Постанова

від 16.04.2019 по справі 521/220/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/561/19

Номер справи місцевого суду: 521/220/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Черевко П.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника Одеської митниці державної фіскальної служби - ОСОБА_2 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 - закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, -

встановив:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №3987/50000/18 від 10.12.2018 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_3 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил №1828/50000/18 вбачається, що 10.07.2018 року до Одеської митниці ДФС надійшов лист старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 вих. № 17/1/2-28644-17/874вих18 від 05.07.2018 (вхідний Одеської митниці ДФС №643/5- 25 від 10.07.2018), відповідно до якого Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000004142 від 17.11.2017 року.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 - закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України .

15 лютого 2019 представник Одеської митниці державної фіскальної служби - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% від вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил..

Також в апеляційній скарзі заявляється клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що 11 лютого 2019 року представником ДФС вже було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, яка була повернута апелянту ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року.

Вказана апелянтом причина пропуску строку обґрунтована і вбачається із матеріалів справи, а тому заява підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, прийнявши до уваги доводи представника Одеської митниці державної фіскальної служби - ОСОБА_2, викладені ним в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали справи вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року без змін.

Стосовно доводів судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 2 ст. 291 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити на наступне.

При складанні протоколу про порушення митних правил від 10.12.2018 року №3987/50000/18 митні органи спиралася лише на інформацію, яку отримали від старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ ОСОБА_4, в якій зазначено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №42015000000004142 від 17.11.2017р. В ході розслідування в якості свідка, допитано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Директор (підписант, бенефіцар) MATEO GROUP LI (101 Rose Street South Lane, Edinburgh, United Kingdom, EH2 3JG, SL029287). Згідно наданих показань свідка, упродовж 2017-2018 років, на прохання невстановлених осіб, за грошову винагороду у щомісячному розмірі 5000 грн., надавав останнім свої паспортні дані громадянина України, які були використані невстановленими особами для реєстрації на території ОСОБА_6 та Північної Ірландії вищезазначеної компанії на його ім'я, без наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність... .

Однак, будь-які протоколи допитів, на які посилається митний орган, як на доказ вини особи в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, доводи митного органу про те, що переміщення товарів через митний кордон України від компанії ТОВ Компактоіл здійснено шляхом надання до митниці, в якості підстави для переміщення товарів, документів, які містять неправдиві дані стосовно покупця товару, лише з підстав отриманої інформації про допит свідка, засновника MATEO GROUP LP, ОСОБА_5, не можуть бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил, а тим паче, розглядатися як доказ вини особи.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 КП України, безпосередність дослідження показань, речей, документів визначено в якості загальної засади кримінального провадження. Норми ст. 23 КПК України визначають основні елементи змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів лише в контексті процесуальної діяльності суду. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом.

Постановою КАС/ВС від 11.12.2018 року (№К/9901/57760/18) 822/787/18 встановлено, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановою від 31 січня 2018 року по справі К/9901/3191/18 також встановлено, що лише протоколу допиту керівника підприємства-контрагента недостатньо для підтвердження фіктивності операції, а відомості, які містяться в ньому, підлягають додатковому з'ясуванню.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Це відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №822/551/18.

Також, правову позицію в частині питання про достовірність та допустимість протоколу допиту , а відтак і застосування до спірних правовідносин ст. ст. 74, 75 КАС України, відображено в постанові ВСУ від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17. Аналогічна позиція висловлена в постанові КАС/ВС від 13.12.2018 року по справі №805/4000/17-а.

Таким чином процес про адміністративне правопорушення цілком ув'язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права які б призвели до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з викладеним, прихожу до висновку, що постанова районного суду є законною і обґрунтованою. Підстав для скасування чи зміни постанови не встановлено, а апеляційна скарга за викладених обставин повинна бути залишена без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниці державної фіскальної служби - ОСОБА_2 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року - залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2019 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 - закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду: ОСОБА_7