Постанова

від 06.02.2019 по справі 521/220/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/220/19

Номер провадження 3/521/824/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.

при секретарі Шкребтієнко Г.М.

за участю:

представника Одеської митниці ДФС ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу, що надійшла з Одеської митниці ДФС за протоколом складеним відносно громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючої директором ТОВ КОМПАКТОІЛ (01135, м. Київ, вул. Шолуденка, 2, код ЄДРПОУ 41292934), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №3987/50000/18 від 10.12.2018 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_2 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил №1828/50000/18 вбачається, що 10.07.2018 року до Одеської митниці ДФС надійшов лист Старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 вих. № 17/1/2-28644-17/874вих18 від 05.07.2018 (вхідний Одеської митниці ДФС №643/5- 25 від 10.07.2018), відповідно до якого Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000004142 від 17.11.2017 року.

В ході здійснення розслідування в якості свідка, серед інших, допитано ОСОБА_4 (VOITKO TARAS), ІНФОРМАЦІЯ_2 Директор (підписант, бенефіціар) MATEO GROUP LP (Company number SL029287, 101 Rose Street South Lane, Edinburgh, United Kingdom; EH2 3JG).

Згідно наданих показань свідка, упродовж 2017-2018 років, на прохання невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, за грошову винагороду у щомісячному розмірі - 5000 грн., надавав останнім свої паспортні дані громадянина України, які були використані невстановленими особами для реєстрації на території Сполученого Королівства Великої ОСОБА_5 та Північної Ірландії вищезазначеної компанії на його ім'я, без наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність.

Також, під час допитів свідки повідомили орган досудового розслідування, що фінансово-господарську діяльність вказаних компаній ніколи не вели, не підписували будь-яких документів, що стосуються їх фінансово-господарської діяльності, окрім документів щодо можливої реєстрації компанії та відкриття банківських рахунків. Вказані свідки (підписанти, бенефіціари) не отримували прибутків він фінансово- господарської діяльності компаній, доступу до банківських рахунків ніколи не мали та не мають на даний час, а електронні ключі доступу до них передавали невстановленим невідомим їм особам. Фактичних обов'язків директорів (підписантів, бенефіціарів), вони ніколи не виконували.

За вищевикладених обставин, усі документи від імені зазначених компаній- нерезидентів необхідно вважати підробленими і використаними для протиправної діяльності, а відповідно до додатку до ОСОБА_6 Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму від 16.05.2005, підроблення є предикатним легалізації злочином. Відповідно усі грошові кошти отримані від експорту на підставі підроблених документів, що надійшли та надходять на рахунки вказаних нерезидентів за межами України та використовуються у діяльності компаній і в інтересах осіб, які фактично ними володіють, є легалізованими (відмитими), їм надано правомірного вигляду набуття і володіння.

Таким чином, як вважає орган досудового розслідування, зазначені особи, які без наміру здійснення будь-якої діяльності за грошову винагороду зареєстрували та стали директорами підприємств, не мали можливості укладати будь-які з договорів (контрактів), вести господарську діяльність, тобто не були здатні до укладання договорів - так як являлись номінальними фіктивними керівниками.

Вищевказані компанії нерезиденти були задіяні в експортних та імпортних операціях.

Так, в Одеській митниці ДФС оформлено митні декларації ЕК10РР №UA500100/2017/005480 від 02.10.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/005749 від 12.10.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007050 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007052 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007056 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007057 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007476 від 04.12.2018 року на вантаж ОСОБА_1 соняшникова нерафінована (сира), суміш пресового і екстракційного першого сорту з насіння соняшника врожаю 2017р., ДСТУ 4492:2005. Країна виробництва Україна код УКТЗЕД НОМЕР_1. Фактично, згідно зазначених митних декларацій оформлено вантажу 2 089 465 кг, вартістю 42 160 377,90 грн.

Відповідно до наданих митних декларацій вказаний товар підлягав переміщенню через митний кордон України від компанії - відправника ТОВ КОМПАКТОІЛ (01135, м. Київ, вул.. Шолуденка, буд. 2, код ЄДРПОУ - 41292934) на адресу компанії - одержувача MATEO GROUP LP (Company number SL29287, 272 Bath Street, Glasgow, United Kingdom).

З метою митного оформлення в режимі експорт були надані наступні документи: коносамент №3-CHR від 01.12.2017, № 17-CHR від 12.11.2017, № 16- CHR від 12.11.2017, № 15-CHR від 12.11.2017, № 14-CHR від 12.11.2017, № 11- CHR від 07.10.2017, контракт №КО-24 від 25.09.2017, рахунок-фактура №КО 11- 1011 від 11.10.2017, №КО 21-1101 від 21.11.2017, №КО 21-1102 від 11.10.2017, №КО 21-1103 від 21.11.2017, №КО 21-1104 від 21.11.2017, №КО 01-1201 від 01.12.2017.

Зазначені товари були оформлені в Одеській митниці ДФС у заявленому режимі експорт та випущені на адресу компанії одержувача.

Так, за результатами опрацювання інформації наданої Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України встановлено, що відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці ДФС товаросупровідних документах та митній декларації, містяться неправдиві відомості стосовно покупця товару, а саме: контракт №КО-24 від 25.09.2017 року, рахунок-фактура №КО 11-1011 від 11.10.2017 року, №КО 21-1101 від 21.11.2017 року, №КО 21-1102 від 11.10.2017 року, №КО 21-1103 від 21.11.2017 року, №КО 21-1104 від 21.11.2017 року, №КО 01-1201 від 01.12.2017 року, а також митні декларації ЕК10РР №UA500100/2017/005480 від 02.10.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/005749 від 12.10.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007050 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007052 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007056 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007057 від 22.11.2017 року, ЕК10ДР №UA500100/2017/007476 від 04.12.2018 року.

Відправником вказаного товару є ТОВ КОМПАКТОІЛ , в особі директора гр. ОСОБА_2, яка як керівник підприємства: організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п. 43 ст. 4 МК України є посадовою особою цього підприємства.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_2 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів, які містять неправдиві відомості щодо покупця товару, чим скоєнно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_2 участі не приймала, однак приймав участь її представник, який надав пояснення, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та накласти стягнення відповідно до санкції статті.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, а тому немає підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України. При цьому суд виходить з наступного.

Так, при складанні протоколу про порушення митних правил від 10.12.2018 року №3987/50000/18 митні органи спиралася лише на інформацію, яку отримали від старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ ОСОБА_3, в якій зазначено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №42015000000004142 від 17.11.2017р. В ході розслідування в якості свідка, допитано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, Директор (підписант, бенефіцар) MATEO GROUP LI (101 Rose Street South Lane, Edinburgh, United Kingdom, EH2 3JG, SL029287). Згідно наданих показань свідка, упродовж 2017-2018 років, на прохання невстановлених осіб, за грошову винагороду у щомісячному розмірі 5000 грн., надавав останнім свої паспортні дані громадянина України, які були використані невстановленими особами для реєстрації на території ОСОБА_5 та Північної Ірландії вищезазначеної компанії на його ім'я, без наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність... .

Однак, будь-які протоколи допитів, на які посилається митний орган, як на доказ вини особи в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, доводи митного органу про те, що переміщення товарів через митний кордон України від компанії ТОВ Компактоіл здійснено шляхом надання до митниці, в якості підстави для переміщення товарів, документів, які містять неправдиві дані стосовно покупця товару, лише з підстав отриманої інформації про допит свідка, засновника MATEO GROUP LP, ОСОБА_4, не можуть бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил, а тим паче, розглядатися як доказ вини особи.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 КПУ України, безпосередність дослідження показань, речей, документів визначено в якості загальної засади кримінального провадження. Норми ст. 23 КПК України визначають основні елементи змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів лише в контексті процесуальної діяльності суду. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом.

Постановою КАС/ВС від 11.12.2018 року (№К/9901/57760/18) 822/787/18 встановлено, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановою від 31 січня 2018 року по справі К/9901/3191/18 також встановлено, що лише протоколу допиту керівника підприємства-контрагента недостатньо для підтвердження фіктивності операції, а відомості, які містяться в ньому, підлягають додатковому з'ясуванню.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Це відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №822/551/18.

Також, правову позицію в частині питання про достовірність та допустимість протоколу допиту , а відтак і застосування до спірних правовідносин ст. ст. 74, 75 КАС України, відображено в постанові ВСУ від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17. Аналогічна позиція висловлена в постанові КАС/ВС від 13.12.2018 року по справі №805/4000/17-а.

Попри це, хотілося б звернути увагу на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком ув'язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Згідно ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Однак, пояснення (показання) свідка, щодо яких суд не надав жодного висновку, не можуть бути визнані належними доказами у справі про порушення митних правил, оскільки на основі таких даних неможливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, слід зауважити, що документами, які містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що 25.09.2017 року між ТОВ Компактоіл та MATEO GROUP LP був укладений зовнішньоекономічний контракт №КО-24, щодо поставки олії соняшникової нерафінованої (сирої), суміш пресового і екстракційного першого сорту з насіння соняшника врожаю 2017р., ДОТУ 4492:2005, УКТЗЕД НОМЕР_1 вагою 2 089 465 кг.

З метою оформлення в режимі Експорт до Одеської митниці ДФС були надані наступні документи: коносаменти №11-CHR від 07.10.2017р., № М-СІЖвід 12.11.2017р., №15-CHR від 12.11.2017р.№ 16-CHR від 12.11.2017р., №17-CHR від 12.11.2017, №3-CHR від 01.12.2017р.,рахунок-фактура №КО 11-1011 від 11.10.2017р., №КО 21-1101 від 21.11.2017, №КО 21 - 1102 від 11.10.2017р, №КО 21-1103 від 21.11.2017, №КО 21-1104 від 21.11.2017, №КО 01-1201 від 01.12.2017, контракт № КО-24 від 25.09.2017р. Складено наступні вантажно - митні декларації: ЕК10РР № UA500100/2017/005480 від 02.10.2017, ЕК10ДР №UA500100/2017/005749 від 12.10.2017, ЕК10ДР № UA500100/2017/007050 від 22.11.2017, ЕКЮДР №UA500100/2017/007052 від 22.11.2017, ЕК10ДР №DA500100/2017/007056 від 22.11.2017, ЕКЮДР №UA500100/2017/007057 від 22.11.2017, ЕКЮДР №UA500100/2017/007476 від 04.12.2018.

Отже, декларантом було подано до митного органу усі необхідні документи, передбачені вимогами статті 335 МК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 264 МК України, декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Отже, митні органи повинні були та мали можливість перевірити відомості, які знаходяться в декларації на той час, коли проводилось митне оформлення товару. Однак, товари були оформлені в митниці з додержанням усіх умов переміщення товарів в режимі експорт, передбачених ст. 83 МК України, що передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави, та умови вивезення товарів з митної території України, сплату митних платежів, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту, дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

В Постанові Пленуму Верховного Суду від 03.06.2005 року №8 Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 2008 року) роз'яснено, що незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю передбачає їх переміщення через митний кордон України з подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів або таких, що містять неправдиві дані. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстав для переміщення товарів підроблених документів, одержаним незаконним шляхом, або таких, що містить неправдиві відомості.

Суб'єктивна сторона правопорушення, що передбачене статтею 483 МК України, передбачає наявність в діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі прямого умислу.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Так, гр. ОСОБА_2 діяла в рамках укладеного контракту, а тому сумнівів у дійсності наданих нею документів не виникало. Крім цього, підприємством ТОВ Компактоіл всі митні платежі були сплачені в повному обсязі. Найменування товару, їх вага або кількість, країна походження, відправник та/або одержувач, код товару згідно із УКТ ЗЕД та його митна вартість, були перевірені посадовою особою при реєстрації ВМД, при цьому ніяких розбіжностей виявлено не було.

Тому суд, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини гр. ОСОБА_2 та її винність не доведена.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 Митного Кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 247 КУпАП встановлені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що митницею не надано належних та достатніх доказів на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а висновки митного органу не підтверджуються достовірними даними, тому це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 483, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Суддя