Рішення

від 30.01.2019 по справі 0540/8487/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. Справа№0540/8487/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд: у складі - головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О., за участю: представника позивача - Сніменка О.І., представника відповідач - Захарченка В.Ф., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003804706 від 30 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2018 року Приватне акціонерне товариство Дружківське рудоуправління звернулося до суду із позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003804706 від 30 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар. На момент придбання товарно-матеріальних цінностей підстав для висновку, що контрагенти є фіктивними юридичними особами у позивача не було. Контрагенти постачальника зареєстрували податкові накладні у встановленому чинним законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних. Контрагенти позивача зробили фактичну поставку замовлених товарно-матеріальних цінностей з необхідними товаро-супровідними документами, які позивач на теперішній час використовує у власній господарській діяльності.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, адже згідно первинних документів та даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлене документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальний виробник), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ПАТ Дружківське рудоуправління .

В судовому засіданні 2019 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Дружківське рудоуправління зареєстроване як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 31 грудня 1993 року та перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

В період з 23 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року посадовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі направлень від 19 липня 2018 року №№126,127,128 та наказу №1319 від 19 липня 2018 року, виданого Офісом великих платників Державної фіскальної служби, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Дружківське рудоуправління з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2018 року, яке становить більше 100 тис. грн.

За результатами складено Акт перевірки від 17 серпня 2018 року №82/28-10-47-06/0191796, за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, п.п. 5 п. 4 Розділу V, п. 2 Розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року №21, позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 4 669 214 грн. за період липень 2017 року по травень 2018 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 4 669 214 грн. за звітний податковий період - травень 2018 року.

Висновок податкового органу мотивований тим, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ (код ЄДРПОУ 30735475), ТОВ КРИВБАСРЕМСНАБ (код ЄДРПОУ 35230818), ТОВ РЕМОНТНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМРЕМОСНАЩЕННЯ (код ЄДРПОУ 40985882), ТОВ УНІВЕРСАЛ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 30922428). Надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, не є достатніми доказами фактичного використання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем 30 серпня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003804706, яким ПАТ Дружківське рудоуправління зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 669 214 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 167 303, 50 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ укладено договір поставки №367 від 22 вересня 2015 року запчастин екскаваторної техніки і гірничого обладнання. За вказаним договором позивачем придбано: Блоки наведення з кошиками кр. 1-184649сб, Вал-шестерня кр. 2-177212, Ковш з упряжью в зборі №4-1043348-01, Блок слідкуючий №1-168478.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Блоки наведення з кошиками кр. 1-184649сб позивачем до суду надано: специфікацію №12 від 27 квітня 2017 року, видаткову накладну №РН-00019 від 25 липня 2017 року, товаро-транспортну накладну №2511/1 від 25 липня 2017 року, прибуткову накладну №2279 від 25 липня 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано: картку складського обліку матеріалів №2279 від 25 липня 2017 року, вимогу гірничого цеху від 8 серпня 2017 року №7654, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, Акт №32671 від 3 листопада 2017 року на предмет списання при виконанні робіт капітального ремонту екскаватора ЕШ-10/17 №2 інв. №2104.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Вал-шестерня кр. 2-177212 позивачем надано: специфікацію №13 від 14 липня 2017 року, видаткову накладну №РН-00022 від 20 вересня 2018 року, товаро-транспортну накладну №2009/1 від 20 вересня 2017 року, прибуткову накладну №2892 від 20 вересня 2017 року. На підтвердження отримання та оприбуткування на складі підприємства позивачем надано картку складського обліку №2892.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Ковш з упряжью в зборі №4-1043348-01 позивачем надано: специфікацію №12 від 27 квітня 2017 року, видаткову накладну №РН-00017 від 11 липня 2017 року, товарно-транспортну накладну №1107/1 від 11 липня 2017 року, прибуткову накладну №2222 від 11 липня 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано: картку складського обліку матеріалів №2222 матеріального складу, вимогу від 25 липня 2017 року №7271, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, Акт №32671 від 3 листопада 2017 року на предмет списання при виконанні робіт капітального ремонту екскаватора ЕШ-10/17 №2 інв. №2104.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Блок слідкуючий №1-168478 позивачем надано: специфікацію №11 від 24 серпня 2017 року, видаткову накладну №РН -00020 від 29 серпня 2017 року, товаро-транспортну накладну №2908/1 від 29 серпня 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано: картку складського обліку матеріалів №2582 матеріального складу, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, вимогу №8981 від 4 вересня 2017 року, Акт №32671 від 3 листопада 2017 року на предмет списання при виконанні робіт капітального ремонту екскаватора ЕШ-10/17 №2 інв. №2104.

3 березня 2017 року між позивачем та ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ також укладено договір №0303 на проведення робіт з капітального ремонту екскаватора ЕШ10/70 №2 інв. №2104.

На підтвердження виконання господарської операції щодо проведення капітального ремонту екскаватора ЕШ10/70 №2 інв. №2104 позивачем надано: акт приймання-передачі матеріалів підряднику №1 від 4 квітня 2017 року, акт приймання - передачі матеріалів підряднику №2 від 4 квітня 2017 року, акт приймання - передачі екскаватора підряднику №1 від 14 квітня 2017 року, акт приймання - передачі екскаватора підряднику №1 від 4 квітня 2017 року, акт приймання - передачі матеріалів підряднику №3 від 3 серпня 2017 року, акт приймання - передачі матеріалів підряднику від 3 серпня 2017 року, акт на використані матеріали замовника №3 від 23 жовтня 2017 року, акт приймання - передачі екскаватора замовнику №2 від 2 листопада 2017 року, акт на використані матеріали замовника №1 від 2 листопада 2017 року, акт на використані матеріали замовника №1 від 2 листопада 2017 року, довідка про вартість виконаних робіт від 2 листопада 2017 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт №0211 від 2 листопада 2017 року.

Також позивачем надано дозвіл №509.13.15, виданий Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду, за змістом якого ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ може виконувати ремонт та технічне обслуговування устаткування для видобутку та транспортування корисних копалин відкритим способом. Строк дії дозволу продовжено до 26 квітня 2022 року. Тому вказані обставини спростовують висновки контролюючого органу в Акті перевірки про відсутність у ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ дозволу під час проведення капітального ремонту (механічна частина) екскаватора ЕШ 1000/70 №2 інв. №2104 за договором №0303 від 3 березня 2017 року.

17 жовтня 2017 року між позивачем та ТОВ КРИВБАСРЕМСНАБ укладено договір поставки запчастин до екскаваторної техніки і гірничого обладнання №367. За вказаним договором позивачем придбано: Коуш 2-191254, Клин 3-328866, Вал-шестерня 7-2353, Цапфа центральна 1-169975-01, Вінець зубчастий черт. №1-38938, База опорна №4-1031153СБ.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Коуш 2-191254 та Клин 3-328866 позивачем надано до суду специфікацію від 17 жовтня 2017 року, видаткову накладну №РН-171001 від 17 жовтня 2017 року, товарно-транспортну №67 від 17 жовтня 2017 року, прибуткову накладну №РН-171001 від 17 жовтня 2017 року, платіжне доручення №4208 від 2 листопада 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано: картку складського обліку матеріалів №3245, вимогу від 30 жовтня 2017 року №12766, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, картку складського обліку матеріалів №3245, вимогу від 30 жовтня 2017 року №12765, вимогу від 30 жовтня 2017 року №12765, акт від 3 листопада 2017 року №32671 на предмет списання при виконанні робіт капітального ремонту екскаватора ЕШ-10/17 №2 інв. 2104/

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Вал-шестерня 7-2353 позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №3 від 17 жовтня 2017 року, видаткову накладну №РН-241001 від 24 жовтня 2017 року, товарно-транспортну накладну №69 від 24 жовтня 2017 року, прибуткову накладну №3246 від 24 жовтня 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано до суду картку складського обліку матеріалів №3246 та видаткову накладну №4836 від 5 вересня 2018 року, на підтвердження реалізації Вал-шестерня 7-2353 ПАТ Веско за договором 80/РУ2/51 від 16 лютого 2010 року.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Цапфа центральна 1-169975-01 позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №2 від 18 жовтня 2017 року, видаткову накладну РН-261001 від 26 жовтня 2017 року, товарно-транспортну накладну №72 від 26 жовтня 2017 року, прибуткову накладну №3317 від 26 жовтня 2017 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано до суду картку складського обліку матеріалів №3317, вимогу №12779 від 31 жовтня 2017 року, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, акт від 30 грудня 2017 року №33831 на предмет списання при виконанні робіт на утримання екскаватора ЕШ-11/70 №2 інв. №2474.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки Вінець зубчастий черт. №1-38938 позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №2 від 10 жовтня 2017 року, видаткову накладну №РН-010304 від 1 березня 2018 року, товарно-транспортну накладну №06 від 1 березня 2018 року, прибуткову накладну №366 від 1 березня 2018 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано до суду картку складського обліку матеріалів №366, вимогу №2460 від 28 березня 2018 року, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, акт приймання - передачі від 30 серпня 2018 року №14488 ТОВ ГРО по договору №17 від 17 січня 2018 року щодо ремонтних робіт екскаватора ЕШ-10/17 №6 інв. №2502.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки База опорна №4-1031153СБ позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №8 від 17 жовтня 2017 року, видаткову накладну №27 від 27 березня 2018 року, прибуткову накладну №1101 від 3 травня 2018 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано до суду картку складського обліку матеріалів №1101, вимогу від 10 травня 2018 року №5059, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху.

20 березня 2015 року між позивачем та ТОВ УНІВЕРСАЛ ПЛЮС укладено договір поставки запчастин до екскаваторної техніки і гірничого обладнання №127, за умовами якого придбано Вал-шестерня Z-24 m-12 №3-225422. На підтвердження виконання цієї господарської операції позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №29 від 28 лютого 2018 року, накладну №10 від 12 березня 2018 року, товарно-транспортну накладну №577 від 12 березня 2018 року, прибуткову накладну №577 від 12 березня 2018 року. На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано до суду картку складського обліку матеріалів №577, вимогу від 26 березня 2018 року №2393, картку складського обліку матеріалів гірничого цеху, акт приймання-передачі від 30 серпня 2018 року №14488 ТОВ ГРО по договору №17 від 17 січня 2018 року з проведення ремонту екскаватора ЕШ-10/17 №6 інв. №2502.

Крім того, відповідно до довідки від 18 вересня 2018 року Костянтинісько-Дружківського управління Головного управління ДФС у Донецькій області Про проведення зустрічної звірки ТОВ УНІВЕРСАЛ ПЛЮС щодо документального підтвердження господарських відносин із ПАТ Дружківське рудоуправління їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 березня 2018 року по 31 березня 2018 року документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із позивачем, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

24 липня 2017 року між позивачем та ТОВ РЕМОНТНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМРЕМОСНАЩЕННЯ укладено договір підряду №17/02, за умовами якого підрядник надав послуги щодо відновлення робочого профілю струмка блоків наведення ЕШ 10/70 і 11/70. На підтвердження виконання цієї господарської операції позивачем до матеріалів справи надано специфікацію №1 від 24 липня 2017 року, акти виконаних робіт від 1 березня 2018 року.

Як встановлено під час перевірки податковим органом та відображено в Акті перевірки, згідно звіту ЄСВ за березень 2018 року кількість працюючих у ТОВ РЕМОНТНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМРЕМОСНАЩЕННЯ складає 7 осіб та балансова вартість основних фондів згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2018 року - 85,3 тис. грн. У судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити скільки потрібно працівників, спеціальної техніки, машин, механізмів та обладнання для виконання робіт щодо відновлення робочого профілю струмка блоків наведення ЕШ 10/70 і 11/70, тому суд також вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу в цій частині.

Разом з тим, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, як вже зазначалося, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Суд звертає увагу, що контрагенти позивача мали належний рівень правосуб'єктності, в установленому порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому зобов'язаний були нараховувати податок на додану вартість та згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України вправі були виписувати податкові накладні, які, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування податкового кредиту. Також, як вбачається із акта перевірки, всі податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту лише суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суд вважає, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зважає на те, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України, які надають платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Посилання на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Також суд вважає неприйнятними посилання контролюючого органу у відзиві на позовну заяву на наявність кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, в яких фігурують підприємства залучені по ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей до позивача, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття спірного рішення та не знайшли свого відображення в Акті перевірки. Крім того, вказані обставини не спростовують реальності господарських операції позивача зі своїми контрагентами.

Стосовно посилань податкового органу на неможливість встановлення походження товарно-матеріальних цінностей як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

На підставі вищезазначеного суд дійшов до висновку, що викладені податковим органом обставини щодо порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

А тому податкове повідомлення-рішення є підлягає визнанню протиправним та скасуванню щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 669 214 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 167 303, 50 грн.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003804706 від 30 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління (місцезнаходження: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Поленова, буд. 112, код ЄДРПОУ 00191796,) судові витрати в розмірі 87 547,76 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 30 січня 2019 року за присутності представників сторін, повний текст рішення виготовлено 8 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитрієв В.С.