Постанова

від 29.01.2019 по справі 23/553

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 23/553

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

боржник - Дочірнє підприємство виробничо-збутового підприємства "Нафтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

представник боржника - Черпак А.Ю. (довіреність від 30.01.2016),

ініціюючий кредитор - Відкрите акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент",

представник кредитора - не з'явився,

ліквідатор ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" арбітражний керуючий Білий Владислав Валерійович - не з'явився,

заявник касаційної скарги - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник - Саранюк В.М. (довіреність № 14-216 від 22.11.2018),

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018

у складі судді: Пасько М.В.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018

у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

у справі за заявою

Відкритого акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент"

до Дочірнього підприємства виробничо-збутового підприємства "Нафтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Відкрите акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" (далі - ВАТ "Кривий Ріг Цемент", кредитор) звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про визнання Дочірнього підприємства виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України", боржник) банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2003 порушено провадження у справі № 23/553.

3. 01.10.2003 в газеті "Урядовий кур'єр" опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 183.

4. 25.12.2003 ухвалою попереднього засідання у справі № 23/553 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005) затверджено реєстр вимог кредиторів ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України".

5. Постановою Господарського суду міста Києва від 23.07.2008 у цій справі ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" визнано банкрутом. В ході здійснення ліквідаційної процедури неодноразово змінювались ліквідатори боржника.

6. 14.02.2018 ліквідатором банкрута подано до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс. 07.03.2018 ліквідатор подав уточнення до звіту.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.07.2018; ліквідовано банкрута - ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 23/553 закрито.

8. Суд першої інстанції виходив зі Звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, на підставі яких встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі № 23/553 залишено без змін.

10. Погодившись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що провадження у справі про банкрутство ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" триває вже більше 15 років, ліквідатором було вчинено комплекс заходів з організації ліквідаційної процедури, а саме щодо отримання документів та інформації від попередніх ліквідаторів, здійснено пошук можливого наявного майна банкрута, шляхом направлення відповідних запитів та отримання на них відповідей, направлення інформації щодо емітентів і боржників, виїздів за їх місцезнаходженням та ін., в результаті вжитих ліквідатором заходів встановлено, що у ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" відсутні майнові активи, за рахунок яких можливо здійснити розрахунок з кредиторам, жодних зауважень (заперечень) станом на дату затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута щодо затвердження цих документів до суду першої інстанції не надходило.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою поновити провадження у справі № 23/553 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду м. Києва на стадію ліквідаційної процедури.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Ухвалою від 22.11.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 26.10.2018), прийняв справу № 23/553 Господарського суду м. Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; призначив розгляд справи № 23/553 на 22.01.2019.

13. 22.12.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Куделі М.О. надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з проханням ухвалу господарського суду м. Києва від 12.07.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 23/553 залишити без змін.

14. В судовому засіданні 22.01.2019 оголошено перерву до 29.01.2019, про що прийнято відповідну ухвалу.

15. Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, поновити провадження у справі № 23/553 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду м. Києва на стадію ліквідаційної процедури.

16. Представник ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника та його представника заперечив, з підстав наведених у Відзивах арбітражного керуючого Куделі М.О. на касаційну скаргу, просив Суд ухвалу господарського суду м. Києва від 12.07.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 23/553 залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України")

17. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що, при прийнятті оскаржених судових рішень, як судом першої, так і апеляційної інстанцій, не досліджено факт наявності чи відсутності майна у боржника, які саме дії було зроблено ліквідатором під час ліквідаційної процедури для виявлення або підтвердження факту наявності чи відсутності майна у боржника та не були дослідженні всі фактичні обставини справи; не було дослідження повноту вжиття заходів, зокрема щодо оскарження ліквідатором дій слідчих органів щодо списання звернення ліквідатора до справи; не досліджено повною мірою вжиття ліквідатором можливих заходів щодо пошуку емітентів, відтак, порушено приписи ст. 86 ГПК України.

Доводи боржника, в особі ліквідатора (ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України")

18. Арбітражний керуючий Куделя М.О. (у відзиві на касаційну скаргу) та представник боржника у судовому засіданні доводять, що, виконуючи свої обов'язки та користуючись правами, наданими арбітражному керуючому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором було вчинено комплекс заходів з організації ліквідаційної процедури, а саме щодо отримання документів та інформації від попередніх ліквідаторів, здійснено пошук можливого наявного майна банкрута, шляхом направлення відповідних запитів та отримання на них відповідей, направлення інформації щодо емітентів і боржників, виїздів за їх місцезнаходженням, інше.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

З 19.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011.

Відповідно до п. 1 1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі № 23/553 про банкрутство ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" порушено 21.08.2003, постановою Господарського суду міста Києва від 23.07.2008 у цій справі ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" визнано банкрутом, таким чином, в даному випадку застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХІІ, зі змінами та доповненнями, що діяли до 19.01.2013.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції), після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Так, приймаючи оскаржені судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. При цьому, апеляційним судом вказано на те, що ліквідатором було вчинено комплекс заходів з організації ліквідаційної процедури, здійснено пошук можливого наявного майна банкрута, шляхом направлення відповідних запитів та отримання на них відповідей, направлення інформації щодо емітентів і боржників, виїздів за їх місцезнаходженням та інше (п.п. 8, 10 цієї Постанови).

При цьому, як встановлено судом (ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2005 (т. 5 арк. справи 82-83)), ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" належить до загальнодержавної власності (довідка управління статистики у матеріалах справи) і до нього не може бути застосовано процедури розпорядження майном та процедура ліквідації, оскільки ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Встановивши вказане, місцевий господарський суд наведеною вище ухвалою зобов'язав комітет кредиторів та розпорядника майна ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" арбітражного керуючого Щербаня О.М. надати суду на затвердження мирову угоду або план санації.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.11.2005 визнано за необхідне повторно зобов'язати розпорядника майна боржника скликати збори (комітет) кредиторів за участю представника органу, який уповноважений управляти майном боржника та представника місцевого самоврядування на якому розглянути питання щодо введення санації боржника або укладення мирової угоди, скільки до боржника не може бути застосована процедура розпорядження майном та процедура ліквідації.

Водночас, постановою Господарського суду міста Києва від 23.07.2008 у цій справі ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатора банкрута, інше.

Посилаючись на приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 № 2864-ІІІ та Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 № 192/96-ВР, ліквідатор ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" арбітражний керуючий Мальцев Д.О. звернувся до суду з Заявою про роз'яснення порядку виконання постанови від 23.07.2008, з урахуванням обмежень встановлених приписами наведених Законів.

Ухвалою від 08.04.2010 Господарський суд м. Києва роз'яснив, що, враховуючи приписи ст. ст. 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які мають імперативний характер, ліквідатор, у разі виявлення майна банкрута, зобов'язаний здійснювати продаж майна банкрута, у порядку, передбаченому чинним законодавством, для задоволення вимог кредиторів.

Проте, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідуючи банкрута як юридичну особу та закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій наведені обставини справи не врахували та не надали їм належної правової оцінки, зокрема, з урахуванням, Листа Фонду державного майна України № 10-28-2002 від 13.02.2009 (щодо заборони Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про перелік об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації" вчинення будь-яких дій, які можуть призвести до відчуження майна НАК "Нафтогаз України" в тому числі майна ВЗП "Нафтогаз", яке включено до активів Компанії), Статуту ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України" (розділ 2 "Мета і предмет діяльності", розділ 4 "Порядок утворення майна", розділ 9 "Припинення діяльності ВЗП "Нафтогаз"), Листа Міністерства палива та енергетики України від 15.10.2009 № 02/17-1921 та Міністерства юстиції України (щодо умов незмінності консолідованого балансу НАК "Нафтогаз України", том 7 арк. справи 60-63).

Крім того, враховуючи встановлені ухвалами місцевого господарського суду (від 17.06.2005, 04.11.2005), під час прийняття оскаржуваних в касаційному провадженні судових рішень, за відсутності в матеріалах справи інших судових актів з цього приводу, не дослідили та не встановили, чи розповсюджуються обмеження встановлені Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на боржника ДП ВЗП "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України", з урахуванням статутних положень (враховуючи мету створення ДП, визначення основних видів діяльності підприємства, діяльність підприємств, майно яких увійшло до Статутного фонду боржника).

21. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та скасування оскаржених судових повністю, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

22. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 23/553 скасувати.

3. Справу № 23/553 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук