Постанова

від 30.01.2019 по справі 925/195/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа№ 925/195/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. довіреність № 036704 від 15.12.2015 року;

від позивача 1: не прибув;

від позивача 2: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 (повний текст складено 16.07.2018)

по справі № 925/195/18 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1. Чигиринської районної державної адміністрації

позивача 2. Іванівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод"

про стягнення 295 390, 10 грн

Встановив

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації (далі - позивач 1) та Іванівської сільської ради (далі - відповідач 2) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь Іванівської сільської ради 295390,10 грн, в тому числі: 152493,40 грн основного боргу, 20680,60 грн, пені, 13749,47 грн, 3% річних та 108466,63 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що згідно умов договору оренди землі від 12.01.2008 року, укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод", останньому було надано у платне користування терміном на 49 років земельну ділянку площею 4,2575 га, яка знаходиться на території Іванівської сільської. Орендар в порушення умов договору орендну плату не вносив, заборгувавши її позивачу за три роки, порушення умов договору стало підставою для нарахування штрафних санкції, інфляційних та 3% річних, які разом з основною заборгованістю прокурор просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 року по справі №925/195/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" на користь Іванівської сільської ради 75972,00 грн заборгованості з орендної плати. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" на користь прокуратури Черкаської області 1139,58 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 року по справі №925/195/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором у ході розрахунків заборгованості з орендної плати була проіндексована не орендна плата а нормативно грошова оцінка орендованої земельної ділянки.

Розрахунок заборгованості з орендної плати здійснювався прокурором згідно даними відділу у Чигиринському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 відкрито апеляційне провадження.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.11.2018, справу № 925/195/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 до свого провадження та призначив розгляд справи №925/195/18 на 19.12.2018 своєю ухвалою від 12.11.2018.

У зв'язку з участю судді Суліма В.В., у з'їзді суддів України 19.12.2018 року, розгляд справи № 925/195/18 призначений на 19.12.2018 року не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2018 року у справі № 925/195/18 на 30.01.2019 року.

У судовому засіданні 30.01.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники позивачів 1, 2 та відповідача у судове засідання 30.01.2019 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 17.12.2018 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представників позивача 1, 2 та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а позовна заява Заступника прокурора Черкаської області без розгляду повністю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.

Так, при поданні позовної заяви прокурор зазначав, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3- рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Також, відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад. Крім цього, згідно ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем у судах загальної юрисдикції.

Таким чином, Іванівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, уповноважена державою забезпечувати виконання відповідного місцевого бюджету, у зв'язку з чим зобов'язана здійснювати функції щодо забезпечення надходження до місцевого бюджету доходів у вигляді орендної плати за землю внаслідок використання Товариством з обмеженою відповідальністю Іванівський цегельний завод земельної ділянки , яка розташована в адміністративних межах Іванівської сільської ради.

З огляду на вказане, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах, є Іванівська сільська рада. Обґрунтовуючи звернення з позовом, прокурором вказано, що несплата коштів за користування предметом оренди заподіює шкоду бюджету Іванівської сільської ради, оскільки орендна плата за користування землею стягується безпосередньо до місцевого бюджету в порядку Бюджетним кодексом України, для плати за землю. Внаслідок протиправної поведінки відповідача, бюджет сільської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за землю, які повинен був отримати у випадку належного виконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що здатність мати процесуальні права та обов'язки визначена процесуальним законом як процесуальна правоздатність, а можливість набувати та здійснювати процесуальні права та обов'язки - як процесуальна дієздатність (ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Так, частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень ст. 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Звертаючись з позовом, в інтересах держави сам прокурор, зокрема, вказував, що Іванівська сільська рада самоусунулася від належного контролю щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

. Тобто, прокурор дійшов висновку, що зазначеним органом місцевого самоврядування неналежно здійснюється захист інтересів держави.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

На сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Зокрема, ЄСПЛ в низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Martinie v., application no. 58675/00, 12.04.2006, § 53,). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Kress v. France, application no. 39594/98, 07.06.2001, § 81; рішення у справі F.W. v. France, application no. 61517/00, 31.03.2005, § 27).

Принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Yvon v. France, application no. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001 у справі Kress v. France, application no. 39594/98).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, судом апеляційної інстанції не встановленого такого виключного випадку за результатами розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є стягнення збитків, завданих територіальній громаді села, у вигляді неодержаної орендної плати в розмірі 295390,01 грн.

Прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Так, встановлено обставини щодо належності земельної ділянки, про яку йдеться в оскаржуваному рішенні та за якого стягуються спірні суми, до комунальної власності села. Іванівська сільська рада, в інтересах якої звертається з позовом прокурор та за захистом прав якої мав би звертатись позивач 2 самостійно, що за висновком суду виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб'єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність наведеним нормам законодавства рішення першої інстанції, оскільки позов у цій справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №926/03/18, яка в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" врахована судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

А отже, у випадку, якщо прокурор в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, місцевий суд залишає такий позов без розгляду, а якщо ним цього не було зроблено, то таке право мають відповідний апеляційний суд чи Верховний Суд, у випадках, передбачених законом.

При цьому, оцінюючи в кожному конкретному випадку правові наслідки необґрунтованого допуску прокурора до представництва, слід виходити з того, що підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора. Водночас, у даній справі не встановлено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором та не зазначено, чому Чигиринська районна державна адміністрація та Іванівська сільська рада не можуть самостійно захистити свої права та інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 926/03/18, які в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" врахована судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність виключного випадку передбачено п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, не доведено прокурором та не встановлено в рішенні суду першої інстанції неналежного захисту своїх прав Чигиринської районною державною адміністрацією та Іванівською сільською радою, що за висновком апеляційного суду виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб'єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що прокурором в позовній заяві не заявлено вимог в інтересах Чигиринської районної державної адміністрації та взагалі не обґрунтувано підстави звернення з даним позовом в особі Чигиринської районної державної адміністрації в розумінні ст.ст. 23, 25 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення підлягає скасуванню, позовну заяву Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" про стягнення 295 390, 10 грн - слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 129, 226, 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 у справі № 925/195/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 року у справі № 925/195/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та залишити позовну заяву Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури без розгляду повністю.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 925/195/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 08.02.2019 року.