Постанова

від 05.02.2019 по справі 5002-28/3338-2011

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа№ 5002-28/3338-2011

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача Демиденко О.А. довіреність № 13 від 02.01.19

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 не з'явився

від третьої особи 1 не з'явився

від третьої особи 2 не з'явився

від третьої особи 3 не з'явився

від третьої особи 4 не з'явився

прокурор Фоменко Ю.С., посвідчення №046428 від 29.03.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року

(за скаргою № 10-25-16646 від 16.08.2018 Фонду державного майна України на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Генадіївни

у справі № 5002-28/3338-2011 (суддя Щоткін О.В. )

за позовом Заступника прокурора міста Ялта

в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України

до: 1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради

2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвіря"

2. Лівадійська селищна рада

3. Федерація професійних спілок України,

4. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна, -

в с т а н о в и в :

17 серпня 2018 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Київської області із скаргою № 10-25-16646 від 16.08.2018 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Генадіївни при виконанні наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у виконавчому провадженні № 56410336, в якій просив суд визнати неправомірним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (т.VII, а.с.2-8).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі № 5002-28/3338-2011 відмовлено Фонду державного майна України в задоволенні скарги (т.VII, а.с. 75-81).

Фонд державного майна України звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі №5002-28/3338-2011, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу Фонду державного майна України №10-25-16646 від 16.08.2018 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І.Г. задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2018 року, апеляційна скарга Фонду державного майна України у справі №5002-28/3338-2011 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

19 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання Фонду державного майна України про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

26 грудня 2018 року Фондом державного майна України отримано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2018 року у справі №5002-28/3338-2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №04116 2636455 1.

02 січня 2019 року від Фонду державного майна України надійшло клопотання про усунення недоліків.

08 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №5002-28/3338-2011 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі № 5002-28/3338-2011, розгляд якої призначено на 05 лютого 2019 року.

28 січня 2019 року від Головного територіального управління юстиції у Херсонській області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 05 лютого 2019 року Прокурор та представник Фонду державного майна України надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Фонду державного майна України №10-25-16646 від 16.08.2018 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І.Г.

Представники Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ТОВ "Лівадійське подвір'я", Лівадійської селищної ради, Федерації професійних спілок України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у судове засідання 05 лютого 2019 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується: роздруківкою зі сторінки Північного апеляційного господарського суду на офіційному веб-сайта "Судова влада України" щодо повідомлення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ТОВ "Лівадійське подвір'я", Лівадійської селищної ради; повідомленням про вручення поштового відправлення 0411626555691, направленого ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", повідомленням про вручення поштового відправлення 0411626555705, направленого Федерації професійних спілок України, повідомленням про вручення поштового відправлення 0411626555713, направленого Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та повідомленням про вручення поштового відправлення 04116265556677, направленого Головному територіального управління юстиції у Херсонській області.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників відповідачів, третіх осіб та ДВС не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів, третіх осіб та ДВС.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом, у якому з урахуванням клопотання (яке надійшло 22.08.2011 р.), у якому викладено прохання прийняти заяву про збільшення позовних вимог та в т.ч.: 2) визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; 3) зобов'язати ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 (т.І, а.с. 4-6, 15-20).

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року у справі № 5002-28/3338-2011 в т.ч. визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язано ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 (т.V, а.с. 40-51).

29 вересня 2014 року видано в т.ч. наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року у справі № 5002-28/3338-2011 в частині зобов'язання повернути об'єкти нерухомого майна (т.V, а.с. 64).

Листом від 19.01.2017 позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з заявою № 10-25-894 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 29.09.2014 № 5002-28/3338-2011 (т.VІІ, а.с.25-26).

Листом від 06.03.2017 № 1783/5 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області направлено на адресу Фонду повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки рішення пред'явлено не за місцем виконання . (т.VІІ, а.с.27).

Позивач повторно звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою № 10-25-6900 від 06.04.2017 про відкриття виконавчого провадження згідно з наказом господарського суду Київської області від 29.09.2014 №5002-28/3338-2011 (т.VІІ, а.с.28-29).

Листом № 3658/5 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області направив позивачу повідомлення від 14.04.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на те, що виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю (т.VІІ, а.с.31).

Листом від 22.09.2017 р. №10-25-18137 позивач звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ територіального управління юстиції у м. Києві із заявою з заявою № 10-25-18137 про відкриття виконавчого провадження (т.VІІ, а.с.17-18).

Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва територіального управління юстиції у м. Києві повідомленням від 02.10.2017 повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 3 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (т.VІІ, а.с.34, 35).

23 січня 2018 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про виправлення помилок у рішенні Господарського суду Київської області від 01.09.2014 та наказі Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011, та просив виправити у резолютивній частині рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011 та Наказі від 29.09.2014 помилки, а саме: замість "Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44", вказати "Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, вул. Батуріна, 44), вказану заяву мотивовано з огляд на неможливість реєстрації права власності з огляду на необхідність уточнення адреси, а також те, що у заяві прокурора про збільшення позовних вимог помилково вказано назви місця розташування об'єкту нерухомого майна (з урахуванням відомостей словника вулиць населених пунктів) (т.VІ, а.с.2-4).

01 лютого 2018 року ухвалою Господарського суду Київської області заяву Фонду державного майна України про виправлення помилок у рішенні господарського суду Київської області від 01.09.2014 та наказі господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011- задоволено (т.VІ, а.с.22-25).

28 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою про виправлення помилок у рішенні Господарського суду Київської області від 01.09.2014 та наказі господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011, яка мотивована з аналогічних до заяви, що подана 23.01.2018 р. підстав, а також тим, що право власності визнано на об'єкти нерухомого майна, розташованого за адресою м. Ялта, смт Левадія, вул. Батуріна, 44, та у якій викладено прохання виправити у резолютивній частині рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011 та в наказі від 29.09.2014 помилки, а саме: замість "Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44", вказати "Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, вул. Батуріна, 44) (т.VІ, а.с.26-27).

07 березня 2018 року ухвалою Господарського суду Київської області заяву Фонду державного майна України про виправлення помилок у рішенні Господарського суду Київської області від 01.09.2014 та наказі господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011- задоволено (т.VІ, а.с.32-34).

20 березня 2018 року позивач звернувся із заявою, у якій просив видати наказ на примусове виконання рішення (т.VІ, а.с.44-45).

03 квітня 2018 року у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення відмовлено з посиланням на те, що заявнику не видавались накази на виконання рішення та те, що за видачу дублікатів наказів передбачено сплату судового збору (доказів здійснення чого матеріали справи не містять), а також з огляду на те, що з урахуванням ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно" не передбачено видачі наказів в частині визнання права власності та визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради (т.VІ, а.с.48-50).

04 квітня 2018 року позивач, з метою пред'явлення до виконання, звернувся із заявою про повернення наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011(т.VІ, а.с.48-50).

Наказ Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011 повернуто стягувачу супровідним листом від 25.04.2018 р. (т.VІ, а.с.69).

Позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою від 08.05.2018 р. №10-25-90620 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №5002-28/3338-2011, у додатках до якого в т.ч. зазначено оригінал наказу від 29.09.2014 та копії ухвал Господарського суду Київської області від 07.03.2018 та від 01.03.2018 (т.VII , а.с 11-12).

24 травня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на підставі заяви стягувача про примусове виконання наказу № 5002-28/3338-2011, виданого 29.09.2014 р. Господарським судом Київської області постановою відкрито виконавче провадження № 56410336 з примусового виконання наказу № 5002-28/3338-2011, виданого 29.09.2014 р. про зобов'язання повернути об'єкти нерухомого майна санаторію (т.VІІ, а.с. 14).

Листом від 30.07.2018 № 11059-6 державним виконавцем на адресу Фонду направлено повідомлення від 30.07.2018 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке мотивовано з посиланням на п.п. 2, 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (пропущено 3-місячний строк на пред'явлення до примусового виконання (т.VII , а.с. 9-10).

Вказану скаргу мотивовано тим, що тримісячний строк пред'явлення наказу до примусового виконання стосується лише рішень щодо стягнення судового збору та накладення штрафу та те, що з огляду на пред'явлення до виконання та повернення виконавчого документу стягувачу, строк ним не пропущено.

Стягувач у апеляційній скарзі, не погоджуючись оскаржуваною ухвалою, з посиланням на пред'явлення наказу до виконання та повернення його стягувачу, зазначає про те, що строк пред'явлення цього наказу до виконання переривався. Також стягувач вказує на те, що звертався до суду першої інстанції з метою виправлення помилок у рішенні на виконання якого видано наказ, за результатами розгляду яких, ухвалами суду першої інстанції від 01.02.2018 (т.VI, а.с. 23-25) та від 07.03.2018 р. (т.VI, а.с. 32-34) виправлено помилки у резолютивній частині рішення та наказі шляхом уточнення адреси розташування майна. Також стягувач вказував на неправомірність повернення наказу без виконання після відкриття виконавчого провадження за ним та посилаючись на лист Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України від 09.03.2017 № 2220/20/17-17, № 5-08/1571-3972, № 1-1905/17 "Про виконання судових рішень щодо стягнення судового збору, накладення штрафу (як засобу процесуального примусу)" вказує, що тримісячний строк на пред'явлення наказу до виконання передбачено лише щодо судових рішень, а саме про стягнення судового збору та штрафу, натомість згідно ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, у відзиві на неї ДВС зазначає, що повернення виконавчого документу без прийняття до виконання після відкриття виконавчого провадження було зумовлено тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом було скасовано за результатами перевірки, як таку що винесена з порушенням вимог пунктів 2, 10 ч. 4 ст. 4 Закону.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції на момент видачі наказу від 29.09.2014 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом . Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки

або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється . Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується . У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення , а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

У наказі від 29.09.2014 р. про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року у справі № 5002-28/3338-2011, яке набрало законної сили 12 вересня 2014 року зазначено: "зобов'язати Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 13 вересня 2015 року" (т.V, а.с. 64).

23 вересня 2014 року відповідач-2 звернувся до суду з апеляційною скаргою (т.V, а.с. 87), за результатом чого вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією Київського апеляційного господарського суду ухвалою від 07.10.2014 у справі № 5002-28/3338-2011 (т.V, а.с. 69-70) та за результатами розгляду якої постановою від 17.11.2014 р. рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 р. залишено без змін (т.V, а.с.154-167).

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 5002-28/3338-2011 дія рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року - не зупинялась.

Таким чином, оскільки в наказі Господарського суду Київської області зазначено дату набрання законної сили рішенням 12.09.2014 р., наказ міг бути пред'явленим до виконання з 13.09.2014 р. до 13.09.2015 р. (протягом 365 днів).

Листом від 27.03.2015 позивач звернувся до Державної виконавчої служби України з заявою №10-25-6155 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 29.09.2014 № 5002-28/3338-2011 про зобов'язання приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44 (т.VІІ, а.с. 20).

Листом від 22.04.2015 р. Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень направив позивачу постанову державного виконавця від 21.04.2015 ВП № 47161217, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5002-28/3338-2011, виданого 29.09.2014 Господарським судом Київської області, оскільки виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення (т.VІІ, а.с.22, 23).

Оскільки на момент первісного пред'явлення наказу до виконання пройшло 120 днів строку та те, що лист ДВС від 22.04.2015 р. отримано стягувачем 27.04.2015 р. (що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції на примірнику цього листа), після переривання, строк пред'явлення наказу до виконання почав подальший відлік з 28.04.2015 р. та відповідно закінчився 05.10.2015 р. (з огляду на те, що 04.10.2015 р., яке було останнім днем строку пред'явлення наказу до виконання припадало на неділю - вихідний день).

В подальшому, 05.10.2016 р. набрала чинності редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

У п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже Закон чітко встановлює, що судові рішення, де стягувачем є держава чи державний орган, пред'являється до виконання, в скорочений термін, протягом 3 місяців. У даній справі стягувачем за спірним наказом виступає Фонд державного майна України, який є державним органом, а тому для звернення такого виконавчого документа до виконання Закон України "Про виконавче провадження" встановлює строк тривалістю 3 місяці з дня, наступного за днем набрання законної сили таким рішенням. Таким чином, державним виконавцем правомірно повернуто наказ Господарського суду Київської області від 29.09.2014 по справі № 5002-28/3338-2011 стягувачу без прийняття до виконання, оскільки Фондом пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань позивача на лист Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України від 09.03.2017 № 2220/20/17-17, № 5-08/1571-3972, № 1-1905/17 "Про виконання судових рішень щодо стягнення судового збору, накладення штрафу (як засобу процесуального примусу)" з огляду на відмінність предмету роз'яснення у листах та предмету дослідження у даному провадженні та те, що вказані листи не містять конкретного визначення про те, що трьохмісячний термін пред'явлення до виконання наказів, стягуваними за якими є Держава або державний орган підлягає застосуванню виключно у випадках виконання лише окремих рішень (стягнення судового збору та штрафу, як засобу процесуального примусу).

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець . Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями , діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Отже положеннями ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за результатами перевірки передбачено можливість скасування керівником виконавчої служби постанови державного виконавця, у випадку надходження скарги на його дії та встановлення їх незаконності.

Постановою заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 17.07.2018 , для проведення об'єктивної та обґрунтованої перевірки з власної ініціативи, з метою контролю за законністю виконавчого провадження, вирішено витребувати з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області матеріали виконавчого провадження № 56410336 та здійснити в період з 18.07.2018 по 28.07.2018 перевірку матеріалів вказаного виконавчого провадження (т.VІІ, а.с.66-67/-94-95).

Зазначену постанову листом від 17.07.2018 за № 02.4-05/5931 направлено для виконання начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (т.VІІ, а.с.65/93).

30 липня 2018 року за результатами проведеної перевірки виконавчого провадження № 56410336, начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про скасування документа "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 24.05.2018, що видано Осіпова І.Г. при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 29.09.2014 № 5002-28/3338-2011, та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом у строк до 02.08.2018 (т.VІІ, а.с.-63-64/91-92).

Доказів оскарження постанови від 30.07.2018 р. про скасування документа "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 24.05.2018 р. - матеріали справи не містять. Отже скасована постанова про відкриття виконавчого провадження не є такою, що створює правові наслідки.

Викладеним спростовуються доводи позивача щодо неправомірності повернення державним виконавцем виконавчого документу після відкриття виконавчого провадження.

Крім того колегія суддів зазначає, що розгляд заяв про виправлення помилок у резолютивній частині рішення та наказі не змінюють строку виконання рішення.

Відповідно до положень ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Разом з тим, доказів того, що стягувач звертався з метою поновлення строку пред'явлення наказу до виконання - матеріали справи не містять.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення факту пропущення позивачем строку пред'явлення наказу до виконання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відповідність дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання державного виконавця чинному законодавству та їх правомірність, а відповідно і про відсутність підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі № 5002-28/3338-2011 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі № 5002-28/3338-2011 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі № 5002-28/3338-2011 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі №5002-28/3338-2011 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Фонд державного майна України.

4. Справу №5002-28/3338-2011 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287- 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 07.02.2019 р.