Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/7681/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 910/7681/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Солонина І.Ю. - адвокат

від відповідача: Глущенко Д.В. - представник за довіреністю № 050/14-9013 від 28.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 11.09.2018, повний текст якого складений 24.09.2018,

у справі № 910/7681/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про внесення змін до договору № 76 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 09.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо окремих положень наведеного договору, в той час, як у силу імперативних приписів Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у сторін існує обов'язок внесення відповідних змін для приведення його у відповідність до вказаного Закону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2018, повний текст якого складений 24.09.2018, у справі № 910/7681/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог. суд першої інстанції виходив з того, що :

- у даному випадку, як на правову підставу необхідності внесення змін до Договору позивачем вказується на існування обов'язку сторін, в силу приписів абз. 1 п. 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , привести його у відповідність до положень такого Закону, зокрема, в частині визначення розміру пайової участі згідно положень ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , стосовно чого сторонами у визначеному законодавством порядку не було досягнуто згоди;

- із викладеної позивачем в прохальній частині позову редакції змін, з метою внесення яких останній і звернувся з даним позовом до суду, вбачається, що фактичним наміром останнього є зміна умов договору в частині встановлення розміру пайової участі, строків її сплати та виключення положень, якими встановлюється відповідальність позивача за несвоєчасне виконання взятого ним на себе зобов'язання із сплати пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, зокрема, позивач просить внести зміни до: п. 1.2 договору, зазначивши, що розмір пайового внеску за договором становить 2 679 659,35 грн. без ПДВ та підлягає зменшенню на 259 733,34 грн. (сума внесених коштів) і на 1 614 718,58 грн. (вартість переданих у комунальну власність інженерних мереж), у зв'язку з чим розмір пайового внеску, що має сплатити забудовник становить суму 805 207,43 грн.; п. 3.1 Договору, зазначивши, що забудовник сплачує пайовий внесок у строк 20 календарних днів з дати отримання забудовником підписаної всіма сторонами додаткової угоди №2 до договору; та виключити із Договору положення п.п. 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3 останнього, якими було встановлено порядок корегування сум оплати пайового внеску на індекс інфляції та відповідальність у вигляді сплати штрафу за порушення строків оплати пайового внеску;

- Закон України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , в положеннях п. 7 Розділу V Прикінцеві положення якого передбачено, що у разі, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, чим визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом, набрав законної сили з 12.03.2011, а відтак, правові підстави для зміни зобов'язання позивача із сплати визначеного в положеннях п.п. 1.2, 2.1 договору пайового внеску, яке мало бути виконано за три роки до набрання законної сили Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , відсутні, адже правовідносини сторін та наслідки цих правовідносин у визначеній частині не можуть підпадати під регулювання норм вищезазначеного Закону, в т.ч. п. 7 Розділу V Прикінцеві положення останнього;

- неможливим є внесення запропонованих позивачем змін до п.п. 1.2, 2.1, 3.1 договору в частині зміни обсягу і строків виконання первісного зобов'язання щодо внесення суми пайової участі у розмірі 1 168 800,00 грн., яке мало бути виконано ще в 2008 році, виключно з підстав необхідності приведення такого зобов'язання в 2018 році у відповідність до положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , адже положення п. 7 Розділу V Прикінцеві положення такого Закону не зумовлюють взагалі обов'язку сторін Договору щодо зміни погоджених строків внесення пайового внеску забудовника;

- наведене стосується і запропонованих позивачем змін до пунктів 3.5-3.8 договору, адже набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності не впливає на погоджений сторонами порядок визначення обсягів і строків сплати додаткового пайового внеску у зв'язку із збільшенням обсягів будівництва та видачі довідки про виконання вимог пайової участі, який не суперечить положенням вказаного Закону;

- що ж стосується вимог позивача про виключення п.п. 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3 Договору, то, як було підтверджено представником позивача в судовому засіданні, фактичною метою виключення п.п. 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3 з договору є уникнення обов'язку із сплати інфляційних втрат та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання із внесення суми пайової участі у розмірі 1 168 800,00 грн., що мало бути виконано в 2008 році, однак, наведені дії не відповідають закріпленим в законодавстві загальним засадам здійснення прав і обов'язків та наслідків їх невиконання, адже фактично спрямовані на безпідставне уникнення позивачем відповідальності за несвоєчасне виконання взятого на себе грошового зобов'язання, що є неприпустимим;

- що ж стосується вимоги про виключення з договору положень п. 9.2, то встановлення в наведених положеннях порядку підготовки та укладення додаткових угод до Договору не нівелює закріпленого в положеннях ст.ст. 638, 651, 652 ЦК України, ст.ст. 180, 188 ГК України порядку укладення договорів та внесення змін до них (в т.ч. визначення моменту їх укладення), а тому правові підстави для висновку про порушення прав позивача наведеним положенням договору відсутні;

- мають місце обставини, за яких заявлені позивачем в позові вимоги щодо внесення змін до договору є правомірними виключно в частині збільшення його зобов'язання за договором із сплати суми пайової участі, що за наслідками його задоволення може зумовити виникнення відповідного зобов'язання з урахуванням нарахованих інфляційних втрати та штрафних санкцій у розмірі близько 3 млн.грн., в той час, як звертаючись з таким позовом до суду, позивачем вказувалося на його ініціювання виключно з метою доплати коштів за таким зобов'язанням у розмірі 805 207,43 грн., а інтерес до контролю за обсягами і строками виконання спірного зобов'язання має відповідач;

- отже, за встановлених обставин спірних правовідносин сторін в сукупності із загальними принципами здійснення судового захисту, визначеною позивачем в позові метою звернення з ним та обраним останнім способом судового захисту, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову позивача у визначеній частині (внесення змін до договору щодо збільшення обсягу спірного зобов'язання), адже внесення відповідних змін нівелює фактичну мету його звернення до суду (встановлення зобов'язання на рівні 805 207,43 грн. з виключенням прострочення та можливості нарахування інфляційних втрат і штрафних санкцій), тобто, зумовить погіршення становища позивача у спірних правовідносинах, яке останній мав до звернення з даним позовом до суду (збільшить обсяг його зобов'язання), що не відповідатиме закріпленим в наведених положеннях принципам здійснення судочинства.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18 та прийняти постанову, якою внести зміни до договору № 76 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 09.02.2018.

В апеляційній скарзі позивач послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на необхідність приведення умов спірного договору у відповідність до приписів чинного законодавства та на те, що розмір його пайового внеску має становити саме визначену ним в проекті додаткової угоди суму.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт передано на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів про сплату судового збору в сумі 2 643,00 грн., що підтверджується Актом № 204/18 від 24.10.2018, складеним Господарським судом міста Києва.

За таких обставин, ухвалою від 09.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- апеляційну скаргу залишено без руху;

- апелянту роз'яснено, що:

1. він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 2 643,00 грн.

2. в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

3. відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

21.12.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 0.0.1219714622.1 від 21.12.2018 про сплату судового збору в сумі 2 643,00 грн.

Ухвалою від 27.12.2018:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Стандарт поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.01.2019;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18;

- призначено справу № 910/7681/18 до розгляду на 29.01.2019 о 12:40;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

18.01.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що:

- п.п. 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3 спірного договору, які позивач просить виключити з його умов, не визначають розмір пайової участі, а регулюють відповідальність сторін, а тому цілком відповідають положенням Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та вимогам ЦК України та ГК України;

- розмір пайового внеску, зазначений в п. 1.2 спірного договору, розрахований відповідно до нормативів, зазначених в рішенні Київської міської ради Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва від 27.02.2003 № 271/431;

- відповідно до п. 5.2.9 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва затвердженого рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 зміна строків (графіка) сплати пайової участі може бути внесена до договору про пайову участь за письмовим зверненням замовника в будь-який момент, але до прийняття об'єкта в експлуатацію, відповідно до рішення постійної комісії Київської міської ради, до функціональної спрямованості якої належать питання бюджету та соціально-економічного розвитку; таке рішення комісія повинна прийняти протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати подання до комісії замовником звернення із зазначенням суми, терміну та обґрунтуванням причин такого відстрочення та інформації Департаменту щодо розміру пайової участі до сплати і стану розрахунків замовника за укладеним договором про пайову участь; кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, проте такого звернення позивач не здійснював, а відтак, підстави для перенесення строку сплати пайової участі згідно договору відсутні;

- відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва затвердженого рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку), а відтак, позивач безпідставно перебрав на себе повноваження щодо здійснення розрахунку розміру пайової участі, яке згідно з вказаним порядком віднесено до виключної компетенції відповідача.

Станом на 29.01.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

09.02.2008 Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (після зміни назви - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідач) та позивач уклали договір №76 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі Договір) (а.с. 29-33), предметом якого є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 3 822,60 кв.м.) з художніми майстернями загальною площею 58,90 кв.м., адміністративними приміщеннями (офіси) загальною площею 893,90 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 1 315,00 кв.м. по вул. Нагірній, 15 у Шевченківському районі м. Києва.

У Договорі сторонами погоджено, що:

- розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 від 29.01.2008 становить 1 168 800,00 грн. (п. 1.2);

- позивач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 1 168 800,00 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі (п. 2.1);

- відповідач за умови належного виконання позивачем своїх обов'язків, що випливають з цього договору, дотримання під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт вимог чинного законодавства, зобов'язаний в порядку, визначеному цим договором, видати позивачу довідку про виконання вимог пайової участі (п. 2.2);

- позивач сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 2.1 цього договору, у строк з лютого 2008 року по березень 2008 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за вказаними в пункті реквізитами (п. 3.1);

- не пізніше ніж за 10 днів до сплати останньої частки пайового внеску позивач повинен звернутися до відповідача із заявою про визначення остаточної суми пайового внеску, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку. Моментом подання вказаної заяви вважається момент її надходження до канцелярії відповідача та її реєстрації відповідно до правил, встановлених у відповідача. Відповідач самостійно розраховує остаточну суму пайового внеску, скоригованої на індекс інфляції, на підставі офіційних статистичних даних щодо рівня інфляції за відповідні місяці, та готує письмову довідку для позивача (п. 3.3);

- не пізніше ніж за три дні до сплати останньої частки пайового внеску позивач повинен отримати у відповідача розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за цим договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку. Вказаний розрахунок надається позивачу під розписку або із відміткою про отримання на оригінальному примірнику, який залишається у відповідача (п. 3.4);

- у випадку збільшення загальної площі об'єкту, вказаної у п. 1.1 цього договору, або зміни інших характеристик об'єкту, внаслідок чого сума пайового внеску має бути збільшена, позивач зобов'язаний письмово повідомити ці обставини відповідачу не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими позивачу (п. 3.5);

- після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв'язку із збільшенням загальної площі чи в інших випадках, передбачених у п. 3.5 цього договору, позивач укладає з відповідачем додаткову угоду до цього договору, на підставі якої сплачує відповідні додатково визначені кошти (п. 3.6);

- після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.1, п. 3.4 та п. 3.6 цього договору, позивачу видається довідка про виконання вимог пайової участі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.7);

- у випадку порушення позивачем умов цього договору, довідка про виконання вимог пайової участі видається забудовником після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.1, п. 3.4, та п. 3.6 цього договору, а також усіх нарахованих штрафних санкцій. (п. 3.8);

- сума платежу на момент здійснення оплати корегується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов'язання і до моменту його фактичного виконання (п. 3.11);

- у випадку, якщо індекс інфляції є меншим 100%, коригування суми первинного платежу не відбувається (п. 3.12);

- у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску позивач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру пайового внеску, зазначеного у п. 2.1 цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування (п. 4.1);

- у разі порушення строку, встановленого у п. 3.3 цього договору, на період до 30 календарних днів, позивач сплачує одноразовий штраф у розмірі 1% від суми пайового внеску, визначеного у п. 2.1 цього договору. У випадку порушення строку, встановленого у п. 3.3 цього договору, на період більше 30 календарних днів, позивач сплачує одноразовий штраф у розмірі 3% від суми пайового внеску, визначеного у п. 2.1 цього договору (п. 4.2);

- у разі порушення строку, встановленого п. 3.4 цього договору, позивач сплачує штраф у розмірі 1 тис.грн. (п. 4.3);

- Договір набирає чинності з моменту реєстрації у відповідача (п. 6.1);

- Договір припиняється в наступних випадках: Виконанням - з дати надходження останнього платежу з урахуванням індексації та неустойки; Припиненням з підстав, зазначених у п. 5.2 цього договору - через 10 днів після відправлення забудовнику письмового повідомлення або публічного оприлюднення відповідної інформації про припинення цього договору; У зв'язку з ліквідацією сторони цього договору - з дати виключення сторони з відповідного державного реєстру (п.п. 6.2);

- проекти додаткових угод готує відповідач та надсилає позивачу листом у двох примірниках, підписаних начальником відповідача без відтиску печатки відповідача (п. 9.2).

З матеріалів справи слідує, що листом від 16.01.2018 №050/08-341 (а.с. 39) відповідач, у відповідь на звернення позивача (вх. №050/13940 від 07.12.2017), направив на адресу останнього проект додаткової угоди № 2 до Договору, відповідно до якого пропонував внести зміни до Договору в частині визначення розміру пайової участі з урахуванням нарахованих інфляційних втрат та штрафних санкцій за час прострочення виконання обов'язку з оплати первісно встановленого розміру внеску та збільшення загальної площі об'єкту будівництва.

Листом № 1 від 30.01.2018 (а.с. 49-53) позивач повідомив відповідача про неможливість внесення змін до Договору на запропонованих останнім умовах, оскільки останні не відповідають положенням ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та, з посиланням на необхідність приведення правовідносин сторін за Договором у відповідність до вказаного Закону, надіслав власний проект додаткової угоди № 2 до Договору.

Сторони не дійшли згоди щодо укладенні додаткової угоди № 2 до Договору, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив внести зміни до Договору в запропонованій позивачем редакції.

Як на правову підставу необхідності внесення змін до Договору позивач посилається на існування обов'язку сторін, в силу приписів абз. 1 п. 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав законної сили 12.03.2016 (далі ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності ), привести його у відповідність до положень такого закону, зокрема, в частині визначення розміру пайової участі згідно положень ч. 5 ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , стосовно чого сторонами у визначеному законодавством порядку не було досягнуто згоди.

Із викладеної позивачем в прохальній частині позову редакції змін, з метою внесення яких він звернувся з цим позовом до суду, вбачається, що фактичним наміром позивача є зміна умов Договору в частині встановлення розміру пайової участі, строків її сплати та виключення положень, якими встановлюється відповідальність позивача за несвоєчасне виконання взятого ним на себе зобов'язання зі сплати пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Так, позивач просить внести зміни до:

- п. 1.1, 1.2 Договору, зазначивши, з урахуванням збільшення загальної площі будівництва, що розмір пайового внеску за Договором становить 2 679 659,35 грн. без ПДВ та підлягає зменшенню на 259 733,34 грн. (сума внесених коштів) і на 1 614 718,58 грн. (вартість переданих у комунальну власність інженерних мереж), у зв'язку з чим розмір пайового внеску, що має сплатити позивач, становить суму 805 207,43 грн.;

- п.п. 2.1, 3.1 Договору, зазначивши, що позивач сплачує пайовий внесок у строк 20 календарних днів з дати отримання позивачем підписаної всіма сторонами додаткової угоди №2 до Договору;

- виключити із Договору положення п.п. 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3 останнього, якими було встановлено порядок корегування сум оплати пайового внеску на індекс інфляції та відповідальність у вигляді сплати штрафу за порушення строків оплати пайового внеску.

Як слідує з матеріалів справи і не заперечується сторонами, позивач умови Договору в частині обв'язку щодо сплати внеску на пайову участь у розмірі 1 168 800,00 грн. протягом лютого-березня 2008 року, як то передбачено п. 3.1 Договору, не виконав, сплативши у вказаний період 259 733,34 грн., а в 2016 році передав до комунальної власності територіальної громади міста Києва інженерні мережі вартістю 1 614 718,58 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволенні позову, зазначає про те, що, враховуючи невиконання позивачем положень Договору щодо своєчасної сплати первісно визначеної суми пайового внеску (1 168 800,00 грн.), станом на сьогоднішній день відповідна сума з урахуванням збільшення площі будівництва, положень ч. 5 ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності і Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради, від 15.11.2016 №411/1415, становить 3 733 492,96 грн., з яких сума основного боргу з урахування інфляції - 3 336 621,07 грн.; пеня - 396 871,89 грн., а також існує зобов'язання по внесенню додаткового пайового внеску у розмірі 544 521,60 грн., а тому, враховуючи передачу позивачем до комунальної власності територіальної громади міста Києва інженерних мереж вартістю 1 614 718,58 грн., зобов'язання позивача зі сплати пайового внеску за Договором становлять: 2 118 774,38 грн. (в т.ч. інфляційні втрати та пеня) (3 733 492,96 - 1 614 718,58) та 544 521,60 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні вказаних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України встановлює, що:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1);

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2);

- при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3)..

При укладенні Договору сторони відповідно до ст.ст. 6, 626-628 ЦК України та ст. 180 ГК України погодилися з усіма його умовами відповідно з діючим на той момент законодавством, що не оспорюється представниками сторін і, відповідно, договір є дійсним, а відтак, і обов'язковим до виконання.

Відповідно до п.1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з п.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст. 179 ГК України).

Пунктом 7 Розділу V Прикінцеві положення ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , яким позивач обґрунтовує свої вимоги, встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

При цьому, положення цього пункту не містять застережень про те, що його дія поширюється лише на договори, строк виконання за якими не настав, тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зміни зобов'язання позивача зі сплати пайового внеску згідно з положеннями ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності з тих підстав, що зобов'язання позивачем мали бути виконані за 3 роки до набрання законної сили вказаним Законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2015 у справі № 911/3912/13.

Водночас зі змісту вказаного пункту слідує, що приведенню у відповідність до вимог вказаного закону укладені договори підлягають лише у випадку, якщо передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) відповідним договором передбачена в обсягах інших, ніж визначено цим законом та, відповідно, лише в цій частині.

При цьому жодних вказівок на те, що зміни до вказаних договорів вносяться і в частині строку сплати пайового внеску, корегування його несвоєчасно сплаченої частини на індекс інфляції та виключення умов щодо відповідальності у вигляді сплати штрафу за порушення строків оплати пайового внеску, вказаний закон не містить.

Будь-яких обґрунтувань щодо обов'язковості внесення змін до Договору в цій частині позивачем суду не надано.

Слід зазначити і про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- положення ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , на необхідність приведення спірних правовідносин сторін за Договором до яких позивач посилається як на правову підставу звернення з даним позовом до суду, не містять будь-якої заборони щодо неможливості визначення сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідальності забудовника за невиконання зобов'язання з оплати відповідного внеску, а навпаки, унормовують, що відповідальність сторін є істотною умовою такого договору абзацом 2 ч. 9 ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності );

- право кредитора на нарахування встановленого індексу інфляції на суму боргу за весь час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання надано йому на підставі приписів чинного законодавства України, а саме, ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому, невідображення такого права в положеннях відповідного договору не звільняє боржника за наявності факту порушення ним виконання взятого на себе грошового зобов'язання від обов'язку сплатити нараховані кредитором інфляційні втрати за весь час відповідного прострочення на вимогу останнього, а відтак, виключення з Договору пунктів, які передбачають можливість нарахування відповідачем інфляційних втрат, не зумовить уникнення позивачем виконання відповідного обов'язку в силу закону у випадку пред'явлення відповідачем таких вимог;

- узгодження сторонами в п. 9.2 Договору порядку підготовки та укладення додаткових угод до Договору не нівелює закріпленого в положеннях ст.ст. 638, 651, 652 ЦК України, ст.ст. 180, 188 ГК України порядку укладення договорів та внесення змін до них (в т.ч. визначення моменту їх укладення).

За таких обставин, правові підстави для виключення з Договору пунктів 3.3, 3.4, 3.11, 3.12, 4.2, 4.3, якими встановлено порядок корегування сум оплати пайового внеску на індекс інфляції та відповідальність у вигляді сплати штрафу за порушення строків оплати пайового внеску, відсутні.

Щодо вимог про внесення змін до Договору в частині зміни розміру пайового внеску колегія суддів зазначає таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач визначає вказаний розмір в сумі 2 679 659,35 грн. без ПДВ, зазначаючи про те, що ця сума підлягає зменшенню на 259 733,34 грн. (сума внесених коштів) і на 1 614 718,58 грн. (вартість переданих у комунальну власність інженерних мереж), у зв'язку з чим розмір пайового внеску, що має сплатити позивач, становить суму 805 207,43 грн.

При цьому відповідач не заперечує як проти суми внесених позивачем коштів, так і проти вартості внесених у комунальну власність інженерних мереж.

З розрахунку пайового внеску, виконаного позивачем слідує, що кошторисну вартість будівництва, згідно з якою ним визначено вартість пайового внеску, позивачем встановлено виходячи з даних ТОВ Українська будівельно-технічна експертиза у експертній оцінці № 7-174-17-ЕК/КО від 12.10.2017 (а.с. 113-114), проте вказана оцінка не може бути прийнята судом як така, виходячи з якої можна встановити розмір пайового внеску, адже п. 6.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, встановлено, що розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції об'єктів визначається Департаментом відповідно до цього Порядку з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва або реконструкції об'єкта, типу об'єкта будівництва, реконструкції (житлового та/або нежитлового), що підтверджена експертним звітом (оцінкою) державної експертної організації і актуальність цін в якій не перевищує 3 (три) місяці на дату подання документів до Департаменту відповідно до підпункту 5.1.1 з урахуванням підпункту 5.1.8 (на дату подання повного переліку документів відповідно до вимог цього Порядку), в той час як ТОВ Українська будівельно-технічна експертиза не є державною експертною організацією, а дата складення експертної оцінки перевищує 3 місця.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зміни розміру пайового внеску (п.п.1.1, 1.2) відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/7681/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7681/18.

Повний текст постанови складено: 11.02.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк