Рішення

від 03.01.2019 по справі 460/2741/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2019 року м. Рівне №460/2741/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Величко О.М., відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства Науково-впроваджувальна фірми "Вестар" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

31.10.2018 Приватне підприємство Науково-впроваджувальна фірма "Вестар" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2018 №0005801403 та №0005811403.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 15.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №460/2741/18. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 13.12.2018.

Судове засідання з 13.12.2018 відкладено на 03.01.2019 у зв'язку з неприбуттям представника позивача з причин, які судом визнані поважними.

В судовому засіданні 03.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачу до перевірки були надані всі наявні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС". Твердження відповідача про недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків здійснювати контроль за дотримання постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів. Покликання контролюючого органу на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу бази даних АІС "Податковий блок" щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки нарахування податків не може гуртуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Покликання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару є також неприйнятними, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність, в тому числі недоліки при складанні, не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів. Враховуючи викладене, висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а рішення прийняті на його підставі є протиправними та підлягають скасуванню. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов (а.с.93-95) та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивач в охопленому перевіркою періоді мав взаєморозрахунки з ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", які мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування та формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідач вказує, що у видаткових накладних, виписаних ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" відсутні обов'язкові реквізити, а тому вони є такими, що складені всупереч вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для формування показників бухгалтерського обліку на підставі таких документів. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності встановлено відсутність реального джерела походження товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "МАЕРС", ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" та постачальників, відсутність придбання послуг перевезення у даних контрагентів. За даними Єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ "ОПТІМА ПЛАС". Позивачем до перевірки не надані первинні документи щодо одержання та використання товарів (послуг) отриманих від ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", зокрема, актів приймання-передачі ТМЦ, прибуткові накладні, акти списання у виробництво, ліміто-забірні картки для випуску ТМЦ у виробництво, калькуляції, виробничі звіти, картки рахунків 15, 23, 26, 91. Крім того, до перевірки не надані документи, що підтверджують походження ТМЦ та фат їх транспортування, зокрема, сертифікати походження товарів, товарно-транспортні накладні/подорожні листи вантажного автомобіля, довіреності, накази про відрядження, авансові звіти. До перевірки не надані документи, що підтверджують результати виконаних робіт, а саме розробки робочої документації. Проведеним аналізом податкової звітності ТОВ "МАЕРС" встановлено відсутність виробничих потужностей, зокрема, будівельних машин і механізмів, трудових ресурсів для виконання будівельних робіт. Згідно з даними ЄРПН послуги оренди приміщень, обладнання, машин відсутні. Крім того, придбання електроенергії, ПММ у ТОВ "МАЕРС" відсутні. Сукупність ознак нереальності операцій вказує на неможливість факту поставки ТМЦ, надання послуг саме у контрагентів ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС". Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання ТМЦ, послуг у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагентів ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", що фактично не могли і не здійснювали поставку ТМЦ, надання послуг. Враховуючи викладене, перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки ТМЦ ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" для позивача у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного ведення в обіг та відповідно нереальність їх одержання позивачем саме у цих контрагентів, наявність ознак фіктивності даних контрагентів. Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.За сукупністю наведених обставин, сторона відповідача просила в позові відмовити.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

Відповідно до статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, статті 82, статті 86 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.05.2018 №1532 та направлення від 22.05.2018 №1082/17-00-14-03 (а.с.46-48), посадовою особою Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 22 по 25 травня 2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства Науково-впроваджувальної фірми "Вестар" з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" за листопад 2016 року та ТОВ "МАЕРС" за грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом №1402/17-00-03/13973789 від 04.06.2018 (а.с.25-45).

Позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, які відповідачем були відхилені.

21.06.2018 на підставі акту перевірки №1402/17-00-03/13973789 від 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема: №0005801403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 101863,25 грн., в тому числі, на 81490,60 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 20372,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19); №0005811403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" у розмірі 510,00 грн. (а.с.21).

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про порушення ПП НВФ "Вестар": п.185.1 ст.185, пп. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 81490,62 грн., в тому числі за листопад 2016 року в сумі 1875144 грн., за грудень 2016 року 56139,16 грн., за лютий 2017 року в сумі 6600,00 грн.; п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання документів в повному обсязі.

Ці висновки, в свою чергу, базуються на тому, що відповідачем надіслано позивачу запит з метою отримання пояснень та копій підтверджуючих документів щодо проведених взаєморозрахунків з ТОВ "МАЕРС" за грудень 2016 року та лютий 2017 року, а також ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" за листопад 2016 року. 22.05.2018 головному бухгалтеру ПП НВФ "Вестар" з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки вручено наказ №1532 від 21.05.2018, направлення №1082/17-00-14-03 від 22.05.2018 та запит про надання документів від 21.05.2018. Проте, в терміни, визначені листом, жодних документів до перевірки не надано. 25.05.2018 головному бухгалтеру ПП НВФ "Вестар" вручено запит про надання документів. Проте, в терміни визначені листом, не надано: первинні документи щодо одержання товарів, послуг (довіреності, накази про відрядження, авансові звіти); документи складського обліку, картки складського обліку; документи щодо підтвердження походження та якості придбаних ТМЦ - сертифікати відповідності, технічні паспорти приладів; товарно-транспортні накладні/подорожні листи вантажного автомобіля; лімітно-забірні картки для відпуску ТМЦ у виробництво; документи, що підтверджують результати виконаних робіт; інформація щодо власних основних засобів в розрізі об'єктів (картка рахунку 10); штатний розпис працівників ПП НВФ "Вестар". Про факт ненадання документів складено акт від 23.05.2018 №201/1/17-00-14-03/13973789.

Крім того, в результаті проведеного аналізу поданої податкової звітності, відповідно до інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби АС "Податковий блок": АІС "Облік податків і платежів"; АС "Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних"; Єдиний реєстр податкових накладних; картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК), встановлено взаємовідносини ПП НВФ "Вестар" з ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", код 40385106, за листопад 2016 року, ТОВ "МАЕРС", код 40953447, за грудень 2016 року, за лютий 2017 року.

Так, перевіркою встановлено такі ознаки нереальності операцій з ТОВ "ОПТІМА ПЛАС": відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ "ОПТІМА ПЛАС"; відсутність відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів у ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" та його постачальників; наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ "ОПТІМА ПЛАС". Крім того, до перевірки не надані всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Також перевіркою встановлено такі ознаки нереальності операцій з ТОВ "МАЕРС": відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ "МАЕРС" та його постачальників; відсутність відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів у ТОВ "МАЕРС" та його постачальників; статутний фонд ТОВ "МАЕРС" складає 300000 грн., однак не підтверджується можливість внеску товару (послуг) в статутний капітал; наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ "МАЕРС". Крім того, до перевірки не надані всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки ТМЦ та послуг ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС"для ПП НВФ "Вестар". В результаті чого податковий кредит з податку на додану вартість ПП НВФ "Вестар" завищено в сумі 81490,60 грн., в тому числі: за листопад 2016 року в сумі 18751,44 грн., за грудень 2016 року в сумі 56139,16 грн. та за лютий 2017 року в сумі 6600,00 грн

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.

Відповідно до такої документації, між ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" (Постачальник) та ПП НВФ "Вестар" (Покупець) укладено договір поставки №122/16 від 25.11.2016, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк Товар у власність Покупця. Найменування та кількість Товару, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці відповідно до цього Договору визначається Сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 5 банківських дні з моменту підписання видатково-прибуткової накладної (а.с.70-71).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну (а.с.72); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжні доручення (а.с.73-75); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 8, а.с.32).

10.11.2016 між ПП НВФ "Вестар" (Замовник) та ТОВ "МАЕРС" (Виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №426-П, відповідно до умов якого за завданням Замовника Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами надати послугу з розробки робочої документації, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Під робочою документацією, за цим Договором, слід розуміти види робіт визначені у Додатку 1 "Протокол погодження договірної ціни", що є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість послуг, наданих за цим Договором, у відповідності до Протоколу погодження договірної ціни становить 216500,00 грн., в тому числі ПДВ 36083,33 грн. (а.с.49-51).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.52); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжні доручення (а.с.53-55); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 10, а.с.34).

26.11.2016 між ПП НВФ "Вестар" (Замовник) та ТОВ "МАЕРС" (Підрядник) укладено Договір підряду №429-Р, відповідно до умов якого за дорученням Замовника Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати загально-будівельні роботи в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Вартість послуг визначається у Договірній ціні, що є невід'ємним додатком до цього Договору та на момент укладання Договору становить 120335,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 20055,83 грн. Акти КБ-3 та КБ-2 підписується Сторонами по факту виконання робіт (а.с.56-58, 67).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.59-66); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжне доручення (а.с.68-69); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 13, а.с.37).

14.02.2017 між ПП НВФ "Вестар" (Покупець) та ТОВ "МАЕРС" (Постачальник) укладено Договір поставки №36, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується Покупця матеріальні цінності, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у Заявках, які є додатками до цього Договору і становляь його невід'ємну частину (а.с.76-78).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано заявку на придбання товару (а.с.79); видаткову накладну (а.с.80); на підтвердження оплати -платіжне доручення (а.с.81); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 16, а.с.40).

На підтвердження використання придбаних у ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" товарів, робіт і послуг і власній господарській діяльності ПП НВФ "Вестар" надано договори, калькуляції, акти приймання-передачі робіт (надання послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в) (а.с.126-187).

Щодо виконання запитів відповідача від 21.05.2018 та від 25.05.2018 про надання документів, то позивачем надано опис наданих документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП НВФ "Вестар", де підписом уповноваженої особи відповідача засвідчено факт отримання документів 25.05.2018 (а.с.22-24).

Проаналізувавши усі надані стороною позивача первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця - позивача у справі товарів, робіт, послуг, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд дійшов висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення. Жодних зауважень до первинних документів стороною відповідача ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, не заявлялось. Суд акцентує увагу на тому у всіх видаткових накладних, актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в), довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) наведено інформацію про учасників відповідної господарської операції, тобто вказано найменування, коди, місцезнаходження юридичних осіб - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладених договорів слугує й факт здійснення розрахунків за придбану продукцію, роботи та послуги.

Що стосується зауважень відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості, відповідності, то вони не є обов'язковими первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий облік.

Висновки органу ДФС щодо відсутності ланцюга постачання до ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" товарно-матеріальних цінностей, отриманих ПП НВФ "Вестар" від вказаних контрагентів, суд відхиляє, як з огляду на відсутність відповідних доказів, так і з огляду на те, що ПП НВФ "Вестар" не може нести будь-яку відповідальність за неналежний облік господарських операцій своїм контрагентом. ПП НВФ "Вестар" не мало жодних повноважень вимагати у суб'єктів господарських правовідносин - своїх контрагентів інформацію про те, з яких джерел ними отримано товарно-матеріальні цінності, які вони пропонують. Відповідачем, в свою чергу, не було проведено зустрічних звірок з ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" на предмет джерела походження таких ТМЦ, натомість, висновки зроблено виключно за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Разом з тим, система співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань в розрізі контрагентів містить інформацію лише по тих товарах, які придбаваються з оформленням податкових накладних для реалізації права покупця таких товарів на формування податкового кредиту.

При цьому, інформація про контрагентів позивача - ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаних юридичних осіб за місцезнаходженням не внесено.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу фінансової та податкової звітності контрагентів позивача, які, тим більше, не стосуються такого платника податків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла впродовж 2016 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла впродовж 2017 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2. цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами пункту 198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку та належним чином зареєстрована податкова накладна.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків - позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" товарів, робіт і послуг у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС".

При цьому, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтуються та аналізі Єдиного реєстру податкових накладних, за даними яких ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" не придбавали товари (роботи і послуги) тієї номенклатури, які поставлені позивачу.

Разом з тим, суд зауважує, що такі умовиводи базуються виключно на припущеннях, позаяк ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" мали як право, так і можливість придбавати товари, роботи і послуги у осіб, які не є платниками ПДВ, що апріорі зумовлює відсутність відповідних відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо покликань відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ "МАЕРС" та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС", то відповідачем не надано суду відповідних вироків судів, якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаних підприємств, як і взагалі яких-небуть підтверджень наявності таких проваджень.

Суд також звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагентів.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб'єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (№3991/03), відповідно до яких, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вулічпроти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

За наведеного, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 81490,60 грн. є протиправними і безпідставними.

Крім того, протиправними і безпідставними є висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 та п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, оскільки судом встановлено, що позивачем на виконання запиту контролюючого органу надавались документи для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки господарських операцій ПП НВФ "Вестар" з ТОВ "МАЕРС" у грудні 2016 року, лютому 2017 року та ТОВ "ОПТІМА ПЛАС" у листопаді 2016 року.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0005801403 та №0005811403 від 21.06.2018 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (в редакції чинній на момент звернення до суду, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою - 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі - 1762,00 грн.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 1762,00 грн., відповідно до платіжних доручень №№974-975 від 03.10.2018 та від 14.11.2018 №994.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства Науково-впроваджувальна фірма "Вестар" (код ЄДРПОУ 13973789, вул. Гагаріна, 39, м.Рівне, 33003) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005801403 та №0005811403 від 21.06.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Стягнути на користь Приватного підприємства Науково-впроваджувальна фірма "Вестар" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 14 січня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.