Постанова

від 22.01.2019 по справі 1328/6171/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1328/6171/12 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/979/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мікуш Ю.Р.

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар: Яремко Е.Р.

з участю: прокурора Заєць І.Є.,представника відповідача ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу 1328/6171/12 за апеляційною скаргою Прокуратури Львівської області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2017 року у справі за позовом в.о. прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третіх осіб: Управління Держкомзему у м. Львів, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Серафим Л.В., ОСОБА_8 про витребування майна від добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Львівської місцевої прокуратури №2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом, який в подальшому уточнив в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третіх осіб управління Держкомзему у м.Львові, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М., Серафим Л.В., ОСОБА_8 про витребування майна від добросовісного набувача та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.2010 року зареєстрований в реєстрі за № 1939, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від 10.11.2010 року зареєстрований в реєстрі за № 1940, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 30.06.2011 року зареєстрований в реєстрі за № 989, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від 30.06.2011 року зареєстрований в реєстрі за № 993, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, нечинними Державних актів на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 07.12.2010 року та серії НОМЕР_5 від 07.12.2010 року, витребування в ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га - кадастровий номер НОМЕР_6 і земельну ділянку площею 0,12га - кадастровий номер НОМЕР_7, зобов'язати ОСОБА_2 повернути спірні земельні ділянки у розпорядження Львівської міської ради; зобов'язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер №НОМЕР_6 і земельну ділянку площею 0,12 га., кадастровий номер №НОМЕР_7 за територіальною громадою м. Львова.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2010 року (справа №2-1298/10) зобов'язано управління Держкомзему у м.Львові погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га. для ведення садівництва у АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на дані земельні ділянки; зобовязано управління держкомзему у м.Львові оформити та видати державний акт на право власності та внести запис про право власності у земельно-облікові документи; зобов'язано Львівську міську раду підписати державний акт про право власності за ОСОБА_4 На підставі даного рішення ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на земельні ділянки. В подальшому, згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужив дані земельні ділянки ОСОБА_5, а останній відчужив їх ОСОБА_2

Перевіркою також встановлено, що ОСОБА_4 звертався до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ПП АБМ-КОМПАНІ , управління держкомзему у м.Львів, Львівської міської ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити такі, визнати право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1, однак ухвалою суду від 06.12.2011 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

Оскільки ОСОБА_2 добросовісно набула земельні ділянки за рахунок держави без достатньої правової підстави, то такі слід повернути державі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Прокуратура Львівської області.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що враховуючи відсутність рішення ЛМР про передачу у власність землі, є підстави для визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи №449 від 26 березня 2013 року, долученому до матеріалів вказаної справи, з якого вбачається, що підписи на заявах, адресованих начальникові управління Держкомзему у м. Львові про погодження, реєстрацію технічного завдання на виготовлення технічної документації на спірні ділянки, про видачу довідок з експлікації земельних угідь ( правовий статус), надання обмежень щодо режиму використання земель, а також на позовній заяві, виконані від імені ОСОБА_4 не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Стверджує, що висновок суду з приводу відсутності підстав для визнання правочинів недійсними є безпідставним, оскільки такі вчинені особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності а також з порушенням норм Земельного кодексу України. З наведеного можна дійти висновку, що правових підстав, за яких Львівська міська рада могла розпорядитись на користь ОСОБА_4 земельними ділянками немає, що в свою чергу свідчить про вибуття земельних ділянок із власності громади поза її волею і незаконність розпорядження земельними ділянками останнім на користь ОСОБА_5, а в подальшому ОСОБА_2 Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння та вибуло з такого володіння не з їхньої волі. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ст.5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2010 року у справі №2-1298/10 за позовом ОСОБА_4 до ПП АБМ-Компані , Управління Держкомзему у м.Львові, Львівської міської ради про зобов язання управління Держкомзему у м.Львові погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на зазначені земельні ділянки, зобов язано Управління Держкомзему у м.Львові оформити та видати Державний акт на право власності та внести підпис про право власності у земельно-облікові документи; зобов язано Львівську міську раду підписати державні акти про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_4

На підставі вищенаведеного рішення Пустомитівського районного суду ОСОБА_4 видано Державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_8 від 22 грудня 2010 року площею 0,1000га кадастровий номер НОМЕР_6 та серії НОМЕР_9 від 22 грудня 2010 року площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_7.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 листопада 2010 року посвідченого приватним нотаріусом ЛНО Грень Н.М. за реєстровими номерами 1960,1942, ОСОБА_4 відчужив земельні ділянки площею 0, 1000 га та 0,1200 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на підставі яких останньому виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 від 07 грудня 2010 року та серії НОМЕР_5 від 07 грудня 2010 року.

В подальшому ОСОБА_5 продав зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 згідно з договорами купівлі-продажу від 30 червня 2011, посвідченими приватним нотаріусом ЛМНО Серафин Л.В. за реєстровими номерами 989,993 на підставі яких внесено зміни до Державних актів на право власності на земельні ділянки.

Перевіркою прокуратури Шевченківського району м.Львова встановлено, що у 2010 році рішення Пустомитівського районного суду Львівської області щодо зобов язання передати у власність ОСОБА_4 вищезазначені земельні ділянки не ухвалювалося. Судом встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із власності територіальної громади поза волею власника на підставі підробленого рішення суду. Матеріалами кримінального провадження №12012150090000204 на підставі Висновку №449 від 26 березня 2013 року встановлено, що підпис ОСОБА_4 на позовній заяві у справі за позовом ОСОБА_4 до ПП АБМ-Компані , Управління Держкомзему у м.Львові, Львівської міської ради Про визнання права власності на земельну ділянку виконаний не ОСОБА_4

Також встановлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2011 року у справі № 2-1316/224/11 за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства АБМ-Компані , управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, Львівської міської ради про визнання незаконними дій, зобов язання вчинити дії та визнати право власності щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 позовна заява повернута позивачу на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України. ( т.2 а.с.5)

Відповідно до ст.26 п.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ст.122 ч.1 Земельного кодексу України (далі ЗК) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч.1 ст.127 ЗК органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановленому цим кодексом.

Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об єкти комунальної власності.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні правові підстави за яких ЛМР могла розпорядитись земельними ділянками на користь ОСОБА_4, що свідчить про вибуття земельних ділянок із власності громади поза її волею.

Незважаючи на те, що спірні земельні ділянки не були передані ОСОБА_4 у порядку визначеному законом, право власності на земельні ділянки Львівської міської ради відновлено не було. ОСОБА_4 розпорядився земельними ділянками, уклавши договір купівлі-продажу на користь ОСОБА_5, а в подальшому ОСОБА_2 про що остання не знала і не могла знати та є добросовісним набувачем.

Згідно договорів купівлі-продажу від 10.11.2010 року посвідчених приватним нотаріусом ЛНО Грень Н.М. за реєстровими номерами 1960,1942, ОСОБА_4 відчужив земельні ділянки площею відповідно 0,1000 га та 0,1200 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (а.с.8-11 т.1).

За зверненням ОСОБА_5 останньому виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 від 07.12.2010 року та серії НОМЕР_5 від 07.12.2010 року (а.с.12-13 т.1).

Згідно договорів купівлі-продажу від 30.06.2011 року, посвідчених приватним нотаріусом ЛМНО Серафин Л.В. за реєстровими номерами 989,993 ОСОБА_5 відчужив спірні земельні ділянки ОСОБА_2 (а.с.109-110 т.1).

На підставі договорів купівлі-прожажу від 30.06.2011 року внесені зміни до Державних актів про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 (а.с.111-114 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст.203 ЦК України.

Згідно із ч.3 ст. 215 ЦК вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК передбачено загальні наслідки недійсності правочину- недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов язані з його недійсністю, а згідно ст. 236 ЦК правочин є недійсним з моменту йог вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 згідно встановлених матеріалів справи не набув у встановленому законом порядку права користування, а в подальшому права власності на земельні ділянки, відповідно не міг відчужувати зазначені земельні ділянки, укладаючи договори купівлі-продажу, які згідно вимог ст.ст. 215 ч.1, 203 ч.1 ЦК України є недійсними.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 згідно договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2011 року є добросовісним набувачем, однак, визнаючи недійсними первинні договори купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посвідчені приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М. 10 листопада 2010 року всі подальші правочини щодо того ж об єкту купівлі-продажу є недійсними.

Статтею 387 ЦК передбачено засади захисту права власності відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ст. 388 ч.1 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи те, що прокуратура Львівської області звернулася в інтересах власника земельних ділянок Львівської міської ради, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині витребування спірних земельних ділянок та повернути їх у розпорядження Львівської міської ради.

Згідно ст. 376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки від 30 червня 2011 року посвідчені приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М. за реєстровими номерами 1960, 1942 укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з якими ОСОБА_4 відчужив земельні ділянки площею 0, 1000 га та 0,1200 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ОСОБА_5

Витребувати від ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2) земельні ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_6) та 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_7), що розташовані на АДРЕСА_1 та повернути їх у розпорядження Львівської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_3) , ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2) в користь прокуратури Львівської області судові витрати пов язані з розглядом справи по 1 416, 36 грн. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк