОФОП та ГФ відокремленого підрозділу юридичної особи - Бережанська філія ТзОВ "Фірма "Монотех", вул. І. Франка, буд. 6в, с. Жовнівка, Бережанський район, Тернопільська область.

Також, 06.02.2018 за вказаним у ЄДРЮОФОП та повідомленим позивачем номером засобу телефонного зв'язку з юридичною особою, ТзОВ "Фірма"Монотех" передано телефонограму (в матеріалах справи).

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства були внесені судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення ( ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, встановлений приписами ст. 248 ГПК України строк розгляду справи по суті спливає, а приписами чинного процесуального законодавства можливість його продовження не передбачена, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

06.02.2017 між ДП "Бережанирайагроліс", як Замовником, з однієї сторони, та Бережанською філією ТОВ "Фірма "Монотех", як Підрядником, з другої сторони, був підписаний та скріплений печатками Договір підряду на виконання лісозаготівельних робіт №5 (надалі - Договір ), за умовами якого Підрядник зобов'язується провести лісосічні роботи та оплатити за лісопродукцію, Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та відпустити лісопродукцію (п.1.1 р. 1 Договору).

Згідно з п. п. 1.2 -1.3 р. 1 Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе проведення лісосічних робіт, а саме: валку, обробку гілля, розкряжування, завантаження, очистку лісосік в ДП "Бережанирайагроліс". Місце проведення рубок та специфікація сортиментів погоджується сторонами та вказується в додатках до даного Договору. Робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника акту прийому-здачі робіт.

Відповідно до пп. 2.1.1-2.1.2 п. 2.1 р. 2, пп. 2.2.1- 2.2.4 п. 2.2 р. 2 Договору Замовник зобов'язаний: виділити Підряднику лісосіку та видати карту технологічного процесу розробки лісосіки; ознайомити Підрядника на місці з ділянкою, правилами поведінки та пожежної безпеки в лісі, умовами та способами проведення рубок даної лісосіки, що визначені в технологічній карті та лісорубному квитку. Підрядник зобов'язаний створити належні умови для виконання робіт; забезпечити керівництво працівниками, які виконують роботи по Договору. Відповідальною особою є Підрядник; проводити роботу у відповідності з картою технологічного процесу розробки лісосіки згідно норм, правил та інших нормативних актів з охорони праці; якісно і добросовісно виконати роботу, передбачену цим Договором. Дотримуватись способів і прийомів проведення лісозаготівельних робіт, погоджених із Замовником.

Термін виконання робіт встановлюється за погодженням сторін при веденні в додатку до даного Договору (пп. 2.1.3 п. 2.1 р. 2 Договору).

П. 3.1 р. 3 Договору передбачено, що сторони за цим Договором несуть взаємну відповідальність згідно чинного законодавства. У разі невиконання або неналежного виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність згідно ЦК України.

Згідно з п. 4.1 р. 4 Договору останній укладено на термін з 06 лютого 2017 р. по 31 грудня 2017 р.

У випадках необумовлених даним Договором сторони керуються чинним законодавством України (п. 5.1 р. 5 Договору).

Додатком №1 від 06.02.2017 до Договору сторони погодили: місце проведення рубки головного користування - кв. 44 вид. 3; сортимент (пиловник ясен, пиловник клен, пиловник черешня, пиловник бук, пиловник липи, техсировина ясен, техсировина бук, техсировина липи, дрова т/п, дрова м/п), сортність, розмір та ціну деревини, її кількість - 364 м 3 , а також загальну суму до оплати - 188 370 грн.

В грудні місяці 2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою б/н б/д, згідно якої повідомив, що у зв'язку із складними погодними умовами та поганим станом доріг в місцях виконання лісозаготівельних робіт у товариства відсутня можливість завершити транспортування та вивіз заготівельної деревини з місць рубки, а також забезпечити посадовим матеріалом для залісення ділянок у терміни передбачені Договором на виконання лісозаготівельних робіт №5 від 06.02.2017 та, відповідно, просив продовжити термін дії останнього до 01.04.2018.

Додатковою угодою від 27.12.2017 сторони дійшли згоди про продовження дії Договору №5 від 06.02.2017 та погодили, що Договір укладений на термін з 06 лютого 2017 року до 01 квітня 2018 року.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Правовий аналіз умов укладеного між сторонами правочину свідчить про те, що за своєю правовою природою останній є змішаним договором підряду та купівлі продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину відповідач приступив до проведення рубки лісопродукції в кварталі 44 виділ 3, як було узгоджено сторонами в Додатку №1 до Договору, та, відповідно, провів протягом лютого-грудня 2017 року лісосічні роботи на загальну суму 188 370 грн.

Факт виконання відповідачем та прийняття позивачем протягом лютого-грудня 2017 року лісосічних робіт в кварталі 44 виділ 3 на загальну суму 188 370 грн підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-здачі робіт, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Факт отримання відповідачем лісопродукції на загальну суму 188 370 грн підтверджено належним чином засвідченими копіями накладних: №15 від 09.02.2017 на суму 8 556 грн, №19 від 17.02.2017 на суму 19 872 грн, №24 від 03.03.2017 на суму 9 108 грн; №29 від 15.03.2017 на суму 13 800 грн, №39 від 28.03.2017 на суму 41 400 грн, №49 від 03.04.2017 на суму 6 192 грн, №63 від 26.05.2017 на суму 4 536 грн; №65 від 01.06.2017 на суму 23 460 грн; №66 від 06.06.2017 на суму 5 832 грн; №75 від 27.06.2017 на суму 26 220 грн; №92 від 17.07.2017 на суму 6 192 грн, №96 від 24.07.2017 на суму 4 902 грн та №32 від 29.03.2018 на суму 18 300 грн, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних свідчать про те, що вивезення вирубаної відповідачем лісопродукції на загальну суму 188 370 грн здійснювалося Бережанською філією ТОВ Фірма"Монотех" протягом лютого 2017 року - березня 2018 року. Зокрема:

- 09.02.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 3 312 грн;

- 10.02.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 5 244 грн;

- 21.02.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 10 212 грн;

- 23.02.0017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 660 грн;

- 03.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 108 грн;

- 15.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 13 800 грн;

- 28.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 936 грн;

- 29.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 936 грн;

- 30.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 936 грн;

- 31.03.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 11 592 грн;

- 03.04.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 6 192 грн;

- 26.05.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 4 536 грн;

- 01.06.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 13 248 грн;

- 02.06.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 10 212 грн;

- 06.06.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 5 832 грн;

- 27.06.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 16 560 грн;

- 29.06.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 9 660 грн;

- 17.07.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 6 192 грн;

- 24.07.2017 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 4 902 грн;

- 29.03.2018 відповідачем вивезено лісопродукцію на загальну суму 18 300 грн.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного Договору відповідач зобов'язався провести лісосічні роботи та оплатити за лісопродукцію (п. 1.1 р. 1 Договору).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання щодо оплати вартості лісопродукції виконав лише частково - на суму 62 296 грн (належним чином засвідчені копії банківських виписок за 17.02.2017 на суму 8 556 грн, 06.03.2017 на суму 9 108 грн, 28.03.2017 на суму 8 200 грн, 08.06.2017 на суму 16 560 грн та прибуткового касового ордера за №24 від 17.02.2017 на суму 19 872 грн - в матеріалах справи). Відтак, сума неоплаченої лісопродукції становить 126 074 грн.

В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Слід зазначити, що умовами укладеного Договору сторони не встановили строк виконання зобов'язання по оплаті вартості лісо продукції.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

26.09.2018, в порядку ст. 530 ЦК України, позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою за №088, згідно якої просив у строк до 01.10.2018 перерахувати на рахунок Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" суму основного боргу в розмірі 126 074 грн та попередив, що у випадку невиконання даної вимоги підприємство буде змушене звернутись до суду.

Зазначена вимога отримана нарочно представником ТзОВ "Фірма "Монотех" 26.09.2018, про що свідчить відповідна відмітка на останній, проте залишена без задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідач в судове засідання 08.02.2019 не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав доказів добровільної та повної оплати суми боргу.

Поряд із цим, наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.08.2018, підписаний повноважними представниками сторін Договору та скріплений печатками юридичних осіб, свідчить про наявність у ТОВ "Фірма "Монотех" перед Бережанським районним державним агропромисловим підприємством "Бережанирайагроліс" заборгованості в сумі 126 074 грн.

За даних обставин, позовні вимоги Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" про стягнення з ТОВ "Фірма "Монотех" 126 074 грн заборгованості за Договором підряду на виконання лісозаготівельнихз робіт №5 від 06.02.2017 суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 7 800 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Ст. 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 7 800 грн до матеріалів справи позивачем долучено ордер про надання правової допомоги серії ТР№066481 від 14.01.2019, а також належним чином засвідчені копії: Договору про надання юридичної допомоги від 22.11.2018, за умовами якого адвокат зобов'язався надати Замовнику юридичну та адвокатську допомогу; платіжного доручення за №352 від 27.11.2018, яке свідчить про сплату ДП "Бережанирайагроліс" на вказаний у Договорі рахунок коштів в сумі 7 800 грн за надання юридичних послуг згідно Договору від 22.11.2018.

Згідно з п. 2 Договору від 22.11.2018 виконавець (адвокат) зобов'язався надавати усні та письмові консультації, збирати докази шляхом подання відповідних запитів, позовних заяв від імені замовника, представляти та захищати інтереси останнього в підприємствах, установах, організаціях та Господарському суді Тернопільської області та інших судових інстанціях у справі за заявою про стягнення заборгованості за договором підряду.

Слід зазначити, що позовні матеріали підготовлені адвокатом належним чином. Зокрема, текст позовної заяви містить виклад обставин справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог. До матеріалів справи долучено усі необхідні для її розгляду документи.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський суд вважає заявлену до стягнення позивачем суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 800 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 891 грн 11 коп., а також понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7 800 грн підлягають відшкодуванню позивача за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Монотех", вул. Воскресенська, 21/511, м. Дніпро, ідентифікаційний код 30012125, на користь Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", вул. Шевченка, 71, с. Куряни, Бережанський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 36349896, 126 074 грн заборгованості; 1 891 грн 11 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору та 7 800 грн витрат на правову допомогу адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.02.2019

Суддя І.М. Гирила