Постанова

від 07.02.2019 по справі 341/1469/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1469/17

Провадження № 22-ц/4808/28/19

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.,

секретаря Мельник О.В.

апелянта ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення записів до трудової книжки, стягнення заробітної плати за час виконання нижче оплачуваної роботи, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду у складі судді Юсип І.М., ухвалене 27 вересня 2018 року у м.Галич,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 15 березня 2006 року вона працювала у КЗ Галицька ЦРЛ на посаді лаборанта з вищою (немедичною) освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії.

Наказом від 24.11.2010 року позивач переведена на посаду біолога за спеціальністю: клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завлабораторією.

Крім того, позивач працювала за сумісництвом на посаді біолога до 2015 року та протягом 2015, 2016, 1 кварталу 2017 року, про що відомості в трудову книжку не внесено.

08 вересня 2017 року позивачу було оголошено наказ про звільнення від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведено на посаду біолога з клінічної лабораторної діагностики.

ОСОБА_1 посилається на те, що її переведення відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки відповідач не попередив її та не отримав згоди, враховуючи те, що мала місце зміна істотних умов праці.

Позивач вважає, що підлягає поновленню на попередній роботі лаборанта з вищою немедичною освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії КЗ Галицька ЦРЛ .

Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду мотивуючи тим, що вона є інвалідом 3-ї групи, в даний час стан її здоров'я погіршився так як постійно перебуває у стресовому стані і на основі нервових потрясінь 31.08.2018 р. лікарем-дерматологом виставлено їй діагноз псоріаз .

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КЗ Галицька центральна районна лікарня від 06.09.2017 року про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведення на посаду біолога;

- поновити ОСОБА_1 на посаді лаборанта з вищою немедичною освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії у КЗ Галицька центральна районна лікарня ;

- зобов'язати КЗ Галицька центральна районна лікарня внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом, починаючи з 2006 року по 2017 рік;

- стягнути з КЗ Галицька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час виконання нижчеоплачуваної роботи (починаючи з 06.09.2017 року до моменту винесення судового рішення);

- стягнути з КЗ Галицька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 106 000 грн.

Рішенням Галицького районного суду від 27 вересня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 з 07 вересня 2017 року на попередній роботі, на посаду - Біолога зі спеціальністю Клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завідувача лабораторією Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня .

Стягнуто з Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 44 064 грн. 81 коп. різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 07 вересня 2017 року по 26 вересня 2018 року.

Зобов'язано Комунальний заклад Галицька центральна районна лікарня внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом відповідно до наказів Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня № 132 від 01 липня 2015 року, від № 132 від 01 жовтня 2015 року, № 167 від 04 липня 2016 року, № 272 від 30 грудня 2016 року.

Стягнуто з Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 - 2000 грн. моральної шкоди.

В позові ОСОБА_1 до Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня в частині вимог: - визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня від 06 вересня 2017 року про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведення на посаду біолога - відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 3 440 (три тисячі чотириста сорок) грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Комунального закладу Галицька центральна районна лікарня 2 470 грн. 40 коп. судового збору.

ОСОБА_1 на рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказала, що відповідно до наказу №30 від 15.03.2006 року вона працює у КЗ Галицька центральна районна лікарня на посаді лаборанта з вищою (немедичною) освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії.

Наказом №166 від 24.11.2010 року ОСОБА_1 переведена на посаду біолог зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завлабораторією, хоча такої посади у штатному розписі не було, а з'явилась вона лише у 2011 році.

У трудовій книжці і особистій картці позивачки записи внесені зі змінами і в особовій картці її підписи відсутні. Про факт переведення ОСОБА_1 не знала, так як у цей період часу перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Апелянт також зазначила, що вона займала вакантну посаду завідуючої лабораторією, на яку була прийнята у 2006 році - лаборантом з вищою (немедичною) освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторією. У 2007 році внесено зміни в штатному розписі щодо посади зав.лабораторією з вищою (немедичною) освітою. Копія штатного розпису долучена до матеріалів справи.

Згодом у 2016 році було внесено зміни у штатний розпис і зазначили посаду зав.лабораторією (лікар-лаборант).

Вагомим доказом факту зайняття ОСОБА_1 посади зав.лабораторією (як виконуюча обов'язків у 2006 році) є відповідь на звернення ОСОБА_1 Департаменту охорони здоров я обласної державної адміністрації від 25.02.2016 року №Д-3/202.

Водночас протягом тривалого часу з 2004 року ОСОБА_1 за сумісництвом займала посаду лаборанта до 2015 року та біолога (на 0,5 ставки) протягом 2015, 2016 років, І кварталу 2017 року, про що відомості в трудову книжку не вносились попри наявність заяв ОСОБА_1

Вказану посаду ОСОБА_1 займала до 08.09.2017 року. Цього ж дня ОСОБА_1 було зачитано наказ про увільнення від виконання обов'язків зав.лабораторії і переведено на посаду біолога з клінічної лабораторної діагностики.

В трудову книжку внесено наказ про переведення на посаду біолога від 07.07.2017 року, а фактично ОСОБА_1 зачитано 08.09.2017 року наказ №43-к від 06.09.2017 року про увільнення її від виконання обов'язків завідуючої лабораторією.

За твердженням апелянта, вищевказаний наказ було тричі переписано відповідачем під час судових засідань. За третім разом суду подано наказ №43-к від 07.07.2017 року Про переведення на іншу роботу зі змінами істотних умов праці , який не зазначений в трудовій книжці і особовій картці ОСОБА_1

Апелянт посилається на те, що своєї згоди на таке переведення вона не давала, про факт переведення не попереджалась, тому таке є незаконним і її слід поновити на займаній посаді лаборанта з вищою (немедичною) освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та виконання менш оплачуваної роботи.

Судом першої інстанції не вірно встановлено, що позивач 17.03.2006 року в порядку переведення прийнята на роботу в Галицьку ЦРЛ на посаду лаборанта з вищою (немедичною) освітою з виконанням обов'язків завлабораторією, що стверджується копією трудової книжки, запис №10 та 13. Тобто позивач прийнята на роботу на умовах суміщення посад .

В штатному розписі за 2006 рік посади лаборанта з вищою немедичною освітою не зазначено, натомість звільнилася посада зав.лабораторією.

Станом на 2010 рік у штатному розписі не було такої посади як біолог . У всіх документах того часу - наказах, особових рахунках, звітах - вказано на зайняття ОСОБА_1 саме посади завідуючої лабораторії.

Судом не досліджувався наказ про переведення на посаду біолога з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії від 24.11.2010 року.

Згідно до вказаного наказу ОСОБА_1 повинна приступити до виконання обов'язків завідуючої лабораторією, тобто наказу про переведення на посаду біолога не було, фактично такого наказу не існує. Після виходу з відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_1 одразу приступила до виконання обов'язків біолога. На той час такої посади в штатному розписі Галицької ЦРЛ не існувало, посадова інструкція не видавалась, посадові обов'язки ОСОБА_5 взагалі не змінювались, вона продовжувала працювати та виконувати трудову функцію завідуючої лабораторії. Вказаний наказ, його зміст та правові наслідки судом не досліджувались.

З огляду на вказане, а також те, що виконання обов'язків допускається тільки протягом випробувального строку, тоді як позивач таку посаду займала з 2006 року, вона повинна бути поновлена на постійній посаді завідуючої лабораторією.

Апелянт також вказала на неправильний розрахунок судом сум, що підлягають негайному стягненню на її користь.

Так, судом вирішено, що до негайного виконання підлягає рішення в частині стягнення з відповідача заробітної плати за один місяць у сумі 3 440,0 грн., мотивуючи цю суму розміром заробітної плати за червень 2016 року у розмірі 7 965,20 грн.

На думку апелянта, підстав для негайного стягнення різниці в заробітній платі за червень 2016 року немає, оскільки увільнення від посади відбулося у вересні 2017 року.

У червні 2017 року ОСОБА_1 було виплачено всього заробітної плати - 27 989,59 грн., з них податки та обов'язкові платежі - 5737,87 грн., тобто на руки отримано - 22 251,72 грн.

Отже, сума заробітної плати, яка підлягає до негайного стягнення за один місяць, становить 22 251,72 грн.

ОСОБА_1 також не погоджується з частковим задоволенням її вимог про стягнення моральної шкоди.

З цього приводу вказала, що відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії призвели до моральних переживань, втрати душевного спокою. При цьому такі дії супроводжувались приниженням честі і гідності та ділової репутації, оскільки замість позивачки на посаду завідуючої була призначена некваліфікована особа, яка відкрито перебуває у неформальних стосунках з головним лікарем ОСОБА_6

Апелянт зазначила, що таким чином їй завдано особливого приниження як професіоналу, фахівцю. Крім того, головний лікар кілька разів намагався незаконно звільнити ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідуючої лабораторією, створивши штучні дисциплінарні стягнення, які були скасовані рішенням суду. Наведене свідчить про систематичну умисну дискредитацію апелянтки як працівника.

Посилаючись на вказані обставини і на положення ст.237-1 КЗпП, ст.ст.23,1167, 1172 ЦК України, ОСОБА_1 вважає, що є підстави стягнути з відповідача моральну шкоду у повному розмірі.

У підсумку ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог. Постановити в цій частині нове рішення, яким:

- позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

- змінити судове рішення в частині поновлення на посаді біолога зі спеціальністю Клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завідувача лабораторією КЗ Галицька ЦРЛ . Поновити на посаді в.о. завідувача лабораторії;

- зобов'язати відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом, починаючи з 2004 року по 2017 рік згідно журналів реєстрації кадрових наказів по КЗ Галицька ЦРЛ за 2006-2017 роки та особистих рахунків №190 ОСОБА_1

- стягнути середній заробіток за весь час нижче оплачуваної роботи з 06.09.2017 року в розмірі 44 064 грн.81 коп.

- стягнути з КЗ Галицька ЦРЛ на користь позивача 106 000 грн. моральної шкоди;

- постановити, що негайному виконанню підлягає рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі на стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 22 251,72 грн.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Представник відповідача скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторони та представників, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що листом Департаменту кадрової політики, освіти і науки Міністерства охорони здоров'я України від 02.11.2005 року начальника управління охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації повідомлено, що розглянувши документи ОСОБА_1, яка у 2005 році закінчила ДВНЗ Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника за спеціальністю Біологія і враховуючи клопотання управління охорони здоров'я та виробничу необхідність, Департамент не заперечує проти зарахування її на посаду лаборанта з вищою освітою Галицької центральної лікарні (том-1, а.с.7).

04.11.2005 року наказом Управління охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації №306-к вказано Головному лікарю Галицької ЦРЛ ОСОБА_8 перепрофілювати вакантну посаду лікаря-лаборанта на посаду лаборанта з вищою освітою та зарахувати на цю посаду випускницю Прикарпатського університету ім. В.Стефаника - ОСОБА_1 після попереднього проходження курсів спеціалізації з клінічної лабораторної діагностики та отримання сертифікату (том-1, а.с.8).

15.03.2006 року (у трудовій книжці ОСОБА_1 запис №10, наказ №30 від 13.03.2006) наказом КЗ Галицька ЦРЛ №30 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта з вищою (немедичною) освітою з 17.03.2006 року та назначено в.о. зав лабораторією (за даними виписки з наказу за підписом головного лікаря ОСОБА_6), (том-1, а.с.9).

23.04.2008 року наказом КЗ Галицька ЦРЛ №48 лаборанту ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до 3-х років з 21.04.2008 року по 04.12.2010 року (за даними виписки з наказу за підписом головного лікаря ОСОБА_6), (том-1, а.с.9).

За даними виписки з того ж наказу №48 від 23.04.2008 року, але за підписом головного лікаря ОСОБА_8, лаборанту ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною з 21.04.2008 року по 04.12.2011 року (том-1, а.с.11).

22.11.2010 року наказом КЗ Галицька ЦРЛ №165 наказано приступити до виконання своїх обов'язків біолога і виконуючу обов'язків завідувача лабораторією ОСОБА_1 з 29.11.2010 року, у зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, (за даними виписки з наказу за підписом в.о. головного лікаря ОСОБА_9), (том-1, а.с.12).

24.11.2010 року наказом КЗ Галицька ЦРЛ №166 наказано приступити до виконання своїх обов'язків біолога з в.о. зав. лабораторією ОСОБА_1 з 29.11.2010 року, у зв'язку з закінченням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, (за даними виписки з наказу за підписом головного лікаря ОСОБА_6), (том-1, а.с.10).

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1, на підставі наказу №166 від 24.11.2010 року ОСОБА_1 переведена на посаду біолога зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика, з виконанням обов'язків зав.лабораторією (запис №11 від 29.11.2010).

Із наступних записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається таке.

У записі №12 від 20.01.2016 року вказано, що записи №10 від 17.03.2006 та №11 від 29.11.2010 внесені помилково (за підписом головного лікаря КЗ Галицька ЦРЛ ОСОБА_10).

Із запису №13 від 17.03.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 назначена на посаду лаборанта з вищою освітою та назначена в.о. зав. Лабораторією на підставі наказу №30 від 15.03.2006 року.

Із запису №14 від 29.11.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 переведена на посаду біолога зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика і виконуючу обов'язків зав. лабораторією.

У записі №15 вказано, що записи №12 від 20.01.2016 року, №13 від 17.03.2006 року та №14 від 29.11.2010 року вважати внесеними помилково (за підписом головного лікаря КЗ Галицька ЦРЛ ОСОБА_10).

Із запису №16 від 19.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 увільнена від виконання обов'язків завідувача лабораторією біолога зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика на підставі наказу №39/1-12 від 19.06.2017 року.

У записі №17 вказано, що запис №16 від 19.06.2017 року внесений помилково (за підписом головного лікаря КЗ Галицька ЦРЛ ОСОБА_10).

Із запису №18 від 07.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 переведена на посаду біолога на підставі наказу №43 від 07.07.2017 року.

В матеріалах справи міститься наказ КЗ Галицька ЦРЛ від 07.07.2017 року №43-к Про переведення на іншу роботу зі змінами істотних умов праці , за змістом якого ОСОБА_1, біолога зі спеціальності Клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завідувача лабораторії переведено на посаду біолога з 07.09.2017 року, (том-1, а.с.78).

Таким чином, беручи до уваги вищевказані накази КЗ Галицька ЦРЛ , а також наявні у трудовій книжці записи про роботу позивачки у КЗ Галицька ЦРЛ , встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 чинними є записи №10,11,18, що підтвердили в судовому засіданні обидві сторони, які стосуються призначення останньої на посаду та її переведення, а саме: на підставі наказу №30 від 13.03.2006 року ОСОБА_1 призначена на посаду лаборанта з вищою немедичною освітою з виконанням обов'язків зав.лабораторією у Галицькій райлікарні з 17.03.2006 року (запис №10 від 17.03.2006); на підставі наказу №166 від 24.11.2010 року ОСОБА_1 переведена на посаду біолога зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика, з виконанням обов'язків зав.лабораторією (запис №11 від 29.11.2010); на підставі наказу №43 від 07.07.2017 року. ОСОБА_1 переведена на посаду біолога (запис №18 від 07.09.2017 року).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КЗ Галицька центральна районна лікарня від 06.09.2017 року про її увільнення від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведення на посаду біолога, а також поновити ОСОБА_1 на посаді лаборанта з вищою немедичною освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії у КЗ Галицька центральна районна лікарня .

Задовольняючи частково позов в частині вимоги про поновлення позивачки на попередній посаді, суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді біолога зі спеціальністю Клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завідувача лабораторією з 07 вересня 2017 року, виходячи з того, що відповідачем не представлено доказів наявності змін в організації виробництва і праці, внаслідок чого допускається зміна істотних умов праці та не доведено факту повідомлення ОСОБА_1 не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що наказом від 24 листопада 2010 року визначено ОСОБА_1 приступити до виконання обов'язків біолога і виконуючої обов'язки завідувача лабораторії, у зв'язку закінченням декретної відпустки з 29 листопада 2010 року. Докази про незаконність такого переведення у матеріалах справи відсутні, тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта з вищою немедичною освітою з виконанням обов'язків завідуючої лабораторії КЗ Галицька ЦРЛ , як того просила позивачка. Доказів щодо наявності чинного наказу головного лікаря КЗ Галицька ЦРЛ від 06 вересня 2017 року про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведення на посаду біолога судом не здобуто. Відтак, в задоволенні позову в цій частині суд відмовив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.

За даними запису у трудовій книжці №18 від 07.09.2017 року ОСОБА_1 переведена на посаду біолога на підставі наказу №43 від 07.07.2017 року.

Тобто, ОСОБА_1, з посади біолога зі спеціальності Клінічна лабораторна діагностика з виконанням обов'язків завідувача лабораторії, переведена на посаду біолога з 07.09.2017 року на підставі наказу КЗ Галицька ЦРЛ від 07.07.2017 року №43-к Про переведення на іншу роботу зі змінами істотних умов праці , (том-1, а.с.78).

За приписами ст.32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.32 КЗпП України вказує на те, що зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках зміни в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі односторонньо змінювати істотні умови праці.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 2006 року поряд з посадою лаборанта, а потім з 2010 року - посадою біолога, виконувала роботу за іншою посадою - завідувача лабораторією. Тобто, як правильно встановив суд першої інстанції, мало місце суміщення посад, не зважаючи на те, що таке суміщення значилося роботодавцем в наказах , як виконуюча обов'язки зав.лабораторією .

Проте як встановлено в ході розгляду справи апеляційною інстанцією та підтверджено представником відповідача, на час призначення позивача на посаду з виконанням обов'язків завідувача лабораторією, дана посада була вакантною, тобто мова про заміну тимчасово відсутнього працівника не йде.

Відповідно, особа, яка виконує інші посадові обов'язки у випадку зміни істотних умов праці щодо цієї посади повинна бути попереджена, як того передбачає ст.32 КЗпП.

В даному випадку, роботодавець здійснюючи такі кадрові зміни в частині позивача не довів як саму наявність змін в організації виробництва та праці, так і не дотримався процедури щодо ОСОБА_1, що порушило її права. Суд першої інстанції дав правильну оцінку цій обставині та вирішив поновити її на попередній роботі у зв'язку з процедурними порушеннями роботодавця.

Доводи апелянта щодо необхідності поновлення її на посаді лаборанта на увагу не заслуговують, оскільки переведення на посаду біолога у 2010 році вона не оспорювала і продовжувала працювати в нових умовах.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо поновлення позивача на посаді завідувача лабораторією у зв'язку з тривалим виконання обов'язків на даній посаді, оскільки доказів про призначення її завідувачем не представлено. Саме лише перебування на посаді виконуючої обов'язки тривалий час не дає підстав для призначення її на цю посаду в судовому порядку.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

В ході судового розгляду даного спору стороною відповідача не представлено жодних доказів того, що на момент видання наказу КЗ Галицька ЦРЛ від 07.07.2017 року №43-к Про переведення на іншу роботу зі змінами істотних умов праці , у КЗ Галицька ЦРЛ мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Зокрема не надано суду відповідного наказу про внесення змін в організацію виробництва і праці із вказівкою на зміст цих змін та відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін.

Матеріали справи не містять доказів про персональне попередження конкретних працівників (в тому числі і позивачки) істотні умови праці яких у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні (не пізніше ніж за два місяці до настання відповідних змін). Відсутні також докази про те, що ОСОБА_1 ознайомлена з наказом від 07.07.2017 року №43-к.

В силу дії ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Встановивши неправомірність переведення ОСОБА_1 на підставі наказу від 07.07.2017 року №43-к, суд першої інстанції розглядаючи спір в межах позовних вимог, керуючись правилами ст.13 ЦПК України, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про скасування наказу головного лікаря КЗ Галицька ЦРЛ від 06 вересня 2017 року про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідуючої лабораторії та переведення на посаду біолога, оскільки в матеріалах справи такий наказ відсутній. Інших доказів про його існування стороною позивача суду не представлено. Існування такого наказу заперечив і представник відповідача в засіданні апеляційного суду.

Доводами апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовано, тому апеляційний суд не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 07.09.2017 року по 26.09.2018 року в сумі 44 064,81 грн., суд першої інстанції правильно виходив із положень ст.235 КЗпП України, а відповідні обчислення проводив, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Переглядаючи спір в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у прохальній частині скарги ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача різницю в заробітку в сумі 44 064,81 грн., що відповідає рішенню суду першої інстанції.

Інших обґрунтувань та розрахунків в цій частині апелянтом не представлено, відтак апеляційний суд не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Щодо неправильності визначеної судом суми середньої заробітної плати за один місяць, на чому наполягає апелянт, слід зазначити, що в цьому випадку останньою не враховано ухвалу суду першої інстанції про усунення описки від 30.10.2018 року. Інших підстав для зміни такого розміру сторона не навела.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 також заявила позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, розмір якої визначила в сумі 106 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду в цій частині апелянт вказує на те, що суд не правильно оцінив факт спричинення моральної шкоди та не взяв до уваги всі докази, які її підтверджують, що вплинуло на розмір стягуваної суми.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 13 вищевказаної Постанови зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237- 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Переглядаючи спір в цій частині, апеляційний суд вважає, що судом повно та всебічно розглянуто спірне питання. При визначенні розміру шкоди судом встановлено факт спричинення моральних страждань, визначено їх тяжкість, наявність втрати нормальних життєвих зв'язків та необхідність прикласти додаткових зусиль для організації свого життя та відповідно до спричиненої шкоди визначено її розмір. Доводи сторони щодо необ єктивної оцінки розміру шкоди, оскільки судом не враховано факт тривалого особистого конфлікту з головним лікарем ОСОБА_6, факт наявності інших дисциплінарних стягнень щодо неї зі сторони відповідача, що на думку апелянта вказує на систематичну умисну дискредитацію позивача як працівниці, не заслуговують на увагу, оскільки сторона посилається на можливе спричинення такої шкоди в силу інших обставин, яких предмет спору не стосується.

Судом першої інстанції також частково задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача внести до її трудової книжки записи про виконання роботи за сумісництвом. При цьому суд виходив з того, що наказами КЗ Галицька ЦРЛ від 01 липня 2015 року, від 01 жовтня 2015 року, 04 липня 2016 року, 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 працювала на умовах суміщення посад, відомості про що не внесені у трудову книжку (а.с. 13-15). З наведених підстав суд зобов'язав відповідача внести до трудової книжки позивача записи про здійснення роботи за сумісництвом відповідно до вищевказаних наказів.

Рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням вимог матеріального права.

Відповідно до п.п.1,9 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року N 43 (далі - Положення №43) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п.1).

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи (п.9).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2.14. Інструкції №58 робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

За приписами ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03.09.2014).

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_11 зверталась до посадових осіб КЗ Галицька ЦРЛ із проханням внести до трудової книжки записи про її роботу в установі за сумісництвом. Стороною апелянта не представлено таких доказів і в ході апеляційного перегляду спору.

Відтак відсутні підстави вважати, що право позивачки в цій частині порушено, а тому задоволення судом вимоги про зобов'язання відповідача внести внесення до трудової книжки ОСОБА_1 записи про роботу за сумісництвом передчасним.

З наведених підстав, рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні такої позовної вимоги.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Положення №43 та Інструкції №58, позивачка не позбавлена можливості звернутись до відповідача із відповідною заявою для реалізації свого права на внесення у трудову книжку запису про її роботу за сумісництвом.

Із врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання комунального закладу Галицька центральна районна лікарня внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Галицького районного суду від 27 вересня 2018 року скасувати частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов язання комунального закладу Галицька центральна районна лікарня внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом відповідно до наказів комунального закладу Галицька центральна районна лікарня № 132 від 01 липня 2015 року, від № 132 від 01 жовтня 2015 року, № 167 від 04 липня 2016 року, № 272 від 30 грудня 2016 року.

В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов язання комунального закладу Галицька центральна районна лікарня внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про здійснення роботи за сумісництвом відповідно до наказів комунального закладу Галицька центральна районна лікарня № 132 від 01 липня 2015 року, від № 132 від 01 жовтня 2015 року, № 167 від 04 липня 2016 року, № 272 від 30 грудня 2016 року відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2019 року.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Матківський Р.Й.