Рішення

від 11.02.2019 по справі 560/4169/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4169/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом Мусульманської релігійної громади міста Хмельницького до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Мусульманська релігійна громада міста Хмельницького звернулась до суду з позовом до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в якому просить визнати протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради щодо не розгляду в місячний строк клопотання Мусульманської релігійної громади м. Хмельницького від 02.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення; зобов'язати Хмельницьку міську раду в місячний строк розглянути та прийняти відповідне рішення щодо клопотання Мусульманської релігійної громади м. Хмельницького від 02.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою реалізації прав на вільне, безперешкодне, одноособове чи колективне віросповідання гарантованих ст. 35 Конституції України, відповідно до приписів ст.ст. 92, 123 Земельного кодексу України, 02.07.2018 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м. на перехресті Львівського шосе та вулиці Західно-окружної в м. Хмельницькому в постійне користування, однак листом №12-3120-02-10 від 30.07.2018 виконавчий комітет Хмельницької міської ради повідомив позивача про відмову у наданні йому земельної ділянки в користування в зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка перебуває в зоні природно-заповідного фонду та в зоні міських і районних вулиць, доріг, майданів.

Вважає, що зазначені в листі №12-3120-02-10 від 30.07.2018 виконавчого комітету Хмельницької міської ради підстави для відмови в надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування є протиправними, та не передбачені приписами ст. 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 29.12.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що позовні вимоги не визнає, оскільки за результатами розгляду вищезазначеного клопотання з доданими документами управлінням земельних ресурсів та земельної реформи позивачу була надана відповідь від 30.07.2018 №12-3120-02-10, в якій повідомлено, що земельна ділянка, про яку йде мова в клопотанні, згідно плану зонування території міста Хмельницького знаходиться в зоні Р-1-зона природно-заповідного фонду. Враховуючи вищезазначене, має місце невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, що відповідно до ст.123 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В зв'язку із цим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, оцінивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 02.07.2018 позивач звернувся до Хмельницької міської ради із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення.

До клопотання позивач додав копії статуту, виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кадастрового плану бажаної земельної ділянки, схеми місця розташування бажаної земельної ділянки.

Однак, на подане клопотання позивач отримав лист №12-3120-02-10 від 30.07.2018, яким виконавчий комітет Хмельницької міської ради повідомив позивача про відмову у наданні йому земельної ділянки в користування в зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка перебуває в зоні природно-заповідного фонду та в зоні міських і районних вулиць, доріг, майданів.

При цьому, відповіді по суті клопотання позивача фактично надано не було, а саме не прийнято рішення про надання/відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення, про що просив позивач.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до частини 2 цієї статті, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд враховує, те що позивач, відповідно до вимог ст.123 ЗК України, звернувся до органу місцевого самоврядування - Хмельницької міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 02.07.2018, однак, жодного рішення відповідача щодо розгляду клопотання прийнято не було.

При цьому, позивач отримав лист виконавчого комітету Хмельницької міської ради №12-3120-02-10 від 30.07.2018, яким не було підготовлено жодного проекту рішення для розгляду на сесії Хмельницької міської ради щодо надання дозволу на розробку чи вмотивованої відмови.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.2 ст.59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи ч.3 ст.123 ЗК України та вищенаведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а не структурного підрозділу міської ради.

Суд звертає увагу відповідача, що у даному випадку рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні Хмельницькою міською радою не приймалось, а відмова оформлена листом виконавчого комітету Хмельницької міської ради №12-3120-02-10 від 30.07.2018 не може слугувати належним розглядом заяви позивача, у порядку передбаченому Земельним кодексом України.

При цьому, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.

У частині 3 статті 123 ЗК України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 3 статті 123 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

В рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв'язку з цим, найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача буде визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача повторно.

При цьому, суд зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови у формі листа з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Мусульманської релігійної громади міста Хмельницького до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На виконання вимог ч.1 ст.139 КАС України суд вважає, за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача судові витрати у розмірі 3524,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Мусульманської релігійної громади міста Хмельницького до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради щодо не розгляду в місячний строк клопотання Мусульманської релігійної громади м. Хмельницького від 02.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення.

Зобов'язати Хмельницьку міську раду повторно розглянути клопотання Мусульманської релігійної громади м. Хмельницького від 02.07.2018 та прийняти відповідне рішення надання дозволу на розробку проекту землеустрою, або вмотивовану відмову в його наданні, щодо відведення в постійне користування Мусульманській релігійній громаді м. Хмельницького земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м., на перехресті Львівського шосе та вул. Західно-Окружної в м. Хмельницькому, для будівництва та обслуговування мусульманського молитовного приміщення.

Стягнути на користь Мусульманської релігійної громади міста Хмельницького судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Мусульманська релігійна громада міста Хмельницького (вул. Заводська, 34,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний код - 25940081) Відповідач:Хмельницька міська рада (вул. Гагаріна, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 33332218)

Головуючий суддя О.П. Шевчук