Постанова

від 07.02.2019 по справі 904/3077/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2019 року                           м. Дніпро                         Справа №  904/3077/18      Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді:    Кощеєва     І.М. (доповідач), суддів:                          Кузнецової І. Л., Подобєда І.М. секретар судового засідання  Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. ( суддя Петренко Н.Е., м. Дніпро, повне рішення складено 25.10.2018 р.) у справі за позовом: Департаменту комунальної власності,                     земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно                     Кам'янської міської ради,                     м. Кам'янське до                 Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС",                     м. Кам'янське третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача –                    Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об'єднання",                    м. Кам'янське про розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. позов Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об'єднання", про розірвання договору оренди нерухомого майна  від 20.07.2016 р. та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" з нежитлового приміщення площею 703,2 кв. м., що розміщене за адресою: проспект Наддніпрянський, 12А, м. Кам'янське Дніпропетровської області – задоволено в повному обсязі. Розірвано договір оренди нерухомого майна, укладений між Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОС" 20.07.2016 р., стосовно нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності міста, загальною площею 703,2 кв. м. за адресою: проспект Наддніпрянський, 12А, м. Кам'янське, Дніпропетровської області. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОС"  з нежитлового приміщення, площею 703,2 кв. м., що розташоване за адресою: проспект Наддніпрянський, 12А, м. Кам'янське Дніпропетровської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради  судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. Не погодившись  з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду  та прийняти  нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову  у повному обсязі.          В обгрунтування своєї скарги, Скаржник посилається на те, що заборгованість погашена Відповідачем в повному обсязі,що підтверджується платіжними дорученнями №185 від 19.07.2017р. на суму 7860,22 грн; № 597 від 09.01.2018р. на суму 3582,33 грн.; 1051 від 19.06.2018р. на суму 5000,00 грн; №1136 від 18.06.2018р. на суму 1200,00 грн. Станом на 30.07.2018р. заборгованість по орендній платі відсутня, більше того, Відповідачем було перераховано грошові кошти в якості авансу у сумі 716,19 грн.(акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2018 р. додається). Здійснюючи погашення заборгованості по орендній платі Відповідачем сплачено і розмір штрафних санкцій та пені за несвоєчасні розрахунки, які були нараховані Позивачем. Скаржник наголошує на тому, що Позивач не був позбавлений того, на що він розраховував при укладені договору. Метою Позивача при укладені договору оренди було отримання оплати за те, що орендар користується об'єктом оренди. При цьому Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах № 6-75цс13 від 18.09.2013 р. та № 3-211гс14 від 21.01.2015 р. Водночас, на думку Скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального права, не повністю з'ясував всі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2018 р. апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018р. у справі № 904/3077/18 залишено без руху, та  надано  апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів доплати судового збору. Недоліки апеляційної скарги усунуто, а саме: надано суду докази доплати судового збору. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 904/3077/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2019 р. За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС", ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 07.02.2019 р.      Від  Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об'єднання" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю його представника. Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належний чином. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" знов надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Беручи до уваги, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням Відповідача, встановлений приписами ГПК України строк розгляду апеляційної скарги спливає, а також те, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності вказаного представника сторони. Присутній в судовому засіданні представник Позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. В судовому засіданні 07.02.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.  Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної  скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.07.2016 р. між Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біос" ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади, відповідно до умов якого Орендодавець, на підставі положення "Про департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових   прав   на  нерухоме   майно   Дніпродзержинської  міської  ради", затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.02.2016 р. № 79-05/VII, на умовах визначених цим договором зобов'язався передати, а Орендар прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, площею 703,2 кв. м., які розташовані за адресою: проспект Наддніпрянський, 12А (об'єкт оренди), що перебуває на балансі Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об'єднання" (балансоутримувач). Відповідно до п. 2.1. Договору, при передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передавання, які підписують орендар та орендодавець. Згідно з п. 10.1. Договору, вказаний договір укладено строком до моменту відчуження, але не більше, ніж два роки одинадцять місяців, та діє з 22.07.2016 р. до 21.06.2019 р. Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016 року становить 1 667,88 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.4 Договору). До міського бюджету - 30 % (500,37 грн. за місяць). КП "ДЖО" (балансоутримувач) - 70 % ( 1 167,51 грн. за місяць ). Відповідно до п. 5.4. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Відповідно до умов укладеного Договору оренди, 22.07.2013 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди згідно Договору оренди у задовільному стані. Згідно з п. 10.6 Договору, чинність цього договору припиняється внаслідок відмови Орендодавця від договору у разі несплати орендної плати протягом трьох місяців. Орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. За умовами договору, а саме згідно п. 10.6 Договору оренди, чинність договору оренди припиняється за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду. Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається Орендарем балансоутримувачу. Згідно з п. 10.10 Договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцю/ Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. За твердженням Позивача, Відповідач систематично порушує умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого міська громада не отримує вчасно орендні платежі. Так, Відповідач орендну плату не сплачував протягом періодів з 01.08.2016 р. по 31.05.2017 р. та з 01.12.2017 р. по 31.05.2018 р., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6 673,15 грн. та 3 473,16 грн., що є підставою для дострокового розірвання укладеного між сторонами договору. Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що заборгованість з орендної плати перед Позивачем погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 185 від 19.07.2017 р. на суму 7 860,22 грн., № 597 від 09.01.2018 р. на суму 3  582,33 грн., № 1051 від 19.06.2018 р. на суму 5 000,00 грн., № 1136 від 18.06.2018 р. на суму 1 200,00 грн. На підставі викладеного Позивач просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна, укладений між сторонами, та виселити Відповідача з орендованого приміщення. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення Відповідача з орендованого нежитлового приміщення за договором,  у зв'язку зі систематичним порушенням істотних умов договору  Відповідачем стосовно повної та своєчасної сплати орендних платежів, а саме за період з 01.08.2016 р. по 01.10.2017 р. ( 14 місяців )  та за період з 01.12.2017 р. по 31.05.2018 р. (6 місяців).         Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача з огляду на таке. За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Як встановлено місцевим господарським судом Відповідач орендну плату не сплачував протягом періодів з 01.08.2016 р. по 31.05.2017 р. та з 01.12.2017 р. по 31.05.2018 р., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6 673,15 грн. та 3 473,16 грн. Вказаний факт підтверджується наявними у справі розрахунками заборгованості ТОВ "Біос" ( а. с. 26-27 ), претензіями, направленими Позивачем на адресу Відповідача 23.12.2016 р., 27.01.2017 р., 24.02.2017 р., 28.03.2017 р., 25.05.2017 р., що  наявні у матеріалах справи ( а. с. 28-32 ), та не заперечувалося самим Відповідачем. Як передбачено п.10.6 Договору, чинність договору припиняється внаслідок відмови Орендодавця від договору у разі несплати орендної плати протягом трьох місяців. Вказана вимога кореспондується зі ст. 782 ЦК України, якою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Як слушно зазначив суд першої інстанції, оскільки орендоване майно є комунальним, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Таким чином, існування заборгованості у Відповідача більше трьох місяців є підставою для розірвання Договору оренди. Разом з тим, господарський суд підставно відхилив обставини погашення Відповідачем заборгованості на момент розгляду справи та посилання останього на відсутність порушення зобов'язань за договором, оскільки сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність Відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов договору щодо розірвання договору у випадку невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, як передбачено п.10.6 Договору оренди. Відповідно до п.10.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається Орендарем балансоутримувачу. Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено також ст. 785 ЦК України. Згідно з п. 10.10 Договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцю/ Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2016 р. у справі № 914/3210/15 - систематичне порушення істотних умов договору  Відповідачем стосовно повної та своєчасної сплати орендних платежів, а саме за період з 01.08.2016 по 01.10.2017 (14 місяців)  та за період з 01.12.2017 по 31.05.2018 (6 місяців) - є підставою для розірвання договору оренди та виселення Орендаря з орендованого нежитлового приміщення за договором. Посилання Скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України № 6-75цс13 від 18.09.2013 р. та № 3-211гс14 від 21.01.2015 р. наведеного не спростовують, оскільки відповідні судові рішення ухвалено за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що має місце в даній справі, тобто за інших обставин справи та з'ясованої в них сукупності доказів.         Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.     З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними представником Позивача у судовому засіданні, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги  в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення  залишенню без змін. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від  22.10.2018 р. у справі № 904/3077/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.           Повний текст постанови складено  11.02.2019 р. Головуючий суддя                                                                           І. М. Кощеєв Суддя                                                                                             І. Л. Кузнецова Суддя                                                                                            І. М. Подобєд