Постанова

від 23.07.2019 по справі 460/2741/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6335/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Форет М.С.

представника позивача Величко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Друзенко Н.В. о 16 год. 15 хв. у м. Рівне, повний текст судового рішення складено 14 січня 2019 року) у справі № 460/2741/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства Науково-впроваджувальна фірма Вестар до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2018 № 0005801403 та № 0005811403.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачу до перевірки були надані всі наявні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ МАЕРС та ТОВ ОПТІМА ПЛАС . Твердження відповідача про недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податків здійснювати контроль за дотримання постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів. Покликання контролюючого органу на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу бази даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки нарахування податків не може гуртуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Покликання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару є також неприйнятними, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність, в тому числі недоліки при складанні, не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005801403 та № 0005811403 від 21.06.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги. Також суд зазначив, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є сумнівними чи фіктивними суб`єктами господарювання. Поряд з цим, суд зазначив, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержанням ТМЦ у ТОВ ОПТІМА ПЛАС , ТОВ МАЕРС і складно видаткові накладні всупереч норм ч. 1 с. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1999 за № 168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом 2 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якій покликається на те, що посилання контролюючого органу на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі бази даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятним, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль - перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово - господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситьсяч. А тому нарахування податків не може грунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування первинних документів. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивач заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до ст. 20 розділу І, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, ст. 82, ст. 86 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.05.2018 № 1532 та направлення від 22.05.2018 № 1082/17-00-14-03 (а.с.46-48), посадовою особою Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 22.05.2018 по 25.05.2018 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства Науково-впроваджувальної фірми Вестар з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ОПТІМА ПЛАС за листопад 2016 року та ТОВ МАЕРС за грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1402/17-00-03/13973789 від 04.06.2018 (а.с.25-45).

Позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, які відповідачем були відхилені.

21.06.2018 на підставі акту перевірки № 1402/17-00-03/13973789 від 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема: № 0005801403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на 101863, 25 грн, в тому числі, на 81490, 60 грн - за податковими зобов`язаннями та на 20372, 65 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19); № 0005811403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" у розмірі 510, 00 грн (а.с.21).

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про порушення ПП НВФ Вестар : п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 81490, 62 грн, в тому числі за листопад 2016 року в сумі 1875144 грн, за грудень 2016 року 56139, 16 грн, за лютий 2017 року в сумі 6600, 00 грн; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання документів в повному обсязі.

Ці висновки, в свою чергу, базуються на тому, що відповідачем надіслано позивачу запит з метою отримання пояснень та копій підтверджуючих документів щодо проведених взаєморозрахунків з ТОВ МАЕРС за грудень 2016 року та лютий 2017 року, а також ТОВ ОПТІМА ПЛАС за листопад 2016 року. 22.05.2018 головному бухгалтеру ПП НВФ Вестар з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки вручено наказ № 1532 від 21.05.2018, направлення № 1082/17-00-14-03 від 22.05.2018 та запит про надання документів від 21.05.2018. Проте, в терміни, визначені листом, жодних документів до перевірки не надано. 25.05.2018 головному бухгалтеру ПП НВФ Вестар вручено запит про надання документів. Проте, в терміни визначені листом, не надано: первинні документи щодо одержання товарів, послуг (довіреності, накази про відрядження, авансові звіти); документи складського обліку, картки складського обліку; документи щодо підтвердження походження та якості придбаних ТМЦ - сертифікати відповідності, технічні паспорти приладів; товарно-транспортні накладні/подорожні листи вантажного автомобіля; лімітно-забірні картки для відпуску ТМЦ у виробництво; документи, що підтверджують результати виконаних робіт; інформація щодо власних основних засобів в розрізі об`єктів (картка рахунку 10); штатний розпис працівників ПП НВФ Вестар . Про факт ненадання документів складено акт від 23.05.2018 № 201/1/17-00-14-03/13973789.

Крім цього, в результаті проведеного аналізу поданої податкової звітності, відповідно до інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби АС Податковий блок : АІС Облік податків і платежів ; АС Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних ; Єдиний реєстр податкових накладних; картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК), встановлено взаємовідносини ПП НВФ Вестар з ТОВ ОПТІМА ПЛАС , код 40385106, за листопад 2016 року, ТОВ МАЕРС , код 40953447, за грудень 2016 року, за лютий 2017 року.

Так, перевіркою встановлено такі ознаки нереальності операцій з ТОВ ОПТІМА ПЛАС : відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ ОПТІМА ПЛАС ; відсутність відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів у ТОВ ОПТІМА ПЛАС та його постачальників; наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ ОПТІМА ПЛАС . Крім того, до перевірки не надані всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Також перевіркою встановлено такі ознаки нереальності операцій з ТОВ МАЕРС : відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ МАЕРС та його постачальників; відсутність відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів у ТОВ МАЕРС та його постачальників; статутний фонд ТОВ МАЕРС складає 300000 грн, однак не підтверджується можливість внеску товару (послуг) в статутний капітал; наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ МАЕРС . Крім того, до перевірки не надані всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки ТМЦ та послуг ТОВ МАЕРС та ТОВ ОПТІМА ПЛАС для ПП НВФ Вестар . В результаті чого податковий кредит з податку на додану вартість ПП НВФ Вестар завищено в сумі 81490, 60 грн, в тому числі: за листопад 2016 року в сумі 18751, 44 грн, за грудень 2016 року в сумі 56139, 16 грн та за лютий 2017 року в сумі 6600, 00 грн.

Позивач, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України ) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ МАЕРС та ТОВ ОПТІМА ПЛАС .

Так суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ МАЕРС та ТОВ ОПТІМА ПЛАС зазначив наступне.

Між ТОВ ОПТІМА ПЛАС (Постачальник) та ПП НВФ Вестар (Покупець) укладено договір поставки № 122/16 від 25.11.2016, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк Товар у власність Покупця. Найменування та кількість Товару, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці відповідно до цього Договору визначається Сторонами у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 5 банківських дні з моменту підписання видатково-прибуткової накладної (а.с. 70-71).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну (а.с. 72); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжні доручення (а.с. 73-75); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 8, а.с. 32).

10.11.2016 між ПП НВФ Вестар (Замовник) та ТОВ МАЕРС (Виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт № 426-П, відповідно до умов якого за завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами надати послугу з розробки робочої документації, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Під робочою документацією, за цим Договором, слід розуміти види робіт визначені у Додатку 1 Протокол погодження договірної ціни , що є невід`ємною частиною даного Договору. Вартість послуг, наданих за цим Договором, у відповідності до Протоколу погодження договірної ціни становить 216500, 00 грн, в тому числі ПДВ 36083, 33 грн (а.с. 49-51).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 52); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжні доручення (а.с. 53-55); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 10, а.с. 34).

26.11.2016 між ПП НВФ Вестар (Замовник) та ТОВ МАЕРС (Підрядник) укладено Договір підряду № 429-Р, відповідно до умов якого за дорученням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати загально-будівельні роботи в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Вартість послуг визначається у Договірній ціні, що є невід`ємним додатком до цього Договору та на момент укладання Договору становить 120335, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 20055, 83 грн. Акти КБ-3 та КБ-2 підписується Сторонами по факту виконання робіт (а.с. 56-58, 67).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 59-66); на підтвердження оплати - повідомлення про відступлення права вимоги, платіжне доручення (а.с. 68-69); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 13, а.с. 37).

14.02.2017 між ПП НВФ Вестар (Покупець) та ТОВ МАЕРС (Постачальник) укладено Договір поставки № 36, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується Покупця матеріальні цінності, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у Заявках, які є додатками до цього Договору і становляь його невід`ємну частину (а.с. 76-78).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано заявку на придбання товару (а.с. 79); видаткову накладну (а.с. 80); на підтвердження оплати -платіжне доручення (а.с. 81); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 16, а.с. 40).

На підтвердження використання придбаних у ТОВ МАЕРС та ТОВ ОПТІМА ПЛАС товарів, робіт і послуг і власній господарській діяльності ПП НВФ "Вестар" надано договори, калькуляції, акти приймання-передачі робіт (надання послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в) (а.с. 126-187).

Так суд першої інстанції дійшов висновку, що надані стороною позивача первинні документи, відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця - позивача у справі товарів, робіт, послуг, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд першої інстанції вважає, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано наступного.

Так до перевірки не надані первинні документи щодо одержання товарів, (послуг) - акти приймання-передачі ТМЦ, прибуткові накладні, акти списання у виробництво, лімітно - забірні картки для відпуску ТМЦ у виробництво, калькуляції, виробничі звіти, картки рахунків 15, 23, 26, 91, що унеможливлює підтвердження отримання і використання у господарській діяльності товарів/послуг. отриманих безпосередньо у ТОВ ОПТІМА ПЛАС , ТОВ МАЕРС .

Крім цього, до перевірки не надані документи, що підтверджують походження ТМЦ і факт їх транспортування: сертифікати походження товарів, товарно - транспортні накладні/подорожні листи вантажного автомобіля, довіреності, накази про відрядження, авансові звіти. Так згідно п. 3.1 договору поставки № 122/16 від 25.1 1.2016, укладеного з ТОВ ОПТІМА ПЛАС транспортування, завантаження та розвантаження здійснюється постачальником автомобільним чи іншим транспортом за його рахунок. Згідно п. 4.6 Договору № 36 від 14.02.2017 з ТОВ МАЕРС і в Заявці на придбання товару поставка здійснюється на умовах EXW (передано на склада Постачальника).

Разом з цим відповідно до ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна (ТТН) - обов`язковий документ для здійснення внутрішніх перевезень вантажів (виняток - водій має інший визначений законодавством документ на вантаж).

Крім цього згідно пояснень представника апелянта, що згідно проведеним аналізом податкової звітності ТОВ МАЕРС встановлено відсутність виробничих потужностей зокрема, будівельних машини і механізмів трудових ресурсів для виконання будівельних робіт. При цьому, до перевірки надано акти приймання-передачі будівельних робіт форми КБ-2в, згідно яких встановлено виконання ТОВ МАЕРС 366 людино- годин та 83,44 годин роботи машин/механізмів.

Також згідно даних ЄРПН послуги оренди приміщень, обладнання, машин відсутні. Крім цього придбання електроенергії, ПММ у ТОВ МАЕРС не встановлено.

Частиною 1 ст.50 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (зі змінами та доповненнями) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Листом Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік визначено, що норма робочого часу на 2016 рік при 40-годинному робочому тижні складає 2003, 0 год.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 встановлено норму витрат часе працівників, зокрема у грудні 2016 року (при 40-годинному робочому тижні) встановлено норму на місяць - 176 люд/год.

Так судом першої інстанції не взято до уваги, що ТОВ МАЕРС в актах форми № КБ-2в в графі Витрати труда робітників - будівельників на обсяг робіт, людино-годин / витрати труда робітників, що обслуговують машини на обсяг робіт по акту № 1 вказано 144,97/38,16 люд.-год., в акті № 2 вказано 144,97/38,18 люд.-год., в акті № 3 вказано 86,58/7,01 люд.-год., в акті № 4 вказано 1404,21/0,09 люд.-год., всього 1780,73/83,44 люд.-год. Згідно проведеного аналізу встановлено, що двоє працівників у грудні 2016 року фактично могли б відпрацювати 176 люд./год.* 2 люд. = 352 год.

Таким чином, дані розрахунків свідчать про неможливість здійснення робіт силами ТОВ МАЕРС , а придбання субпідрядних робіт у ТОВ МАЕРС згідно даних ЄРПН не встановлено.

Крім цього згідно інформаційної бази даних ДФС України у ТОВ МАЕРС працівниками станом на листопад 2016 року значиться директор ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 . Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів заробітна плата за 4 квартал 2016 року становить 1600 грн. Інша інформація щодо трудових ресурсів відсутня. Інформація щодо залучення для здійснення діяльності ФОПів та виплата їм доходу за ознакою 157 відсутня. Згідно фінансової звітності ТОВ МАЕРС за 2016 рік - залишкова вартість основних засобів складає 0 грн. Фінансова звітність за 2017 рік платником не подана. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкти нерухомості у власності ТОВ МАЕРС відсутні.

Відтак можна дійти висновку, що ТОВ МАЕРС не мало матеріальних та трудових ресурсів для виконання будівельних робіт, а первинні документи, на які покликається позивач, не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції та є такими, що не спростовують висновок контролюючого органу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи - то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку чи надання товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 05.09.2018 у справі № 826/20258/13-а (№К/9901/2599/18).

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з підстав, у межах та у відповідності до ПК України, оскільки контрагент не мав матеріальних та трудових ресурсів для виконання будівельних робіт, а первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року у справі № 460/2741/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 30 липня 2019 року