Рішення

від 11.02.2019 по справі 910/16303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2019Справа № 910/16303/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код 40262197)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код 41224697)

про стягнення 34 780, 82 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" про стягнення 34 780, 82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання, передбачене умовами договору №20/241017-Бр від 24.10.2017, а саме не оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 29 377, 69 грн.

Крім того, позивачем на суму заборгованості також нараховано пеню в розмірі 5 403, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16303/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п'ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" є: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/16303/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" (замовник) укладено договір № 20/241017-Бр про надання послуг з прання за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника та відповідно до умов даного договору надати пральні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Перелік, кількість, вартість, терміни надання пральних послуг сторони погоджують у додатку № 1 до дійсного договору.

Суд вказує, що сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 20/241017-Бр, якою сторони погодили: вид послуг, одиницю виміру, вартість за одиницю виміру та строк виконання замовлення.

Згідно п. 4.2. договору сторони домовилися, що оплата пральних послуг здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Оплата послуг наданих виконавцем здійснюється за підсумками прання, за виставленими рахунками в термін 3 банківських дні з дня виставлення рахунку. (п.4.3. договору).

Виконавець надає рахунки для оплати в електронному вигляді у відповідності до чинного законодавства, а саме ч. 1, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронноцифровий підпис", ст. 6 Закону України " Про електронні документи та електронний документообіг". ( п. 4.6. договору).

Як встановлено п. 5.1. договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов'язки за цим договором з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку п. 5.3. договору.

Відповідно до п. 5.2. договору виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний у 3 денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати мотивовану відмову у його підписанні.

У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 5.2. цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг. (п. 5.3. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. (при умові надіслання за один місяць до зазначеної дати однією зі сторін повідомлення щодо його припинення), а по грошовим зобов'язанням - до моменту повного виконання зобов'язання. Договір вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік у разі відсутності повідомлення від будь-якої сторони про бажання його припинити. (п. 8.1. договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним на виконання умов договору надавалися відповідачу послуги з прання, згідно погодженого переліку, якісно, вчасно та у повному обсязі, про що він повідомляв відповідача та своєчасно надавав всі необхідні документи.

Після надання позивачем послуг відповідачу були надані рахунки та акти здачі-приймання робіт, які були підписанні відповідачем.

Крім того, позивач зазначає, що жодних претензій щодо якості, об'єму наданих послуг від відповідача не було, однак останній в порушення умов договору неповністю оплатив вартість наданих йому послуг в розмірі 29 377, 69 грн.

Разом з цим, позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору, ним на адресу відповідача 06.02.2018 поштовим повідомленням № 0306703530267 було направлено несплачені відповідачем рахунки та 13.02.2018 було направлено претензію № 26 від 13.02.2018 (поштове повідомлення № 0311313702338) щодо несплаченої заборгованості.

Факт направлення зазначених вище поштових повідомлень підтверджується відповідними копіями описів вкладення в цінний лист та фіскальними чеками, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань здійснено нарахування пені в розмірі 5 403, 13 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 20/241017-Бр від 24.10.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, п.п. 3.2.2. та п.п. 3.2.3. п. 3 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно та відповідно до умов цього договору приймати надані виконавцем пральні послуги та своєчасно оплатити пральні послуги.

Пунктом 4.3. договору закріплено, що оплата послуг наданих виконавцем здійснюється за підсумками прання, за виставленими рахунками в термін 3 банківських дні з дня виставлення рахунку.

Позивач зазначає що ним на виконання умов договору в тому числі було виставлено наступні рахунки на оплату та акти здачі-приймання виконаних робіт: рахунок на оплату № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн., акт здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн., рахунок на оплату № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн., акт здачі-приймання робіт № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн., рахунок на оплату № 224 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн., акт здачі-приймання робіт № 225 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн., рахунок на оплату № 225 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., акт здачі-приймання робіт № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., рахунок на оплату № 226 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн., акт здачі-приймання робіт № 227 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн., рахунок на оплату № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859, 86 грн., акт здачі-приймання робіт № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859, 86 грн., рахунок на оплату № 33 від 05.01.2018 на суму 5637,00 грн., акт здачі-приймання робіт № 33 від 05.01.2018 на суму 5637,00 грн.

Суд вказує, що зазначені вище акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт надання позивачем послуг за договором та прийняття без зауважень таких послуг відповідачем, а відтак у відповідача виник обов'язок щодо сплати вартості останніх.

З матеріалів справи, а саме, копії опису вкладення № 0311313702338 від 13.02.2018, вбачається, що позивач разом з претензією № 26 від 13.02.2018 направляв на адресу відповідача акт звірки з якого вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуг з прання на суму 134 135, 29 грн, з яких 104 757,60 грн. були сплачені відповідачем, доказом чого слугують наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Разом з тим, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що позивач надав відповідачу послуги з прання неналежної якості, кількості, тощо, а тому, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконував умови договору проте, відповідач оплатив отримані ним послуги не в повному обсязі.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи загальну суму наданих позивачем послуг відповідачеві та суму коштів сплачену останнім на виконання умов договору, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача з основного боргу перед позивачем становить 29 377, 69 грн.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання, в тому числі зауважень щодо наданих позивачем послуг, не спростував заявлених позовних вимог, та беручи до уваги, що замовником частково здійснювалася оплата за договором, враховуючи те, що відповідачем були порушені зобов'язання, що обумовлені договором № 20/241017-Бр про надання послуг з прання від 24.10.2017 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості з договором з основного боргу в розмірі 29 377, 69 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору пені в розмірі 5 403, 13 грн. то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 6.7. договору встановлено, що за недотримання строків сплати, зазначених в п. 4.3. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає за доцільне зазначити, що нарахування позивачем пені за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 на загальну суму 4 697,00 грн. є неправомірним з наступних причин.

Станом на 27.12.2017 заборгованість відповідача становила 11 712, 83 грн., яка складалася із заборгованості за попередніми актами в сумі 7 015,23 грн. та заборгованості за актом № 219 від 27.12.2017 в розмірі 4 697,60 грн.

Відповідач, перерахувавши 22.01.2018 на рахунок позивача кошти в розмірі 10 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 808 частково погасив існуючу заборгованість за договором.

У зв'язку з чим, внаслідок сплати відповідачем суми в розмірі 10 000, 00 грн. станом на 09.02.2018 непогашеною за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 залишилася сума в розмірі 1 712, 83. грн., а тому, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за даним актом повинно здійснюватися саме на існуючу суму в розмірі 1 712, 83 грн., а не на 4 697, 00 грн. яку зазначає позивач та відповідно, яка є частково погашеною.

Враховуючи викладене вище, здійснивши перерахунок пені, суд вказує, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4 924, 59 грн. і яка складається з: 289, 73 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017; 1 559, 89 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 216 від 18.12.2017; 1 030, 64 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 225 від 29.12.2017; 119, 93 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 226 від 31.12.2017; 532, 82 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 227 від 31.12.2017; 438, 08 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 32 від 04.01.2018; 953, 50 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 33 від 05.01.2018.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору, а саме, внаслідок недотримання строків оплати підлягає частковому задоволенню, а саме, в розмірі 4 924,59 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код 41224697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код 40262197) суму заборгованості з основного боргу в розмірі 29 377 (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 69 коп., пені в розмірі 4 924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн. 76 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.02.2019

Суддя Д.О. Баранов